В Україні продали Об’єднану гірничо-хімічну компанію, яка є лідером з видобутку та збагачення титанової руди в нашій країні. Ціна угоди склала майже 4 миллиарди гривень, покупцем компанії виявилася NEQSOL Holding з Азербайджану. “Апостроф” з’ясовував, якими є шанси на те, що вітчизняний титан, який окрім іншого використовують у виробництві сучасних озброєнь, потрапить до Росії.
В Україні в жовтні 2024 року була продана “Об’єднана гірничо-хімічна компанію” (ОГХК). Це вже другий великий об’єкт, який приватизовано в поточному році – у вересні з молотка пішов готель “Україна”.
Приватизаційний аукціон відбувся 9 жовтня через онлайн-систему “Prozorro.Продажі”, за ОГХК отримали 3,94 мільярда гривень.
Єдиним учасником торгів було ТОВ “Цемін Україна”, підконтрольне азербайджанському бізнесмену Насібу Хасанову, яке власне і стало переможцем аукціону. Насіб Хасанов також є власником NEQSOL Holding, що контролює телекомунікаційну компанію “Vodafone Україна”.
Важливість такого об’єкту як ОГХК полягає в тому, що вона є лідером з видобутку та переробки титанового рудного концентрату в Україні. До складу компанії входять Вільногірський гірничо-металургійний комбінат у Дніпропетровській області та Іршанський гірничо-збагачувальний комбінат у Житомирській області.
Щодо NEQSOL, то компанія серед іншого займається видобутком корисних копалин, щоправда переважно нафти та газу, і не тільки у рідному Азербайджані, але також у Великій Британії та США.
Загалом, згідно з інформацією NEQSOL, вона у різних галузях веде діяльність у США, Великій Британії, Туреччині, Азербайджані, Україні, Нідерландах, Грузії, Казахстані та Об’єднаних Арабських Еміратах.
Стосовно титану компанія має далекосяжні плани завдяки своєму новому придбанню в Україні.
“NEQSOL прагне реалізувати свої плани щодо модернізації, розробки нових продуктів шляхом глибокої переробки сировини та виходу на світові ринки, а також виконати всі приватизаційні зобов’язання”, – заявив регіональний директор NEQSOL Holding в Україні Володимир Лавренчук.
Дуже потрібні гроші
Втім, щодо світових ринків є певні запитання, адже одним з них цілком може виявитися Росія, навіть якщо новий власник ОГХК не буде продавати титан країні-агресорці напряму.
В будь-якому разі було б цілком неприйнятним, якби щось з України потрапляло до РФ, але справа ще й в тому, що титан використовується у виробництві багатьох видів озброєння, зокрема ракет. Останнім часом Росія значно збільшила обсяги виготовлення ракет, а вони мають властивість летіти в Україну і вражати наші енергетичні, цивільні та інші об’єкти, а також вбивати та калічити наших громадян, в тому числі дітей.
До 2022 року, тобто до вторгнення, одним з головних постачальників титану в Росію була саме Україна, проте з початком великої війни ці поставки припинилися. З того часу країна-агресорка знайшла інших постачальників титану, серед яких, на жаль, бувають і західні компанії. При цьому розширення пулу постачальників для РФ дуже важливе, враховуючи масштаби виробництва смертоносної зброї.
Але чи дійсно тепер є ризик того, що наш титан потрапить до Росії, і, якщо так, наскільки він є великим?
Президент центру глобалістики “Стратегія ХХІ” Михайло Гончар у розмові з “Апострофом” нагадав, що у Плані перемоги, який нещодавно був презентований президентом Володимиром Зеленським, зокрема йдеться про стратегічну сировину, в тому числі про титан, і про необхідність разом із західними партнерами займатися його видобутком та раціонально використовувати.
“Себто, з одного боку ми говоримо – приходьте і інвестуйте, а з іншого боку, ми віддаємо це не зрозуміло кому – приватній компанії походженням з країни, яка, на жаль, еволюціонує в зовсім інший бік від партнерства з нами (звичайно йдеться про Азербайджан – “Апостроф”)”, – сказав експерт.
Він впевнений, що питання приватизації ОГХК не було опрацьовано належним чином з усіх боків попри те, що уряд попереджали про можливі ризики.
На думку експерта з питань оборони та безпеки, колишнього співробітника СБУ Івана Ступака, рішення про продаж ОГХК приймалося під впливом певних обставин.
