Законопроєкт 10242 – чхто хоче перекласти відповідальність з корупціонерів на викривачів
(zaxid.net)

Депутат від забороненої партії ОПЗЖ Григорій Мамка ініціював законопроєкт №10242 про кримінальну відповідальність за несанкціоноване розповсюдження інформації з публічних реєстрів. За проєктом закону, який мав би посилити кримінальну відповідальність за кіберзлочини, ховаються ризики для журналістів та викривачів корупції: розслідувачі можуть опинитися на лаві підсудних замість тих, хто скоював корупційні злочини.

Проти законопроєкту виступив голова комітету свободи слова Ярослав Юрчишин і закликав депутатів блокувати його під час розгляду у другому читанні. За словами Юрчишина, така ініціатива від «ексопезеже створює великі загрози для боротьби з корупцією». Крім цього, закликали нардепів відмовитися від підтримки законопроєкту й медійники та правозахисники, які опублікували спільну заяву.

ZAXID.NET поспілкувався з головою громадської ініціативи «Голка» Іриною Федорів та розповідає, чому законопроєкт №10242 прикриватиме корупціонерів та перешкоджатиме роботі розслідувачів.

***

Законопроєкт про несанкціоноване втручання в публічні електронні реєстри ініціатори просувають під виглядом виконання вимог Європейського Союзу. Чи це справді вимоги ЄС?

Відкриймо картку законопроєкту й подивімось на першого автора. Це Григорій Мамка, якого до Верховної Ради обрали від ОПЗЖ. Це просто «головний євроінтегратор країни». З-поміж підписантів є Максим Бужанський – адепт московських попів. Це також ну 100% євроінтегратор. Тобто навіть коли відкрити сторінку законопроєкту, то є дуже серйозні питання.

Ініціатори заявляють, що журналісти нібито зловживають даними, але насправді запропоновані ними механізми переслідуватимуть журналістів. Парламент зараз перебуває у теплій ванні: журналістів спочатку не пускали до Ради через коронавірус, а тепер через повномасштабне вторгнення. По суті, маємо скликання парламенту, за якого журналісти забули, як виглядає ложа преси. Ті, хто чотири роки тому закінчили університети, не мають можливості туди потрапити. І є отакі депутати як Мамка, які нафантазували, що журналістам можна заборонити висвітлювати все, що тільки можна. Зокрема, й розслідування корупційних злочинів. Тому нардеп Мамка і вимоги ЄС – це антоніми.

Швидше всього, європейські партнери скажуть, що не можна так робити й це наступ на демократичні цінності. Проте вважаю, що сама пропозиція такого законопроєкту є шкідливою. Сама дискусія про те, що нам треба обмежити доступ до інформації й внести за це кримінальну відповідальність. Зрозуміло, що у медіаспільноті є ті, кому погрожували, палили автомобілі, але це ж не вся спільнота. Хтось думатиме, чи йому займатися розслідуванням. А потім починаються проблеми, де знайти журналістів-розслідувачів, як їх мотивувати. Ми вже маємо шкоду від ініціативи цих депутатів, бо хтось міг задуматися.

На щастя, головою комітету свободи слова є не Нестор Шуфрич, а Ярослав Юрчишин. Він також написав, що не можемо допустити підписання цього законопроєкту.

Про які «публічні електронні реєстри» йдеться?

У нас є дуже багато баз даних і ми позиціонуємось як країна в смартфоні. Це ж не питання, що заборонять користуватися конкретною базою даних. Це питання, що ця рамка накриє широкий пласт інформації, щоб ми не могли ним оперувати.

Згадайте, як кілька років країна жила без декларування і якими зусиллями його повернули, скільки це коштувало часу й ресурсів громадському сектору й журналістам. Звичайно, що за кожен масив даних буде війна. Коли журналісти готують розслідування і частину даних треба взяти з однієї бази, частину за допомогою іншої. І за це притягатимуть до кримінальної відповідальності? Ну, це безглуздя.

Розповім про свій досвід, коли я працювала на СТБ, то на знімальну групу напав забудовник. Не тому, що журналісти використовували цифрові дані, а просто, бо вони приїхали на забудову знімати. Забудовник вирвав об’єктив камери. Це зафіксували на відео. Потім почався суд і забудовник вимагав довести, що ми в штаті саме журналісти, а не кореспонденти. І такі справи можна програти, на жаль. Однак складно за кримінальним кодексом притягти до відповідальності тих, хто перешкоджає журналістам. Я більш ніж впевнена, що коли ініціатори законопроєкту хочуть запроваджувати отаку рамку, то вдало цим користуватимуться. Буде дуже легко обмежити доступ суспільства до інформації, бо журналіст точно зможе дізнатися інформацію, але чи він розкаже її суспільству, розуміючи, які ризики він отримує.

