Після захоплення Маріуполя в 2022 році російська пропаганда не перестає створювати образ міста як «тихої гавані» для росіян, які наважуються на переїзд у так звану «нову реальність». Пропаганда заманює росіян квартирами за пільговими ставками і кращими можливостями для роботи. Проте реальність окупованого Маріуполя значно відрізняється від рекламної картинки.
Іпотека за 2%
Одним із найбільш розрекламованих напрямків для переїзду став окупований Маріуполь. У цьому місті, практично стертому з лиця землі армією РФ у 2022 році, за даними радника мера міста Петра Андрющенка, нині живуть понад 70 тисяч росіян.
«Приїхала з Хабаровська до Маріуполя. Приїхала за чоловіком і залишилася тут. Працюю, живу», – каже жінка в ролику в соціальних мережах.
Одним із найпотужніших інструментів, за допомогою якого російська влада намагається заманити своїх громадян до Маріуполя, є пільгова іпотека. Для нових будинків у місті ставка – лише 2% річних. Наприклад, для порівняння, у Санкт-Петербурзі, який активно фінансує відновлення міста, ставка на таку ж квартиру – 8%. Перший внесок за іпотеку в Маріуполі складає всього 10%, тоді як у тому ж Петербурзі – цілих 30%. Це значний стимул для тих, хто не зміг дозволити собі житло в Росії, але готовий ризикнути та переїхати на окуповану територію.
«Так, ми переїхали із Санкт-Петербурга. Я з мамою приїхала у квітні, а чоловік через роботу приїхав рік тому. І ось ми сюди переїхали і вирішили придбати тут житло, оскільки 2% іпотека є дуже доступною. Квартира у нас хороша у плані планування. Велика, двокімнатна, 64 квадратні метри, дві лоджії. Хороша кухня, роздільний санвузол. У цьому плані, звісно, ми вибрали квартиру, яка нас повністю влаштовує», – каже інша жінка на відео в соцмережах.
Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» зв’язалися з мешканцями одного з будинків у Маріуполі, зруйнованого під час обстрілів армією РФ. Цей будинок остаточно знесли і журналісти запитали, як у людей зараз із житлом? Усі відповідають одне й те саме: пишуть, чекають і сподіваються на компенсацію.
«У нас у місті є такі люди, які є старшими по будинках, вони складають списки, борються, щоб на місці знесених будинків не будували іпотечне житло, щоб людям надавали квартири. Вони бігають, намагаються десь знайти можливість, поговорити з керівництвом, але їм іноді кажуть: «Ви надто нав’язливі. Ви надто нав’язливі, що ходите за нами. Чекайте, коли підійде ваш час».
Ті, у кого в паспорті вказана прописка на знесений будинок, автоматично втрачають свою прописку – вона недійсна
А час не настає, бо на місці багатьох знесених будинків уже побудовані іпотечні квартири, і нікому з людей не видали в цьому будинку житло. Вони виставлені на продаж, люди ні в чому не винні, звісно, купують, бо житло виставлено на продаж. А ті, у кого в паспорті вказана прописка на знесений будинок, автоматично втрачають свою прописку – вона недійсна. Недійсна. От і все. Дому немає. І виходить, що ти ніхто, ти бездомний, по-іншому не скажеш. Одиниці отримали житло, одиниці. Багато людей стоїть у черзі. Ось минулого тижня старші їздили в Донецьк, у «мінстрой ДНР» («ДНР» – угруповання, що було створене Росією і яке визнане в Україні терористичним – ред.), і сказали, що в черзі стоїть 5000 сімей. Не осіб, а сімей», – каже мешканка Маріуполя. У цілях безпеки ми не називаємо імен наших співрозмовників.
Попри обіцянки доступного житла, для багатьох місцевих мешканців Маріуполя такі пропозиції лишаються недосяжними.
«По-перше, ми не можемо взяти його в іпотеку, тому що у нас ще мало хто працює офіційно. А щоб отримати іпотеку, потрібне офіційне працевлаштування щонайменше на пів року. Плюс певний рівень зарплати», – каже ще одна жінка з Маріуполя.
«Для нас це дорого, тому що ми залишилися без нічого. Те, що у нас було, скажімо так, у нас було своє житло. Дому немає. Нам нічого не пропонують взамін. Тут ми не можемо офіційно працевлаштуватися. Нас не беруть на офіційну роботу. Усі працюють неофіційно», – додає інша.
У результаті, іпотечні квартири стають привілеєм для переселенців, а місцеві мешканці, які втратили домівки через обстріли, лишаються осторонь від так званого «великого відновлення». Компенсацію за зруйновані будинки армією РФ отримують лише одиниці, і людям доводиться жити в орендованих квартирах, які, за даними оголошень в інтернеті, коштують у середньому 15-20 тисяч гривень на місяць.