“Україні потрібні гроші, і станом на зараз з’явилась можливість їх швидко отримати, – пояснив він у коментарі виданню. – З іншого боку, ми, на жаль, не забуваємо про корупцію. Я не можу нікого звинувачувати, але такий сценарій також є можливим”.
Втім, у Фонді державного майна України запевняють, що підготовка до приватизації компанії і її продаж відбувалися з дотриманням усіх вимог чинного законодавства.
“Законодавство України надійно захищає об’єкти державної власності від недоброчесних покупців, зокрема відповідно до частини другої статті 8 закону України “Про приватизацію державного і комунального майна” не можуть бути покупцями громадяни та/або резиденти держави, визнаної Верховною Радою України державою-агресором; фізичні та юридичні особи, стосовно яких застосовано спеціальні економічні та інші обмежувальні заходи (санкції) відповідно до закону України “Про санкції”, а також пов’язані з ними особи”, – йдеться у відповіді ФДМ на запит “Апострофа” стосовно потенційних ризиків, пов’язаних з приватизацією ОГХК.
У фонді також запевнили, що стосовно покупця компанії буде здійснена перевірка на відповідність вимогам українського законодавства.
Створили проблему на рівному місці
Навіть якщо перевірки не виявлять порушень законодавства з боку покупця, ризики, того, що український уран потрапить до РФ, все рівно є.
До речі, станом на момент публікації матеріалу, NEQSOL Holding не відповіла на запит “Апострофа” стосовно того, в які країни компанія збирається поставляти українську титанову сировину.
“Глобалізація настільки велика, настільки глибока, що сказати, наприклад, що за німецькою компанією не можуть стирчати російські вуха, неможна, – каже Іван Ступак. – Азербайджан є союзником Росії, принаймні знаходиться з нею в нормальних відносинах (і не підтримує санкційний режим щодо неї – “Апостроф”), тому ризики є”.
Тобто титанова сировина, видобута в Україні, може бути відправлена морем в якусь нейтральну країну, де її перевантажать на нове судно, і вже з новими паперами вона вирушить до Росії. Ще зовсім недавно так було з російським скрапленим автогазом, який потрапляв до України як європейський, а російська нафта й зараз дуже часто перевантажується прямо в морі поблизу узбережжя Європи з танкера в танкер, а потім приходить в європейський порт як не російський, а якійсь інший ресурс.
“Як показує досвід західних санкцій, завжди можна знайти обхідний варіант, – пояснює Михайло Гончар. – І чим більше буде ланок в ланцюжку – піде в один офшор, з нього – в інший офшор, на папері, і зрештою, так чи інакше, потрапить до якогось маловідомого офшору, а фактично буде в Росії”.
Звичайно Україна буде прискіпливо слідкувати за тим, аби наш титан не потрапляв до РФ.
“Незважаючи на те, що пакет акцій АТ “ОГХК” переходить у приватну власність, держава зберігає за собою функції з регулювання та контролю за дотриманням законодавства в цій галузі, – кажуть у ФДМ. – Також слід зазначити, що фонд у межах своєї компетенції здійснює контроль за виконанням покупцями договорів купівлі-продажу державного майна”.
Там також зазначили, що після переходу до покупця ОГХК продовжить здійснювати свою діяльність відповідно до вимог чинного законодавства України, а ФДМ зі свого боку буде контролювати виконання покупцем умов договору купівлі-продажу.
За словами Івана Ступака, до процесу моніторингу має також долучитися Служба безпеки України, і у разі виявлення фактів постачання українського титану в Росію “мають прийматися відповідні заходи у вигляді штрафних санкцій аж до розірвання приватизаційної угоди”.
Наразі ми не можемо стверджувати, що українська титанова сировина обов’язково потрапить до рук ворога. Дуже ймовірно, що NEQSOL Holding, враховуючи її зв’язки в західному світі, зокрема в США, буде просто незацікавлена в тому, щоб так ризикувати своєю репутацією.
Але вірогідність цього, як було описано вище, все рівно є, і українська влада, вибачте за тавтологію, створила її власними руками. І якщо одного дня з’ясується, що ракета, яка прилетить по черговому багатоквартирному будинку в Україні, була вироблена з використанням українського титана, звинувачувати в цьому не буде кого крім самих себе.