Грузія лише за тиждень пройшла шлях від ситуації, коли влада загалом контролює ситуацію, а мітинги поступово йдуть на спад, до різкої радикалізації протестів.
У ніч на 29 листопада в Тбілісі поліція і спецпризначенці розігнали протест проти припинення євроінтеграції. Було використано водомети, затримано понад чотири десятки протестувальників, а застосування сили було явно надмірним. Серед іншого, поліція активно атакувала журналістів, які висвітлювали перебіг протестів.
Ці протести стали стихійною реакцією громадян Грузії на рішення уряду відмовитися від курсу на вступ до Євросоюзу.
Напередодні з такою заявою виступив прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе. Серед іншого, він заявив про відмову від ведення переговорів про вступ до Європейського Союзу “до 2028 року” – тобто до кінця каденції нинішнього парламенту.
Реклама:
Схоже, що таке загострення необхідне партії влади “Грузинська мрія” з однією метою – випередити Захід, показавши, що рішення про заморожування відносин ухвалене в Тбілісі, а не є ініціативою ЄС. А це означає, що в можливість компромісу із Заходом у Тбілісі більше не вірять.
Однак події 28-29 листопада різко збільшують імовірність того, що Захід не визнає легітимними нещодавні парламентські вибори, а також запровадить санкції проти ключових представників грузинської влади.
А одночасно це виводить антиурядові протести на новий рівень.
Парламент із “мінімальним зовнішнім впливом”
25 листопада, за місяць після виборів, самопроголошена парламентська команда “Грузинської мрії” урочисто зібралася в будівлі парламенту Грузії.
Для того щоб швидше провести це засідання, грузинська влада пішла на пряме порушення закону.
Річ у тім, що президентка Саломе Зурабішвілі 19 листопада подала скаргу до Конституційного суду з вимогою анулювати результати виборів. Після реєстрації звернення суд мав 30 днів на розгляд справи.
Таким чином, існувала теоретична ймовірність того, що засідання не відбудеться.
Адже згідно зі статтею 86 регламенту парламенту Грузії, мандат депутата не передається особі, обрання якої оскаржується в Конституційному суді. Однак, як і очікувалося, “Грузинська мрія” проігнорувала цю норму і все одно провела заплановане засідання.
Перша сесія нового парламенту не пройшла мирно. Незважаючи на аномально погану погоду, тисячі людей протестували проти проведення засідання біля парламенту.
Про блокування будівлі парламенту під час сесії 26 листопада було оголошено напередодні, для чого опозиція закликала громадян прийти до парламенту з 21:00 25 листопада і переночувати в наметах.
Акція протесту справді відбулася. Попри негоду та низьку температуру, сотні відважних громадян ночували в наметах, сподіваючись вранці змінити долю країни на краще.
Однак їхні сподівання не справдилися: з одного боку, через організовані дії силовиків, а з іншого – через роз’єднаність і розгубленість опозиції протест не тільки не дав результатів, а й провалився.
Увечері 25 листопада співробітники поліції та спецпризначенці МВС заблокували вхід до парламенту, а наступного дня повністю перекрили вулиці, що ведуть до парламенту. Таким чином, вони залишили протестувальників без жодного шансу на успіх.
На першу сесію парламенту 11-го скликання було зареєстровано лише 89 депутатів (замість 150), оскільки чотири опозиційні партії, які подолали п’ятивідсотковий бар’єр, незабаром після закінчення виборів публічно заявили, що вибори були сфальсифіковані і що вони не будуть своєю присутністю у парламенті їх легітимізувати.
Ба більше, три з чотирьох опозиційних сил уже встигли не тільки відмовитися від мандатів, а й обнулити свої виборчі списки. Це гарантує, що ніхто з представників цих партій депутатом нинішнього парламенту не стане.
Виняток – партія “Гахарія за Грузію”, і зволікання її з таким кроком лише посилює конфлікти в опозиції. Утім, лідер цієї партії експрем’єр Георгій Гахарія кілька разів публічно заявляв, що не визнає нелегітимного парламенту Іванішвілі і ніколи не надасть йому легітимності.
Показовий момент: уперше в новітній історії на першому засіданні парламенту Грузії не були присутні посли.
