П’ять російських балістичних ракет о шостій годині ранку. Так почалося 18 березня 2022 року у Миколаєві. Серед загиблих був старший солдат Юрій Нерубайський. Йому назавжди лишилося 29 років. Тепер дружина захисника просить посмертно присвоїти своєму чоловіку звання Героя України, розмістивши на сайті Президента відповідну петицію.
Юрій Нерубайський родом із села Стебне Звенигородського району. Освіту отримав у Пожежній академії, згодом пройшов службу в армії. Після Революції Гідності брав участь в АТО на Луганщині. Додому повернуся з двома медалями.
У нього залишився дворічний син Єгор та дружина Олена. З трепетом у голосі жінка розповідає про їхню історію знайомства.
– Здавалося, все як у всіх. Списалися на сайті знайомств. Він запропонував зустрітися буквально відразу. Приїхав на зустріч, ми класно провели час і відтоді не розлучалися. Юра тоді приніс мені червоні троянди, тепер — червоні троянди вже ношу йому я, але на могилу. Ми пробули разом неповних два роки, але в мене таке відчуття, наче знаю його все життя, – говорить Олена.
Жінка сьогодні живе з сином у своїх батьків на Одещині.
– Єгорчик народився за кілька тижнів до початку повномасштабного вторгнення. Юра дуже любив свого малого козака. Та, на жаль, не довго тішився батьківством. І останнє, що він мене попросив – це берегти нашого синочка, – розповідає Олена Нерубайська.
З початком повномасштабного вторгнення Юрій відвіз дружину із тритижневим немовлям до її батьків, а сам вирушив захищати рідну країну. 1 березня вже брав участь у боях на Миколаївщині із ракетним комплексом «Джавелін». Служив навідником у лавах 137-го окремого батальйону морської піхоти.
У березні 2022 р. брав участь у штурмі позицій російських окупаційних військ в районі населених пунктів Білозірка та Первомайське Миколаївської області. В районі населеного пункту Красне грамотними і рішучими діями знищив розвідні позиційні цілі противника, чим забезпечив виконання бойового завдання підрозділу.
– Він ніколи не стояв осторонь, від чужих проблем. Був добрим і люблячим, може, трохи запальний. Юра часто казав: “Я не можу відсиджуватися вдома. Якщо сьогодні нічого не зроблю, то як без сорому дивитимуся людям в очі, а своєму синові?, – пригадує слова чоловіка Олена.
Жінка щиро зізнається, що їй досі болить від втрати чоловіка. Болить від того, що Єгорчик росте без батька. Але саме заради сина вона знаходить у собі сили жити й боротися за те, аби пам’ять про чоловіка не згасала.
– Завдяки таким, як він, добровольцям Україна тоді встояла у перші страшні місяці війни. Якби в нас було більше щирих людей, як мій чоловік, тих, хто здатен пожертвувати найдорожчим заради мирного неба для наших дітей, то ми б точно жили краще, – переконана Олена.
У серпні жінка створила петицію на сайті Офісу Президента про присвоєння звання Героя України її чоловікові й просить небайдужих підписати. До завершення терміну залишився 41 день, а зібрано лише трохи більше, ніж 7 тисяч із 25.
Підписати петицію про присвоєння звання Герой України (посмертно) Юрію Нерубайському можна за посиланням https://petition.president.gov.ua/petition/232696
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram