«Про протистояння зі зброєю не йшлося. Місцева влада залишилася з громадянами, наодинці з окупантами».
«Майже все було в порядку, але без мародерів, шахраїв та людей, які хотіли скористатися нагодою і щось незаконно вчинити, не обійшлося».
«У моїй квартирі живе вже третя каденція окупантів. А що робити?! Повернемося – перефарбуємо стіни, зробимо ремонт».
Про перші дні окупації міста Каховки та сіл цієї громади, чому жителі не чинили збройний опір російським військовим, про викрадених каховців та бажання переселенців повернутися додому – в інтерв’ю проєкту Радіо Свобода «Новини Приазов’я» розповів начальник Каховської міської військової адміністрації Віталій Немерець. Він також пояснив, чому залишив місто, нікому нічого не сказавши, й повідомив, що в його квартирі тепер живуть російські окупанти.
Міський голова Каховки та начальник Каховської міської військової адміністрації Віталій Немерець розповів «Новинам Приазов’я», що напередодні повномасштабної війни у місті були озброєні лише правоохоронці. За словами Немерця, вони виїхали безпосередньо перед російським вторгненням. Тож жителі Каховки могли чинити російським окупантам лише мирний опір, каже міський голова.
Про протистояння зі зброєю не йшлося, бо в нас не було таких можливостей
– Напередодні 24 лютого (2022 року – ред.) були важкі часи, й сам момент повномасштабного вторгнення для всіх був шоком. У нас в місті (українських – ред.) військових не було. У нас були озброєні наші місцеві поліцейські, й більше нікого не було. Про протистояння зі зброєю не йшлося, бо в нас не було таких можливостей. Коли все розпочалось, місцева влада залишилася з громадянами, наодинці з окупантами. Так склалося, що всі правоохоронці виїхали напередодні вторгнення. А місто було окуповано майже за лічені години: на початку десятої години ранку колони російської техніки вже проїхали каховською об’їзною дорогою в напрямку міста Нова Каховка та Каховської ГЕС. У нас не було можливості отримати якусь зброю (до повномасштабного вторгнення – ред.). А без зброї чинити опір озброєним військовим неможливо. Хоча ми, звісно, виходили на мітинги, відстоювали свою позицію.
Правопорядок «голими руками»
Немерець говорить, що протягом місяця від початку окупації у місцевої влади виходило самотужки підтримувати громадський порядок у Каховці.
– У нас багато років діяло громадське формування «Щит». На базі цього формування, завдяки хлопцям та дівчатам – волонтерам, ми створили дружину. Ми виходили на чергування: майже все було в порядку, але без мародерів, без шахраїв, без людей, які хотіли скористатися нагодою і щось незаконно вчинити, не обійшлося. Ми забезпечували правопорядок, як то кажуть, голими руками.
Як згадує мер Каховки, російські окупанти захопили міську раду 1 квітня 2022 року. До цього моменту виконком розв’язував проблеми з постачанням продуктів у місто.
– 36 діб минуло з початку окупації до моменту, коли ми припинили надавати гуманітарну допомогу жителям. Протягом того періоду ми допомагали людям з продуктами та медикаментами. Жодний вантаж з підконтрольної території України не міг до нас доїхати. А в окупантів не було навіть і думки чимось підтримувати місцевих. 90% хліба до повномасштабного вторгнення до нас завозили з інших громад. Оскільки все було закрито-перекрито, почалися перебої з постачанням хліба. Ми їздили в інші регіони на вантажних автомобілях за борошном. З дріжджами були великі проблеми, тож наші пекарі в Каховці навчилися робити бездріжджовий хліб. Польові кухні були на колесах – ми готували їжу й вивозили її до центру міста, куди могли вийти люди похилого віку.
«Мені сказали, якщо я залишусь, то мене закопають»
Немерець додає, що до захоплення Каховської ради він разом з іншими представниками місцевої влади проводив прямі ефіри, щоб повідомити жителів, де можна безоплатно отримати їжу та одяг. Ці ефіри, за словами міського голови, починалися та закінчувалися фразами «Слава Україні» й «Каховка – це Україна».
Тоді Немерець, каже, отримав перші погрози на свою адресу. Представники окупантів пообіцяли, що або з ним «щось станеться», або його «запроторять за ґрати». Утім, від них також лунали пропозиції про співпрацю.
Мені сказали, якщо я залишусь, то мене не буде: десь закопають і ніхто не знайде
– Мені було запропоновано обійняти ту ж саму посаду: організовувати роботу в Каховці, але на боці окупанта. Хоча я сказав одразу, що я ніколи не зраджу Батьківщину. Мені було сказано надати списки проукраїнськи налаштованих громадян – я категорично сказав, що цим займатися не буду.
