З 23 листопада по 2 грудня у трьох містах України, Львові, Івано-Франківську та Києві, відбувся фінальний етап VI Всеукраїнського фестивалю-премії «Гра». Членам міжнародного журі та глядачам було представлено 14 вистав-фіналісток, що є найкращими зразками сучасного театрального мистецтва країни за версією Експертної ради фестивалю-премії.
Оцінювали фіналістів члени міжнародного журі з 5-ти європейських країн:
- Ева Баль (Польща), асоційована професорка факультету польської мови Ягеллонського університету, очільниця Дослідницького центру локальних культур;
- Йорґен Кнудсен (Норвегія), дипломований мистецтво- та театрознавець, художній керівник театру Black Box в Осло, мультижанровий композитор;
- Жанін Ортіс (Німеччина), провідна драматургиня Дюссельдорфського театру Schauspielhaus, очолює Студію молодого актора в Лейпцизькій вищій школі музики й театру імені Фелікса Мендельсона;
- Мееліс Ойдсалу (Естонія), естонський театральний критик та журналіст, головний редактор вебпорталу оборонних новин balticsentinel.eu, співавтор та ведучий подкасту про театральне мистецтво Teatrivaht на культурному порталі ERR;
- Гінріікка Ліндквіст (Фінляндія), виконавча директорка Nordic Drama Corner, працювала гастрольною менеджеркою, продюсеркою та проєктною координаторкою у сфері перформативних мистецтв.
«Вже другий рік проведення «Гри» відбувається в умовах воєнного стану. І незважаючи на всі виклики, театр продовжує залишатися осередком сили, надії та натхнення для українців. Робота театрів є свідченням стійкості культурної спільноти та її прагнення підтримувати дух нації. А завдяки «Грі» українське театральне мистецтво демонструє світу, що воно не лише виживає, а й розвивається навіть у найскладніші часи», – вважає Богдан Струтинський, голова НСТДУ.
На адресу організатора цьогоріч надійшло 85 заявок від 58 театрів із 18 міст України. Експертною радою було сформовано спершу лонгліст з 35 вистав, а потім шортліст з 14 вистав. У фіналі беруть участь 13 театральних колективів з 5 міст країни: Київ, Львів, Харків, Одеса та Івано-Франківськ.
Лауреати театральної премії «Гра»:
Загальні номінації:
За найкращу драматичну виставу
«Вороги. Історія любові» (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької)
«Вороги. Історія любові» – трагікомедія за романом єврейського письменника польського походження, лауреата Нобелівської премії з літератури Іцхака Башевіса Зінґера. Дія вистави відбувається у Нью-Йорку, після завершення II світової війни. Центральними персонажами є єврейський емігрант Герман і три закохані у нього жінки. Усі вони травмовані війною та проживають її наслідки кожен у свій спосіб. Герман три роки переховався на сіннику і з вдячності за врятоване життя одружився зі своєю рятівницею Ядвігою. Його перша дружина Тамара пережила розстріл і своїх батьків, і своїх дітей, а потім десять років відбула у сталінських таборах. Коханка Германа, Маша, врятувалась з гетто. Герої існують у декількох вимірах: у побутовому, нескінченно пораючись у своїх заплутаних любовних стосунках та намагаючись звести кінці з кінцями. А ще, і це, мабуть важливіше, у виставі йдеться про фатум та вміння й необхідність попри все приймати рішення та відповідати за їх наслідки. Головний герой без кінця крутиться в колесі життя, як на театральному колі, що обертає героїв, декорації, музикантів.
