25 листопада на Центральному стадіоні у Житомирі пройшов матч 14 туру Української прем’єр-ліги. Полісся вдома приймало луганську Зорю. Поєдинок завершився із рахунком 1:1.
Полісся – Зоря: огляд першого тайму
Перший тайм матчу за ініціативою у грі точно можуть занести собі в актив житомирські вовки. Полісяни мали кілька нагод забити, високо та агресивно пресингували суперника переважну частину першої сорокап’ятихвилинки, однак не спромоглися забити. Один із найгостріших епізодів був у Пайшао, який вибігав один на один із кіпером гостей, однак переграти його не зміг. Проблема реалізації створеного досі залишається однією із провідних у футболі підопічних Імада Ашура.
Зоря ж, у свою чергу, намагалась огризатись як у переносному, так і ледь не у прямому сенсі цього слова. Граючи доволі жорстко і грубо, луганці не створили велику кількість гольових епізодів поблизу воріт Волинця, хоч мали кілька небезпечних дальніх ударів. Загалом, 0:0 на табло – це основний протокольний підсумок першого тайму.
Полісся – Зоря: огляд другого тайму
На другу ж половину гри, здалось, гравці Зорі вийшли більш активно зарядженими саме на атакувальні дії, а не лише на боротьбу. Так, на 50-ій хвилині лише дивовижний сейв голкіпера Полісся після удару від Горбача з кількох метрів врятував господарів від пропущеного.
Житомиряни, попри деяку пасивність у перші хвилини після перерви, ближче до 60-ої хвилини почали діяти інтенсивніше та гостріше. Хоч більшість моментів, створених “вовками” важко назвати стовідсотковими, проте націленість на гол відчувалась.
На 61-ій сталась одна із найяскравіших подій цієї зустрічі, яка, проте, не стосується безпосередньо самої гри. На поле, на заміну вийшов Бені Макуана, який всього за рік для Полісся перетворився із героя ледь не у головного антагоніста.
Однак перший хайлайт конголезця після вступу у гру точно важко охарактеризувати як позитивний. На 65-ій, завозившись та втративши м’яч поблизу власного штрафного майданчику, вінгер буквально “привіз” гол у ворота власної команди. Луганці після відбору розіграли коротку комбінацію, яка завершилась дещо курйозно. Ще один футболіст, близький напевно до статусу легенди в сучасній історії Полісся, Пилип Будківський, пробив по воротах свого ексклубу настільки майстерно, що навіть захисник житомирців, який чатував на лінії воріт, щоб вибити м’яч, просто-напросто по ньому не влучив. 1:0! Хоча, щоб зрозуміти весь “смак” епізоду, треба побачити його на власні очі.
З плином часу, на вулиці все холоднішало, проте точно не в нашому матчі. Зоря на куражі та емоційному піднесенні після забитого м’яча кинулись розвивати свою перевагу. На 71-ій хвилині Яцик закрутив із штрафного на лівому фланзі в ближній кут, але Волинець витягнув, та перевів круглого на кутовий.
Важливий епізод – вилучення у Зорі
Не зумівши подвоїти кількість забитих, емоції та адреналін від луганців “полився” і в інше русло. На 72-ій Вантух ззаду зрізав Назаренка ліворуч у захисті. Рефері не щедро виділив для захисника Зорі другу жовту та відправив того відпочивати.
Певно, це зіграло свою роль у тому, що гостям не вдалося втримати рахунок на свою користь до кінця матчу. Перехопивши згодом ініціативу та провівши дуже яскраву 10-хвилинку, полісяни вже конвертували власну активність у забитий м’яч. на 85-ій хвилині, подача кутового з правого флангу завершилася скидкою з ближньої від Тейлора на дальню, де замкнув Сарапій. 1:1!
Відчувши запах крові пораненого супротивника, “житомирські вовки” кинулись виривати звитягу у цьому поєдинку. Їм вдалося створити ще кілька нагод. Спойлер – голом жоден із них не завершився.
Підсумковий результат 1:1, з погляду на турнірне становище обох команд, точно не ощасливить ні гравців, ні тренерський штаб, ні уболівальників житомирського клубу. Певно, саме це Імад Ашур і обговорював із представниками ультрасу команди після фінального свистка, що потрапило до трансляції УПЛ ТБ.
Полісся все ще продовжує свою серію без перемог у чемпіонаті: таких ігор уже 5. Також на момент завершення матчу клуб утримується на 4-ому місці таблиці УПЛ з 23 набраними очками після 13 проведених зустрічей.
Короткі висновки від автора
Два абсолютно контрастні тайми від житомирського Полісся. Якщо перший – це про активний футбол, пресинг і спробу домінувати та демонструвати хто тут господар у всіх сенсах, то другий – це знову про незрозумілу обережність та надання можливості “пограти у футбол” супернику. І тільки у випадку, якщо в суперника результативніше виходить “пограти у футбол”, тоді вмикаються робочі оберти. Як кажуть в народі: поки не гримне – не перехреститься! Потім, чомусь і створювати, і забивати, і навіть не пропускати чомусь непогано виходить.
Саме так особисто я бачу цей матч. Відповідно, звідси і закономірний, не переможний результат. Хоча потенціал у команди із Житомира точно присутній. Демонструвати ж його, лишень, необхідно починати раніше.
Наступний поєдинок “житомирські вовки” проведуть на виїзді проти криворізького Кривбасу 30 листопада.