Як пояснює старий-новий голова парламенту Шалва Папуашвілі, на перше засідання були запрошені члени уряду і представники конституційних органів. Що ж до послів, то, за його словами, це “внутрішнє питання”, і “щоб мінімізувати зовнішній вплив, залучення послів до цього процесу не було необхідним”.
Такий крок був викликаний закликами представників опозиції до посольств західних країн не йти на засідання нелегітимного парламенту. У “Грузинській мрії” вирішили, що такий крок стане гучним ляпасом владі, а тому краще самим відмовитися від запрошення дипломатів.
Футболіст і “неосвічений хам”
28 листопада новий парламент затвердив уряд. І тут сенсації не сталося – мандат прем’єр-міністра знову отримав Іраклій Кобахідзе.
Загалом зміни в уряді виявилися точковими – найпомітнішим стало призначення главою МЗС Маки Бочорішвілі – колишньої голови парламентського комітету з євроінтеграції.
Це призначення показує, що в уряді намагаються й надалі імітувати євроінтеграційний курс (при цьому вже наступного дня уряд вирішив порушити свою програму – але про це йтиметься далі).
Також у програмі старого-нового уряду метою номер один названо вступ до ЄС і НАТО, а одним із пріоритетів його роботи названо підтримку України (нагадаємо, востаннє така допомога була надана в грудні 2022 року).
Такі формально проєвропейські кроки виглядали як запрошення ЄС до діалогу. Грузинська влада демонструвала готовність до відновлення відносин, очікуючи натомість лише визнання виборів.
Однак далі відбулася гучна політична сенсація.
Для початку новий парламент встановив дату нових президентських виборів – вони відбудуться 14 грудня. Це дасть змогу провести інавгурацію нового президента ще до кінця грудня – щоб із Новим роком країну вітала не Саломе Зурабішвілі, а новий глава держави.
Нагадаємо, що вперше в новітній історії Грузії президентські вибори пройдуть не у вигляді загальнонародного голосування. Тепер главу держави обере колегія з 300 виборників, куди входять депутати національного парламенту, Ради Аджарської автономії та Ради у вигнанні Абхазії, а також делегати від місцевих органів влади.
За таких розкладів інтриги в тому, хто стане президентом, не існує. Якщо навіть висунутий “Мрією” кандидат не виграє в першому турі (де необхідна конституційна більшість), він гарантовано виграє в другому, де достатньо простої більшості.
Сенсацією стало ім’я кандидата від партії влади. Новим “президентом” (пишемо цю посаду в лапках, оскільки легітимність обрання нового президента тепер виглядає сумнівною) має стати Михеїл Кавелашвілі.
Під час його представлення Бідзіна Іванішвілі насамперед наголосив на його успішній спортивній кар’єрі, патріотизмі та “грузинській зовнішності”. Кавелашвілі найбільш відомий як колишній футболіст владикавказької “Аланії” (де він став чемпіоном Россі) і збірної Грузії.
При цьому раніше Кавелашвілі не зміг стати головою федерації футболу Грузії з дуже банальної причини – у нього немає вищої освіти. Втім, серед вимог до посади президента країни такого пункту немає.
Відсутність освіти помітна і в манері спілкування кандидата в президенти – журналісти характеризують його як людину, яка не здатна зв’язати кілька фраз без мату.
Однак не менше, ніж футбольне минуле, показовим є політичний бекграунд кандидата в президенти.
У парламенті минулого скликання він вийшов зі складу “Грузинської мрії”, вступивши до фракції “Сила народу”. Це – кишенькова філія “Мрії”, депутати якої робили антизахідні заяви, які тоді в керівній партії дозволити собі не могли. На тлі майбутнього “президента” навіть нинішній уряд виглядатиме як оплот здорового глузду і західних цінностей.
“Ми можемо жартувати, але Іванішвілі зробив своїм президентом найвидатнішого антизахідника. Неосвічений хам, він завжди особливо різко критикує США та ЄС. Це відображає його (Іванішвілі. – Ред.) бачення країни і народу”, – резюмує опозиціонерка Хатія Деканоїдзе.
У грузинському політикумі є підозра, що президентство Кавелашвілі, який особливо вирізняється своїми антизахідними висловлюваннями, славиться ненормативною лексикою в парламенті, а головне – є чемпіоном Росії, – це політичний крок, зроблений на догоду Кремлю.