Невський, Ізумрудний, відремонтований центр міста – це просто картинка. Насправді до хорошого ще дуже далеко
«До хорошого в місті ще далеко, дуже далеко. Ще навіть не видно. Те, що, можливо, вам показують – райони Невський, Ізумрудний, відремонтований центр міста – це просто картинка. Насправді до хорошого ще дуже далеко. А лівий берег, який постраждав, там багато знесених будинків і порожніх котлованів, просто пусті території. Все досить складно. Ми сподіваємося, що наше місто буде таким, яким було, але, як я вже казала, світле майбутнє дуже туманне і невідоме», – каже мешканка Маріуполя.
Для маріупольців, які втратили житло під час російських обстрілів, перспектива відновити дім лишається майже недосяжною. Хоча обіцянки компенсацій і є, майже всі розповідають одне й те саме: «Чекайте, коли підійде ваш час». На місці їхніх зруйнованих будинків з’являються новобудови для переселенців, і колишні мешканці залишаються без надії на повернення.
Будівельний бум
Доступна іпотека, звісно, стимулює будівельний бум. До міста приїжджає багато робочих і підрядників з депресивних та віддалених регіонів РФ, які шукають заробіток на окупованих територіях.
«Зараз ми стоїмо на порозі того, що в нас там велика московська експансія. По забудовниках, по різних робочих фірмах, які заходять працювати на будівельні галузі. Так от буквально вчора я робив вибірку, і бачу, що в Маріуполь шукають на посади від 180 до 200 тисяч на руки за місяць, тобто живими після оподаткування, рублів. Щонайменше 24 вакансії я знайшов. На меншу зарплату є ще. Загалом там близько 100 вакансій. Дуже важливо, що вони шукають не маріупольців, а росіян з релокацією в Маріуполь. Це окремо теж треба розуміти. Так от, починаючи зі 100 тисяч рублів, закінчуючи з 200 тисяч рублів, чистими вже на руки, шукають по території Росії. В Росії таких заробітних плат немає. Тільки треба йти на «СВО» (СВО – абревіатура від назви «спеціальна військова операція», як офіційно в Росії називають масштабну війну проти України – ред.) або їхати в Маріуполь, працювати на отакі контори. Вибір, мені здається, теж очевидний. Тому їдуть», – каже радник мера Маріуполя Петро Андрющенко.
Для російського бізнесу окуповані території України — це справжня золота жила: вийти на цей ринок легко, а державні замовлення гарантовані. Будівельні компанії, транспортні фірми та навіть банки знаходять тут свою вигоду.
«Йдеться про інкорпорацію цих територій в російський бізнес, тобто відкриваються представництва російських фірм, російських банків. «Промсвязьбанк» зараз основний, він працює на окупованих територіях, він першим туди зайшов, оскільки вже давно перебуває під санкціями, бо працює з оборонною промисловістю. Його очолює Петро Фрадков, син колишнього начальника розвідки та прем’єр-міністра Росії. Відповідно, це дуже наближена до влади особа, і їм вже давно не було чого втрачати, тому вони стали «піонерами» входження на окуповані Росією території України. Але тепер вже не соромляться і ті банки, які раніше вважалися, типу, пристойними, і мали більш бізнесове походження, вони теж починають потроху там з’являтися», – каже незалежний політичний експерт Костянтин Скоркін.
«Ми маємо справу з аполітичним суспільством. Люди просто вважають: якщо це Росія, значить, це Росія. Це просто Луганська область Росії, там дешевше. І там, можливо, у людей з’являються якісь додаткові можливості соціального підйому, яких у них немає в Росії. Вони отримують посади як чиновники, посади в контролюючих структурах, силових структурах, де вони просуваються. Ось вони і їдуть. Ви ж не думаєте, що люди їдуть просто так на порожнє місце. Їм там обіцяють якусь роботу, якісь преференції.
Якщо ти разом із нами закриєш очі на те, що це окупація, ми тебе винагородимо
Так зазвичай і буває з окупованими територіями. Це не пропаганда, це створення можливостей. Тому що пропаганда, якраз, людей мало цікавить. Їдь до Луганської або Донецької області – це ж Росія. Ну, Росія, добре, а що я там буду робити? А ось ти там отримаєш те, чого ти, власне, в теперішній Росії не отримаєш. Якщо ти разом із нами закриєш очі на те, що це окупація, ми тебе винагородимо», – каже політичний оглядач Віталій Портников.
Відновлення Маріуполя, яке малюють у Москві, є, по суті, лише яскравим фасадом для зовнішнього глядача. Росія активно будує і відновлює території для своїх, але це відновлення має одну особливість: місцевим людям у ньому місця все менше. Замість міста-мрії, про яке говорять у пропаганді, Маріуполь перетворюється на чергову картинку, де за фасадом нових будинків криються порожні обіцянки, зруйновані долі і тривожна реальність.