(Рубрика «Точка зору»)
Президент України Володимир Зеленський приїхав до Брюсселя 17 жовтня, щоб представити свій «План перемоги» з п’яти пунктів спочатку лідерам ЄС на саміті в бельгійській столиці, а потім міністрам оборони НАТО, які збираються в іншій частині міста.
І хоча ніхто в двох західних організаціях відкрито не відкидав цей план, справедливо сказати, що прийом був співчутливим до тяжкого становища Києва, але зрештою не зобов’язуючим.
Насправді план провалюється вже в першому і другому пунктах – отримання Україною запрошення до НАТО та дозвіл Заходу на використання далекобійної зброї на території Росії. Для Київа вже деякий час ці два напрямки є піроритетом, і цього просто не відбувається, тут і зараз не можна давати зелене світло.
Україна натякає на те, що запрошення надійде зараз, але членство відбудеться лише після завершення війни, щоб зменшити побоювання членів НАТО про те, що їх втягнуть у пряму конфронтацію з Росією. Україна вже просила про це на саміті НАТО у Вільнюсі минулого року та на саміті у Вашингтоні цього року.
У відповідь військовий Альянс лише підтвердив, що країна стане членом колись у невизначеному майбутньому, і запропонував формулювання про «мости до членства» або про те, що її «шлях до членства є незворотнім».
У відповідь на запитання про запрошення, генеральний секретар НАТО Марк Рютте повторив те саме та підкреслив, що його організація робить для країни, яка постраждала від війни. Американський посол при НАТО Джуліанна Сміт прокоментувала так само ухильно.
Тут немає нічого нового. Зі спілкування з джерелами всередині Альянсу є зрозумілим, що думки щодо цього так само залишаються розділеними.
«Ми не просунулися далі Вільнюса і Вашингтона», — звучить загальна теза.
Те саме можна сказати і про дозвіл завдати удару вглиб Росії.
Це в основному американське рішення, і, схоже, Вашингтон не надто хоче надати цей дозвіл.
Зеленський повернувся додому з порожніми руками зі своєї поїздки до США у вересні, і, схоже, нічого не змінилося, особливо через те, що 5 листопада американські вибори.
Принаймні тут, як припускають деякі експерти, у майбутньому може бути обмежений рух вперед. Але не чекайте, що про це гучно оголосять для ЗМІ заздалегідь.
Оскільки перші два пункти вже важко виконати, інші три – стримування Росії за допомогою неядерного стратегічного пакету, розгорнутого на українській землі; спільний захист США та ЄС критично важливих природних ресурсів України та заміни частини американських військ в усій Європі на українських військових після війни – є спірними.
Зеленський завжди знав, що це буде важко продати. Але наразі, напередодні важкої та виснажливої третьої воєнної зими, він ризикнув, перекинувши м’яч на поле Заходу.
Рікард Юзвяк – редактор Радіо Вільна Європа / Радіо Свобода з питань Європи
Думки, висловлені в рубриці «Точка зору», передають погляди самих авторів і не конче відображають позицію Радіо Свобода