Віталій Немерець розказує, що виїхав з міста разом з родиною через чотири дні після того, як російські окупаційні сили захопили міську раду Каховки та призначили свого «голову» міста.
– Мені сказали, якщо я залишусь, то мене не буде: десь закопають і ніхто не знайде. І я розуміючи, що наражаю на небезпеку не лише себе, а й сім’ю (зі мною були дружина та двоє молодших дітей), я, нікому нічого не сказавши, виїхав. Кожен блокпост дорогою з окупованої Лівобережної Херсонщини міг бути останній. Для окупантів був би бонус, якби вони міського голову затримали.
За інформацією начальника Каховської міської військової адміністрації Немерця, десять жителів громади, яких забрали окупанти, досі не вийшли на волю. Доля деяких з них невідома.
– Я скажу, що більш ніж десять людей – це те, що ми знаємо. (Про частину забраних – ред.) знаємо, що їх російські військові забрали, а куди забрали – не знаємо.
Немерець гордий тим, що представники законної української влади та керівники шкіл Каховки не пішли на співпрацю з окупаційними силами.
– Так само, як і більшість каховців, ніхто з керівного складу не перейшов на бік окупантів. Усі керівники навчальних закладів виїхали – ніхто не зголосився співпрацювати. Протягом майже трьох років окупанти не змогли відкрити жодної школи на території окупованої Каховської громади. У нас не залишилось фахівців, які б хотіли на них працювати. Тому я дуже вдячний. Одиниці перейшли на бік ворога.
«У моїй квартирі живуть окупанти»
Крім міста Каховки, до Каховської територіальної громади входять п’ять сіл. Від початку російської окупації кількість жителів скоротилася втричі, каже Немерець.
– У місті Каховка було 35 тисяч жителів, і сім з половиною тисяч було у сільській місцевості. За нашим підрахунками, залишилося до десяти тисяч людей. Приблизно вісім-дев’ять тисяч. Причому в сільській місцевості людей залишилось більше, ніж у місті. Тому що там простіше вижити: є городина, худоба. Тож більшість людей із сіл залишилися, а з міста виїхали.
Масового повернення жителів Каховської громади, зокрема через наявність у них житла на окупованій території, за словами начальника військової міської адміністрації, не відбувається.
– Що стосується повернення додому з підконтрольної території України на тимчасово окуповану, то поодинокі факти в нашій громаді є.
Немерець говорить, що його квартира в Каховці зайнята російськими військовими. Утім, він має намір повернутися в неї жити.
– Усе це тимчасово, як окупація. Повернемося – все повернеться до своїх господарів. У моїй квартирі живе вже третя каденція окупантів – військових. А що робити?! Повернемося, перефарбуємо стіни, зробимо заново ремонт.
Найбільшою загрозою для життя каховців Немерець вважає обстріли, які здійснюють російські військові.
– Найчастіше окупанти стріляють з однієї сторони на іншу сторону міста й одразу ж висвітлюють це як те, що «Збройні сили України обстрілюють Каховку». Це – їхня практика.
За даними Немерця, каховці здебільшого виїжджають з окупації з двох причин – через переслідування російськими силовиками та заради отримання медичної допомоги.
Продовжуються тортури й знущання зі сторони російських військових
– Продовжуються тортури й знущання зі сторони російських військових. Найбільше наші люди потерпають під час ротацій, коли заїжджають нові російські військові, вони знову беруть списки (проукраїнських жителів – ред.) – і знов тортури, знов допити. Тому люди виїжджають. Хоча зараз набагато важче виїжджати, ніж було раніше. І другий чинник, який сприяє тому, що люди виїжджають на підконтрольну територію України, – це медичні послуги. Точніше – майже їхня відсутність. У Каховці переважно надають первинну медичну допомогу.
«Ми були готові повернутися в Каховку ще вчора»
Віталій Немерець розповів, що у Києві та Київській області живуть 55 тисяч внутрішньо переміщених осіб з Херсонщини. Для них у столиці, поблизу станції метро «Політехнічний інститут», працює хаб. Там можна, зокрема, записатися на різноманітні медичні послуги та безоплатно їх отримати.
– Ми надаємо допомогу харчовими наборами та одягом. У нас є допомога кваліфікованих юристів та кваліфікованих психологів, що теж важливо для всіх людей, які виїжджають з окупації. Бо люди (під час самостійної евакуації – ред.) наражаються на небезпеку та їм доводиться багато чого переживати, тому спілкування – це найбільше, чого вони потребують.
