Військові Північної Кореї, яких відправили на фронт в Україну на боці Росії, ймовірно, не опиралися рішенню свого командування. Адже у своїй країні вони часто живуть в умовах, які багатьом здаються нестерпними, і для деяких із них участь у війні може бути способом покращити життя. Про це розповів кореєць Рю Сон Хеон, який у 2019 році втік із Північної до Південної Кореї. Він розповів The Wall Street Journal, що був у подібній ситуації і розуміє, чому багато хто погоджується на такий ризикований крок, повідомляє «Дніпро Оперативний».
Рю, згадуючи свої роки на батьківщині, зазначив, що його життя було сповнене нестатків. Харчування складалося здебільшого з рису, змішаного з кукурудзою, а м’ясо було рідкісною розкішшю. Для багатьох таких, як він, наказ йти воювати міг би здатися навіть полегшенням, адже їжа могла б бути кращою. «Хіба хоча б їжа не стане кращою?» — цитує його WSJ, розкриваючи те, що для багатьох солдатів на війні це також спосіб уникнути крайнього голоду і злиднів.
Більшість військових, що вирушили до Росії, навряд чи зможуть серйозно вплинути на перебіг війни. Однак їхня рішучість та готовність битися в чужій країні за чужу справу викликає запитання. Як зазначає Рю, таких солдатів змалку вчать жертвувати собою заради Кім Чен Ина, бути відданими до кінця. Навіть якщо для цього доведеться йти на екстремальний ризик. Для них відрядження на фронт — це шанс заслужити визнання режиму та допомогти своїм родинам, а тих, хто повернеться, очікують вшанування як героїв.
За словами полковника спецназу армії США у відставці Девіда Максвелла, північнокорейські спецназівці часто мають мінімальну військову підготовку, оскільки багато з них залучаються до важких сільськогосподарських або будівельних робіт. Виховання дисципліни та абсолютної лояльності — ось на чому базується підготовка в спецназі КНДР. Проте цих навичок часто не вистачає для сучасної війни.
Очікується, що військовослужбовцям, відправленим до Росії, будуть виплачувати близько 2000 доларів на місяць, однак більшість суми забиратиме режим. Ця сума є надзвичайною для КНДР, де середній дохід складає лише кілька доларів на місяць. У країні, яка десятиліттями страждає від продовольчої кризи та недоїдання, така можливість може виглядати як шлях до кращого життя. Згідно зі звітом Всесвітньої продовольчої програми, близько 45% населення Північної Кореї постійно недоїдає, навіть серед привілейованих військових є хронічний дефіцит продовольства.
Попри це, спецназ КНДР має більше привілеїв, ніж інші частини армії. Їм виділяють кращі пайки, а їхня підготовка інтенсивніша, зокрема, щодо ідеологічного виховання. Колишній солдат елітного підрозділу спецназу «Штормовий корпус», Лі Хен Син, який втік до Південної Кореї, розповів, що щоденні тренування включали заучування наказів Кім Чен Ина та повторення готовності померти за лідера.
Роль Північної Кореї на російсько-українському фронті є символічною. Вона також спрямована на підтримку міфу про героїзм серед населення. Досвід війни у В’єтнамі свідчить, що для північнокорейських військових статус підвищується навіть через загибель на полі бою. Наприклад, після війни у В’єтнамі пілоти з КНДР, які воювали проти США, отримували підвищення, а родини загиблих отримували доступ до престижних позицій у партії. Це — ще одна причина, чому військовослужбовці Північної Кореї можуть прагнути розгортання за кордоном.
Північнокорейський перебіжчик Сім Джу Іль, який був військовим офіцером протягом тридцяти років, зараз мріє переконати своїх колишніх співвітчизників не брати участь у війні, а краще здатися або дезертувати. За його словами, близько 300 інших колишніх військових Північної Кореї готові долучитися до інформаційної боротьби, яка змусить північнокорейських солдатів задуматися про відданість режиму.
Для багатьох із них участь у війні є викликом, якому вони готові відповісти, але ціна такої сліпої відданості залишається високою.
Нагадаємо, раніше ми повідомляли про розстріл окупантами беззбройного українського бійця. Також ми розповідали, що відомо про термобаричні «Шахеди», які росіяни почали використовувати для атак по Україні.