Де снаряди для ЗСУ? Як реалізуються ініціативи Чехії із підтримки України та що з паспортами для українських чоловіків
(www.radiosvoboda.org)

Чехія одна з лідерів у наданні допомоги Україні, виступає вагомим союзником не лише у військовому, а й у гуманітарному аспектах. У ексклюзивному інтерв’ю новопризначений посол України в Чехії Василь Зварич розповідає Радіо Свобода, як його команда планує зміцнити відносини між Києвом і Прагою, відповідає на питання про підтримку України в умовах поширення наративів про втому Європи від війни, а також пояснює, чому допомога Україні є інвестицією в безпеку всієї Європи.

Посол також торкається чутливих тем, таких як виклики для українських біженців у Чехії, співпраця з місцевою владою та перспективи повернення українців додому після перемоги.

– Все частіше доводиться чути про втому від повномасштабної війни в Україні. В тому числі, це звучить, і від деяких чеських політиків. Чи ви бачите цю втому і чи для вас перспектива підтримки з боку Чеської Республіки, вона буде погіршуватись чи покращуватись? Як ви бачите її зараз?

– По-перше, мені відверто кажучи незрозуміло, в чому полягає ця втома, якщо ми говоримо про політиків чи про когось, хто тут проживає за кордоном, хто не має безпосереднього дотику до бойових дій, які тривають в Україні, хто не відчуває тягаря цієї війни в повному розумінні цього слова.

Єдині, хто може втомитися в цій ситуації, це наші військові, наші герої, які сидять в окопах і справді зі зброєю в руках захищають цінності, на яких збудоване також і чеське суспільство, і вся Європа. Тому, мені здається, що розмови про втому є суто розмовами.

Ба більше, очевидно, це є певний наратив, який впроваджує і російська пропаганда про те, що Європа втомилася допомагати Україні. Я в це не вірю. Європа не втомилася допомагати Україні, тому що Європа розуміє, що якщо Україна програє в цій війні, то програє також і вся Європа.

Тому базуючись на цьому підході, на цьому принципі, ми працюємо і ведемо діалог із чеськими політиками, із чеським суспільством. Знову ж таки, акцентуючи увагу на те, що ми всі в одному човні. І тільки об’єднавши наші зусилля, ми зможемо здобути успіх і здобути повноцінний мир. Тому що мир не може бути шляхом капітуляції України. Мир може бути тільки на підставі міжнародного права, на підставі статуту ООН. І цей мир гарантуватиме безпеку не тільки Україні, але також і Чеській Республіці.

– Чи буде продовжена чеська ініціатива з придбання та пошуку боєприпасів для України? Ми знаємо, що це доволі сильно вплинуло на фронт. З іншого боку так само ми чули про те, що деякі з цих боєприпасів були неналежної якості, але все ж таки цифри неймовірні оголошувалися чеськими посадовцями, які за це відповідають. Який прогрес в цьому?

– Передусім ми вдячні чеському уряду і президенту Чехії за цю ініціативу. Вона справді мобілізувала світ на пошук і постачання в Україну вкрай необхідних нам боєприпасів, 155-мм боєзарядів. І ми впевнені в тому, що ця ініціатива продовжиться і наступного року.

Ми вже маємо відповідні декларації, вже є відповідні меморандуми підписані між урядом Чехії і урядами інших країн. Тому ми зацікавлені в тому, щоб вона продовжувалась. Оскільки, звісно, ми будемо цих боєприпасів потребувати і надалі. Зараз, до кінця року, ми очікуємо, що в рамках цієї ініціативи буде поставлено в Україну 500 тисяч боєприпасів 155-мм.

Але, знову ж таки, я хочу наголосити, що постачання з боку Чехії в Україну не обмежується лише цією ініціативою і не обмежується лише саме цим калібром боєприпасів. Ми практично щодня отримуємо з чеського напрямку інші види озброєнь, військової техніки, засоби ППО і всі інші необхідні для нас.

Тому, якщо ми говоримо в контексті допомоги Чеської Республіки Україні, то ми розуміємо, що ми не обмежуємося лише чеською ініціативою, а говоримо і про більш масштабну допомогу. Але так чи інакше ми цінуємо саме цю чеську ініціативу, оскільки, як я кажу, вона змобілізувала світ на пошук саме тих боєприпасів, яких ми особливо потребуємо зараз.

– Чехія одна з лідерів серед європейських країн, де перебуває найбільше біженців з України. Кілька днів тому мер Пльзеня, виступаючи на Чеському телебаченні, говорив про криміногенну ситуацію в місті. В цьому контексті він намагався поставити питання, чому в його місті українці призовного віку, чоловіки, гуляють, а не їдуть воювати в Україну. Ведучий перервав цю розмову, але мер Пльзеня все ж таки промовив цю ідею й цю історію. Чи ви якось на це реагували? Що ви конкретно про це можете сказати? І взагалі, якщо вже мер це проговорив, чи є така проблема, можливо, в інших чеських містах з криміногенною ситуацією і чи є в цьому зв’язок саме з українськими біженцями?