За найкращу камерну виставу (до 150 глядачів)
«Кортес» (Київський академічний театр «Золоті ворота»)
За найкращу виставу для дітей
«Жираф Монс» (Харківський академічний театр ляльок імені Віктора Афанасьєва)
За найкращу музичну виставу у жанрі опери/оперети/мюзиклу
«Тигролови» (Київський національний академічний театр оперети)
За найкращу танцювальну виставу і виставу фізичного театру
«Тіні забутих предків» (Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької)
Музика Івана Небесного претендує на те, щоб слідом за «Гуцульським триптихом» також стати класикою. Вона поєднує у собі модерність та добру обізнаність гуцульським фольклором. Лірична тема, що йде червоною ниткою через усю виставу, є чуттєвою й тече як гірська річка. А ритм ударних додає динаміки та тривожності у загальну канву. «Я писав музику, відштовхуючись від ідей балетмейстера. Я мав перед собою відео репетицій та бачив усі акценти та настрої. З одного боку я був затиснутим формою, заданою балетмейстером. З другого боку все працює на загальний результат. Мені здається, що ми зробили щось інше, ніж фільм і наша вистава має власне обличчя», – розповів ZAXID.NET Іван Небесний.
За найкращу виставу на перетині театральних жанрів, мистецького синтезу і перформативних форм
«Веселка на Салтівці» (Харківський альтернативний театр «Нафта»)
За найкращу виставу-рефлексію на події російсько-української війни
«Доця» (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької)
Події в романі (вперше виданому у 2019 році) відбуваються під час російсько-української війни на сході України у 2014 році, текст його звучить украй актуально. А відтак режисерові важливо було показати, що і сьогодні – попри все – на Донеччині є українці, що продовжують боротьбу за свободу навіть в окупованих Росією містах. ажливою складовою є музичне оформлення вистави, що втілив Олег Мишловський. Серед команди постановників: сценографка Юлія Заулична, хореограф Денис Григорук, художник світла Руслан Березовий.
Індивідуальні номінації:
«За найкращу жіночу роль»
Соломія Кирилова за роль Доці у виставі «Доця» (Національний академічний український драматичний театр імені Марії Заньковецької)
Соломія Кирилова – акторка театру та кіно, вона задіяна у виставах львівських театрів імені Марії Заньковецької та «Слово і голос», також вона відома головною роллю у фільмі «Памфір» Дмитра Сухолиткого-Собчука.
«За найкращу чоловічу роль»
Андрій Кравчук за роль у виставі «Клуб «Зневіра» (Львівський академічний драматичний театр імені Лесі Українки)
Шестеро молодих людей зібрались в одному клубі. Вони довго мовчки курять і дивляться в порожнечу. На них – прекрасні костюми та святкові ковпаки, а посередині стоїть величезний білий торт. Та, здається, дух свята сюди так і не прийшов. Причина цьому – вона – зневіра, хандра, меланхолія, акедія. Як смерть, що приходить в мороз, вона оманливо зігріватиме вас. Зневіра – вічна супутниця людських прагнень і цим молодим людям є що про неї розказати.
«За найкращу режисерську роботу»
Тетяна Губрій за виставу «Кортес» (Київський академічний театр «Золоті ворота»)
«За найкращу сценографію»
Костянтин Зоркін за сценографію до вистави «Жираф Монс» (Харківський академічний театр ляльок імені Віктора Афанасьєва)
«За найкраще хореографічне рішення вистави»
Артем Шошин за хореографію до вистави «Тіні забутих предків» (Львівський національний академічний театр опери та балету імені Соломії Крушельницької)
Балетмейстер-постановник Артем Шошин (м. Київ) називає балет «Тіні забутих предків» своєю найкращою роботою. Незвично, що йому довелось значну частину постановки робити дистанційно. У хореографії, як і у музиці хореограф поєднує модерний та класичний балет, контемп та елементи народного танцю.
«За найкраще музичне рішення вистави»
Іван Кондратов та Віктор Кондратов за музику до вистави «Веселка на Салтівці» (Харківський альтернативний театр «Нафта»)
Спеціальний приз журі «За найкращу сучасну п’єсу»
Лєна Лягушонкова за п’єсу «Кортес»
Відзнака журі «За краще використання простору для сценічної оповіді»
«Дзяди» (Івано-Франківський національний академічний драматичний театр ім. Івана Франка)
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та
натисніть
Ctrl+Enter