Каховська територіальна громада залишилася без якісної питної води після руйнування греблі Каховської ГЕС 6 червня 2023 року.
– Рівень ґрунтових вод упав. У деяких населених пунктах або взагалі немає води, або вона непридатна для пиття. У Каховці була настільки чиста артезіанська вода, що не потрібна була фільтрація, тому до повномасштабного вторгнення ми пили воду просто з-під крана.
Віталій Немерець є прибічником відновлення Каховського водосховища. На його думку, це – запорука стабільного промислового розвитку регіону, серед іншого, й аграрної галузі.
Переважна більшість жителів Каховської громади повернеться до своїх населених пунктів після деокупації, припинення обстрілів та бойових дій. Такий прогноз дає начальник Каховської міської військової адміністрації Віталій Немерець.
– Спілкуюсь з багатьма, 80-90% тих, хто виїхав, хочуть повернутися додому. Надовго, ненадовго – це буде залежати від місцевої влади. Якщо будуть умови для життя, якщо люди будуть мати можливість працювати, заробляти гроші та їх витрачати, то вони залишаться. У нас є неофіційне гасло: «Ми готові повернутися ще вчора». Якби вчора була можливість, ми всі повернулися б у Каховку.
|
З огляду на бойові дії і окупацію Росією частини південних територій України, редакція не може отримати офіційного підтвердження про деякі озвучені свідчення чи незалежно їх перевірити. |
Повномасштабна війна Росії проти України
24 лютого 2022 року Росія атакувала Україну на землі і в повітрі по всій довжині спільного кордону. Для вторгнення на Київщину із наміром захопити столицю була використана територія Білорусі. На півдні російська армія, зокрема, окупувала частину Запорізької та Херсонської областей, а на півночі – райони Сумщини та Чернігівщини.
Повномасштабне вторгнення президент РФ Володимир Путін називає «спеціальною операцією». Спочатку її метою визначали «демілітаризацію і денацифікацію», згодом – «захист Донбасу». А у вересні та на початку жовтня Росія здійснила спробу анексувати частково окуповані Запорізьку, Херсонську, Донецьку та Луганську області. Україна і Захід заявили, що ці дії незаконні. Генасамблея ООН 12 жовтня схвалила резолюцію, яка засуджує спробу анексії РФ окупованих територій України.
Російська влада заявляє, що армія не атакує цивільні об’єкти. При цьому російська авіація, ракетні війська, флот і артилерія щодня обстрілюють українські міста. Руйнуванням піддаються житлові будинки та об’єкти цивільної інфраструктури по всій території України.
На кінець жовтня Україна оцінювала втрати Росії у війні у понад 70 тисяч загиблих військових. У вересні Росія заявила, що її втрати менші від 6 тисяч загиблих. У червні президент Зеленський оцінив співвідношення втрат України і Росії як один до п’яти.
Не подолавши опір ЗСУ, вцілілі російські підрозділи на початку квітня вийшли з території Київської, Чернігівської і Сумської областей. А у вересні армія України внаслідок блискавичного контрнаступу звільнила майже усю окуповану до того частину Харківщини.
11 листопада українські Сили оборони витіснили російські сили з Херсона.
Після звільнення Київщини від російських військ у містах Буча, Ірпінь, Гостомель та селах області виявили факти масових убивств, катувань та зґвалтувань цивільних, зокрема дітей.
Українська влада заявила, що Росія чинить геноцид. Країни Заходу беруть участь у підтвердженні фактів масових убивств та розслідуванні. РФ відкидає звинувачення у скоєнні воєнних злочинів.
Пізніше факти катувань та убивств українських громадян почали відкриватися чи не у всіх населених пунктах, які були звільнені з-під російської окупації. Зокрема, на Чернігівщині, Харківщині, Херсонщині.
З вересня 2022 року запеклі бої російсько-української війни ідуть на сході і на півдні України.
6 червня 2023 року була повністю зруйнована гребля Каховського водосховища (перебувала під контролем російської армії із початку березня 2022 року, а у жовтні була замінована окупантами), що призвело до затоплення великої території, людських жертв, знищення сільгоспугідь, забруднення Дніпра і Чорного моря. Україна назвала це екоцидом.
Загалом, за час повномастабної війни від 24 лютого 2022 року по кінець червня 2024 року ООН верифікувала дані про щонайменше 33 878 постраждалих цивільних, серед них 11 284 загиблих.
Реальна кількість втрат, зазначають експерти, набагато більша. Тільки під час блокади і бомбардування Маріуполя, як заявляє українська влада, могла загинути понад 20 тисяч людей.