– Передусім, я вважаю, що кримінальні злочини чи криміногенна ситуація не повинна мати національності. Якщо злочинець порушив закон, то він перед законом рівний, незалежно від того, до якої національності він належить. Якщо ми намагаємося зробити сенсацію, висуваючи перед усіма якось одну національність, я не знаю, чи воно сприятиме безпеці міста чи регіону.

Мені здається, що тут потрібно аналітично підійти до цієї теми і зрозуміти, що ми насправді хочемо. Зміцнити безпеку міста чи регіону? Чи ми хочемо навпаки внести певні елементи якоїсь міжетнічної напруги? Я думаю, що мер Пльзеня не зацікавлений в цьому.

Тому я за те, щоб ми до таких питань підходили виважено, але в рамках закону. Тому що закон один для всіх і я також закликаю своїх співвітчизників не порушувати закони країни перебування. Ми повинні з вдячністю ставитись до цієї гостинності, до допомоги і до відкритості чеського суспільства і робити все, щоб внести щось від себе чеському суспільству, показати свою вдячність і в жодному випадку не давати підстав жодному політику говорити про те, що українці створюють якісь проблеми тут.

Щобільше, якщо ми подивимося на загальну ситуацію в Чеській Республіці, я навпаки сказав би, що українці, вони приносять багато в чеське суспільство і в тому числі в бюджет чеської держави.

Ми зараз бачили цифри про те, що в першому півріччі цього року від податків, які сплачують українці, що працюють в Чехії, чеський бюджет отримує значно більше, аніж видає на соціальну допомогу. А це різниця 5,7 мільярда крон (приблизно 9,6 мільярда гривень). Це не така маленька сума.

І ця тенденція продовжується постійно. Українці – працьовитий народ. Українці намагаються знайти собі тут належне місце для самовдосконалення. І знову ж таки не забуваємо про те, що ми, як українська держава, чекаємо, що ці українці, здобувши певний досвід тут, повернуться в Україну.

Тому що багато роботи в нас буде далі спільно з відбудовою української держави після нашої перемоги над російським агресором.

– Історія із паспортами чоловікам призовного віку вже тягнеться доволі довго. З весни 2024 року, коли було прийнято новий закон і ДП Документ, організація, яка в експериментальному режимі допомагала отримувати ці паспорти біженцям, перестала видавати ці паспорти чоловікам. Були й мітинги, в тому числі біля посольства України в Чехії. Чи ви тримаєте цю тему на радарах? Тому що паспорти досі не видаються в тому об’ємі, в якому мали б. Люди досі чекають вже майже по року. Як бути з цим?

– Я не впевнений, що у вас об’єктивна інформація з приводу видачі паспортів. Я знаю, що ДП Документ відновило видачу паспортів. І зараз цей процес відбувається в нормальному режимі.

Якщо говоримо про посольство, оскільки ДП Документ не є складовим підрозділом посольства, то ми видаємо паспорти без проблем. Єдина законодавча вимога, яка стосується всіх, це для осіб призовного віку, одним з вимог документів, які мають надати для отримання паспорта, має бути підтверджені актуальні облікові дані в ТЦК. Тобто мобільний застосунок резерв плюс має бути актуалізований.

Ми не можемо обійти цю норму, тому що ця норма прописана законом. Тому ми просимо наших громадян з розумінням до цього віднестись і робити все, щоб цього закону дотримуватися. Оскільки закон один для всіх громадян України, незалежно від місця їхнього проживання. Тому всі заявки на паспорти від чоловіків призовного віку ми приймаємо з урахуванням цієї норми законодавства і, відповідно, в нормальний проміжок часу їх видаємо.

Підкреслю те, що ми в посольстві не продукуємо паспорти. Тобто паспорти до нас надходять з України й у міру надходження ми їх відразу видаємо громадянам, заявникам. Про те, чи паспорт готовий, чи ні, кожен громадянин може пересвідчитись онлайн, є відповідний ресурс. Тому я б не гіперболізував цю проблему. Якщо в когось виникають якісь труднощі з цим, ми завжди готові проконсультувати, надати консультативну допомогу і підтримку, щоб не створювати якихось незручностей нашим громадянам.

– Навіть якщо подивитися в соціальних мережах, під постами скарг дуже багато, зокрема на те, що люди, які подалися до 23 квітня, до вступу в силу цього закону, мали б, з їхніх слів, не оновлювати дані, а отримати паспорти без цього.

– Ми, як посольство, і я це заявляю з повною відповідальністю, всі заявки, подані до 23 квітня, ми задовольнили. І паспорти всім людям видали. Тому, якщо якісь є питання до ДП Документ, то потрібно звертатися туди.