Як це практично вплине на діяльність журналістів, громадських активістів та викривачів корупції?

Візьмімо схеми з виїзду за кордон чоловіків. Розслідування таких кейсів тане проблемою. Так само як і розслідування про незаконне збагачення. Законодавство треба вдосконалювати так, щоб воно враховувало інтереси суспільства.

Головним комітетом, який підтримав закон, є комітет Верховної Ради з питань правоохоронної діяльності. Тобто якби закон діяв, то ми б не могли розслідувати, наприклад, втечу нардепа Артема Дмитрука, який донедавна був частиною цього комітету?

Так. Згадайте, як виїхав Дмитрук та інші: у схемах були депутати, зокрема «Слуги народу». Вони були учасниками схеми з виїзду, тривають розслідування.

Що таке зловживання даними, про яке говорять творці закону?

Я не знаю, що туди вкладають законотворці. Проте ви ж розумієте, що є недостовірна інформація. Але як можна зловживати даними, якщо це не державна таємниця, суспільно важлива інформація і ти доніс її до суспільства? Якщо це виявилось неправдою – відповідатимеш. Однак поняття про недостовірну й неправдиву інформацію вже є в законодавстві. А що означає зловживання? Що ти знав інформацію і її використав? І через це комусь стало погано, бо хтось розуміє, що корупцію викрили?

Закон має боротися з колаборантами та зрадниками, які «зливають» інформацію росіянам. Чи це справді так?

У нас є Telegram й ми всі знаємо, що його заснував росіянин Павєл Дуров. За кілька років повномасштабної війни цю платформу жодним чином не регламентували. Але тепер чогось взялися за журналістів. В Telegram є не тільки безліч фейків – там величезний ринок тіньової реклами, від якої держава не отримує прибутків. Вся реклама має оподатковуватись. Медійники страждають, бо ринок реклами був в них, а тепер він чорний і пішов на Telegram. То якщо законотворці як Григорій Мамка з ОПЗЖ хочуть боротьби з дезінформацією, то хай почнуть з Telegram.

У низці проєктів законотворці почали писати, що саме їхні пропозиції потрібні в умовах повномасштабної війни. Вони можуть все під це підписати. Законотворча діяльність дійсно відбувається в умовах повномасштабної війни, але якщо законопроєкт про розповсюдження інформації подає не комітет з питань свободи слова, а медіаспільнота виступає проти, то чи справді законопроєкт спрямований на держзрадників? Я не бачила, щоб була критика від ватних каналів. Водночас є крик про те, що це шкодить роботі журналістів.

Розслідувач Михайло Ткач писав, що збільшуючи покарання за поширення інформації з публічних реєстрів до восьми років позбавлення волі. Тому парламент автоматично перетворює цей злочин на тяжкий й дозволить стежити за журналістами.

Згадайте історію зі стеженням за Bihus.info, вона ж хрестоматійна. У мене постає питання, що є асоціація адвокатів, якою керує подруга Медведчука Лідія Ізовітова. І в неї все нормально, за нею ніхто не стежив. Є Ростислав Кравець, адвокат-ватник, і в нього все гаразд. Але в нардепів з’являються ресурси, щоб пресувати журналістів. Це б’є по всьому сектору, бо вони хочуть виховати в нас такий тип мислення, що краще не розслідувати й не писати. Це майже як в Росії.

Законопроєкт стосується не лише журналістів, а й викривачів корупції. Тобто закон ніяк не передбачає їхній захист?

Люди, які писали цей закон не подумали про журналістів, ні про викривачів. Ініціатор проєкту Григорій Мамка має абсолютно радянський коридор мислення. І він не думає, як будувати демократію, а думає, як зламати інструменти, які є. Якщо в нас є зовнішній ворог, який нападає і виїдає країну, то корупція нищить її зсередини. Дайте квітнути корупції й тоді ворогу буде легше, зв’язок дуже прямий.

Чи має закон хоч якісь переваги?

Я не бачу жодних переваг. Як тільки номер законопроєкту стає відомим зі знаком мінус, то він вже не має їхати далі.