Це рішення ще раз вказує на пріоритети Бідзіни Іванішвілі. Він двічі висував своїх ставлеників на пост президента. Обидва рази – успішно. Однак обидва рази ставленики Іванішвілі йшли в опозицію до нього.
Схоже, розчарувавшись у “розумних”, лідер партії влади вирішив зробити ставку на “вірних”.
На тих, хто за будь-яких обставин виконуватиме його волю, не відволікаючись ні на що.
І зрозуміло, що шок, який вразив грузинське суспільство (зокрема, й частину виборців “Грузинської мрії”), був одразу ж підхоплений російською пропагандистською пресою, яка з гордістю повідомила своїй аудиторії, що “керівна команда Грузії висунула чемпіона Росії кандидатом на пост президента країни”.
Євроінтеграція “на паузі”
Слід визнати, що нинішній успіх “Грузинської мрії” відбувається насамперед внаслідок мовчання Заходу.
Хоча ключові західні країни і висловили сумніви в чесності парламентських виборів, ніхто ще не пішов далі – не заявив про нелегітимність нової влади.
Та все може змінитися, тим більше, що перший крок уже зроблено.
“Ми закликаємо Європейський Союз та його держави-члени запровадити персональні санкції щодо тих високопосадовців та політичних лідерів у Грузії, які несуть відповідальність за відкат від демократії, порушення на виборах, адміністративне насильство та зловживання державними інституціями, як-от прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе, мер Тбілісі та генеральний секретар владної партії Каха Каладзе, а також голова парламенту Шалва Папуашвілі і голова “Грузинської мрії” Іраклій Гарібашвілі, що також поширюватиметься на суддів, прокурорів і адвокатів, які не мають жодних повноважень”.
У цій заяві Європарламент також закликає “запровадити негайні та цілеспрямовані персональні санкції щодо Іванішвілі”, а головне, там уперше чітко заявляють, що “міжнародна спільнота не повинна визнавати результати виборів”.
Варто уточнити, заяви Європарламенту не є обов’язковими для виконання. Однак результат, з яким було ухвалено цю резолюцію (444 депутати проголосували за неї і лише 72 – проти), показує настрої європейців.
І європейським лідерам ігнорувати їх стає дедалі складніше.
Однак, якщо рішення Європарламенту було очікуваним, то реакція на нього грузинської влади стала справжнім шоком. За аналогією з рішенням не запрошувати послів на відкриття роботи парламенту, там вирішили першими відмовитися від переговорів з ЄС.
Лише за кілька годин після голосування Європарламенту прем’єр Іраклій Кобахідзе заявив про рішення влади “не ставити на порядок денний питання про відкриття переговорів з Європейським Союзом до кінця 2028 року“.
Таким чином, до кінця формального терміну повноважень нинішнього парламенту переговори про вступ до ЄС вести не будуть.
Звісно, у “Грузинській мрії” заявляють, що про остаточну відмову від вступу до ЄС не йдеться. Однак ці обіцянки не можуть нікого обдурити – це саме відмова від європейського курсу Грузії.
“Категорично неприпустимо розглядати інтеграцію до Європейського Союзу як милість”,
сказав Кобахідзе, а також заявив про відмову Грузії “від будь-яких бюджетних грантів з боку Європейського Союзу” – також до кінця 2028 року.
Такий крок може дорого коштувати Грузії і в плані економіки, однак у Тбілісі вирішили не озиратися на наслідки.
І звісно ж, такий крок має активізувати суспільство, де підтримка євроінтеграції становить близько 90%.
За словами президента Саломе Зурабішвілі, таке рішення означає, що влада Грузії оголосила війну власному народу.
“Неіснуюча, нелегітимна влада проголосила не мир, а війну – власному народу, власному минулому і власному майбутньому. На цьому шляху немає ні грузинської державності, ні незалежності, ні майбутнього без Росії”, – заявила вона.
Барикади в центрі Тбілісі
Рішення грузинської влади було із захопленням сприйнято в Росії.
“Грузини мудро не стали наступати на українські граблі і не дозволили зробити зі своєї країни маріонетку Заходу. Гідна відсіч, яка викликає повагу. Відповідь усім тим, хто, дотримуючись правил однополярного світу, замість дипломатії використовує погрози і силу, подвійні стандарти і санкції”, – заявив голова комітету Держдуми РФ з міжнародних справ Леонід Слуцький.
