Через понад 80 років після того, як українці стали жертвами масового винищення голодом, нащадки тих, хто спричинив ту страшну трагедію, знову вбивають нас — цього разу ракетами.
Цей жахливий контраст між минулим і сучасним лише підкреслює глибину трагедії та незламність українського духу. Попри страх смерті, попри терор і репресії з боку окупантів, українці продовжують чинити опір. Вони відмовляються забувати свою історію, свою гідність і свою боротьбу. Свічки пам’яті, запалені в темряві окупації, — це не тільки акт вшанування загиблих, але й символ живого спротиву!
Ті, хто палять свічки пам’яті, показують, що навіть під гнітом окупації, навіть у найтемніші часи, ми не зламаємось.