Держава жорстко обмежувала можливості будь-якого додаткового заробітку
Ностальгія за Совєтським Союзом часто супроводжується згадками про нібито низькі ціни того часу. Однак порівняння цін із тогочасними зарплатами не залишає цьому міфу жодних шансів.
“Телеграф” провів дослідження, зіставивши доходи громадян з вартістю товарів у період “застою” 1975-1985 років. Середні доходи різнилися від 40 рублів стипендії студента до 600 рублів зарплати міністра.
Якщо бути точними, то зарплати були такими:
- 40 рублів – інститутська стипендія;
- 70 рублів – зарплата медсестри;
- 70-130 рублів – з/п молодого фахівця;
- 200 рублів – середня з/п по країні;
- 300 рублів – дохід підполковника ЗС;
- 450 рублів – з/п секретаря обкому партії;
- 600 рублів – дохід міністра.
При цьому держава жорстко обмежувала можливості будь-якого додаткового заробітку, а зарплати, як правило, були жорстко фіксованими, що негативно впливало на будь-яку мотивацію працівників.
Базові харчові продукти були доволі доступними: склянка газованої води чи коробка сірників коштували 1 копійку. За 10 копійок можна було купити кілограм картоплі або порцію морозива (міфічне “найсмачніше морозиво” – об’єкт особливої любові фанатів СССР).
Біляш або ескімо на паличці коштували 11 копійок, а півлітровий пакет молока – 16, стільки ж вартував буханець житнього хліба. 18 коп. — батон білого хліба “Підмосковний” та морозиво “Лакомка”. 25 копійок коштував батон білого хліба та склянка сметани в їдальні.
Пачка сигарет “Космос” коштувала 70 копійок. Відчутно дорого, якщо порівняти з “класичною” зарплатою в 120 рублів.
За 80-300 руб. можна було купити фірмові джинси (у спекулянтів), за 90-110 руб. імпортні чоботи. 111 руб. коштувало жіноче пальто, а за 140 рублів можна було придбати шкіряний жіночий плащ.
Побутова техніка та транспорт були значно дорожчими і, звісно, дефіцитними: велосипед “Салют” коштував 84 рублі, магнітофон “Електроніка 302” — 155 рублів. Автомобіль “Москвич-412” наприкінці 70-х коштував майже 5000 рублів, що дорівнювало вартості однокімнатної кооперативної квартири.
При цьому, навіть маючи гроші, люди часто не могли придбати бажані речі через їх відсутність у вільному продажу. Килими, які коштували 96 рублів, часто використовувалися для приховування убогості радянських осель.
Імпортні товари були надзвичайно дорогими: звичайний кубик Рубіка коштував 10 рублів, що було значною сумою для середньостатистичного радянського громадянина.
Таким чином, аналіз співвідношення цін та зарплат у країні Совєтів показує, що купівельна спроможність громадян була досить обмеженою, особливо щодо товарів тривалого користування та імпортної продукції. Це спростовує поширений міф про “дешеве життя” у Совєтському Союзі і демонструє реальний рівень життя того часу.
Нагадаємо, раніше “Телеграф” розповідав про те, навіщо в СРСР у квартирах робили дві вхідні двері. Це рішення здебільшого має практичний характер.