Однак таке рішення ще необхідно “продати” грузинському суспільству. А там підтримка курсу на вступ до ЄС і НАТО становить близько 90%.
Тому не дивно, що одразу після заяви Кобахідзе в грузинських соціальних мережах з’явилися заклики до нових протестів.
Уже ввечері 28 листопада протести відбулися в Тбілісі, Кутаїсі, Батумі, Горі та Зугдіді – у всіх великих містах країни.
А в столиці на протестний марш вийшло кілька десятків людей, включно з президенткою Саломе Зурабішвілі.
У відповідь влада зробила ставку на силовий розгін.
“Не дивлячись на безліч закликів з боку правоохоронців та офіційну заяву Міністерства внутрішніх справ, учасники акції вступають у фізичне протистояння і словесно ображають правоохоронців. Також у їхній бік були кинуті різні предмети, внаслідок чого троє співробітників МВС отримали травми. Двох із них переведено до медичного закладу”, – так описує подальші події МВС Грузії.
На практиці це означає, що поліція і спецпризначенці, застосовуючи водомети і сльозогінний газ, почали розгін протестів і арешти їхніх учасників. Відзначається надмірне застосування сили поліцією, а також напади на журналістів. Загалом поліція затримала 43 людини.
У відповідь протестувальники почали будувати барикади на проспекті Руставелі. Захопити їх поліції так і не вдалося.
До ранку стало відомо про значну кількість постраждалих від дій поліції – і від сльозогінного газу, і від надмірного застосування сили. Серед постраждалих лідерка партії “Дроа” Елене Хоштарія – у неї перелом руки. Травми отримали й інші опозиційні політики.
Також стало відомо про напад поліції на понад два десятки журналістів і операторів, які висвітлюють протест. В одного з них – журналіста телеканалу “Формула” Гурама Рогави – діагностовано переломи лицьових кісток і дуги сьомого шийного хребця.
“Надходять повідомлення про застосування непропорційної сили спеціальною оперативною групою проти громадян… Правоохоронці почали застосовувати спецзасоби проти учасників зібрання, зокрема мирних демонстрантів, що суперечить стандарту необхідного і пропорційного втручання в права”, – йдеться в заяві омбудсмена Грузії Левана Іоселіані.
* * * * *
Розгін мирного протесту може виявитися “точкою неповернення” для “Грузинської мрії”.
Уже відомо про спільну заяву більш ніж 90 співробітників Міністерства закордонних справ Грузії, які засудили рішення влади призупинити євроінтеграцію країни. Також на знак протесту подав у відставку посол Грузії в Болгарії Отар Бердзенішвілі.
І очевидно, це лише початок.
Нинішні події в рази збільшують ймовірність того, що ЄС і США не визнають легітимними парламентські вибори 26 жовтня, а отже, не вважатимуть легітимним і новий уряд.
Також істотно зросла ймовірність введення санкцій проти топперсон у керівництві Грузії. І насамперед – проти Бідзіни Іванішвілі.
“Питання про Грузію обговорюватиметься 27 державами-членами на майбутньому засіданні Ради у закордонних справах 16 грудня… Що я можу сказати зараз, то це те, що розглядаються всі варіанти. Це те, про що ми говорили протягом багатьох місяців, і ці варіанти також включають можливість припинення безвізового режиму з Грузією, але це буде розглянуто й ухвалено 27 державами-членами ЄС”, – таку заяву вранці 20 листопада зробив посол ЄС у Грузії Павел Герчинський.
Однак головне, що різко зросли протестні настрої в самій Грузії.
Схоже, жорстка реакція поліції призвела до протилежного результату. Протести тривають і мають усі шанси стати безстроковими.
А разом із різким падінням лояльності значної частини держапарату все це створює реальні передумови для революції.
Про яку ще тиждень тому в опозиції могли лише мріяти.
.
Автори:
Аміран Хевцуріані, професор Грузинського технічного університету, засновник Грузинсько-Українського центру, з Тбілісі,
Юрій Панченко, редактор “Європейської правди”
Якщо ви помітили помилку, виділіть необхідний текст і натисніть Ctrl + Enter, щоб повідомити про це редакцію.