– Так само є історія з чоловіками, які досягли зараз 18 років за кордоном. І є проблема в тому, що вони не можуть отримати закордонний паспорт, не ставши на військовий облік, адже потрібно повернутися в Україну та пройти ВЛК. Чи ви знаєте про цю проблему і як вона вирішується?

– Я знаю про цю проблему і знаю, що Міністерство оборони України зараз її аналізує ретельно і, очевидно, будуть прийняті відповідні рішення стосовно такої категорії громадян.

Станом на зараз немає іншого виходу, як просто дотримуватись чинного законодавства й оновлювати свої дані в ТЦК. В разі виникнення якихось проблем, знову ж таки, завжди існує гаряча лінія Міністерства оборони, куди можна зателефонувати та попросити пораду, в який спосіб це краще зробити і де.

Тому ми в рамках своїх функцій приймаємо заявки на отримання паспортів, перевіряючи наявність оновлених даних в Резерв+ й готові допомагати громадянам України це зробити відповідно до законодавства.

Звісно, примусово ніхто їх повертати не збирається. Це є вибір кожного громадянина.

– Ви вже згадали про те, що після того, як завершиться війна, після перемоги України, доведеться думати про повернення українців, які зараз перебувають тут, які є біженцями. Чи ви вже думаєте, яким чином це зробити?

– Звісно, примусово ніхто їх повертати не збирається. Це є вибір кожного громадянина відповідно до умов, які він створив собі за кордоном, чи які умови створені для нього. Але все ж таки, українська держава буде звертатися з закликами повернутися.

В нас вже створене Міністерство національної єдності, яке буде також займатися цими питаннями. Ми розуміємо всі виклики, пов’язані з цим. Але, знову ж таки, ми розуміємо також, що для громадян України відкриються нові можливості в Україні. І це будуть нові можливості стосовно працевлаштування, і отримання нового житла.

Тобто, звісно, все залишить від бажання того чи іншого громадянина. Але якщо він таки проявить бажання, то українська держава буде таких людей вітати і намагатиметься їм допомогти облаштувати своє життя в Україні.

– Наступного року в Чехії будуть вибори. І по сусіднім з Чехією країнам ми бачимо, що ці вибори можуть привести до влади політиків, які мають певною мірою антиукраїнські настрої. Це може статися з Чехією так само? Є опитування, які показують, що, наприклад, та ж партія ANO, колишнього прем’єра Бабіша, доволі багато може набрати голосів. Чи є ризик для України?

– Я далекий від того, щоб назвати партію ANO антиукраїнською. Ми, звісно, моніторимо всі ці заяви і ми підтримуємо контакти на відповідних рівнях і розуміємо, що не можемо говорити про цю партію, як про антиукраїнську.

В неї є свої ідеї, свої думки. І це нормально в будь-якому демократичному суспільстві. Ми будемо вітати будь-який вибір чеського народу на парламентських виборах наступного року. І будемо готові співпрацювати з обраним чеським народом, урядом.

Я розумію, що ми завжди можемо знайти спільні точки дотику. Ми завжди будемо базувати свої відносини на спільних цінностях, на принципах міжнародного права, на повазі до територіальної цілісності і суверенітету наших держав. На тих базових речах, я думаю, тут в нас не буде жодних суперечок.

Про все інше можемо говорити, і я думаю, що тут ми, як українська влада, відкриті до такого діалогу. А головне, мені здається, і це усвідомлюють також політики від цієї партії, що, знову ж таки, незалежна, територіально-цілісна Україна, міцна Україна, яка переможе російського агресора, це є також в інтересах чеського народу, чеської держави, бо це зміцнить почуття безпеки чеських громадян.

Тримати Росію подалі від кордонів Чехії, це завжди зміцнює почуття безпеки чеських громадян. І на цій основі ми будемо ці відносини будувати і розробляти нові напрямки нашого співробітництва. Я далекий від того, щоб сказати, що хтось з цих політиків зацікавлений в програші України. Такого бути не може, тому що постраждає від цього в тому числі і чеське суспільство.

– Нещодавно був мітинг біля Національного музею в Празі, де мітингувальники з політичними лозунгами «За мир!» говорили про те, що варто зняти український прапор з будівлі Національного музею. І так само в політичних колах, які є скептичними до такої великої допомоги Україні, якраз так само говорять про мир, не про програш України. Як з ними говорити?

– Всі ми маємо усвідомлювати, що це є елемент російської атаки на чеське суспільство. Тому ми будемо з цим боротися спільно з тими людьми, які це розуміють. Солідарність Чехії з Україною не викликає жодних сумнівів.

Ми знаємо, що Чехія сама прийшла через складну історію. Ми знаємо, що в Чехії був 38-й рік і Мюнхен. Тому чеське суспільство на собі відчуває і розуміє, якщо країні, яка захищає себе, проти агресора не допомогти, вона, звісно, програє. Але чи це призведе до стійкого миру? Навряд чи.

На прикладі Мюнхена 1938 року ми побачили, що ця мюнхенська зрада не зміцнила мир, а призвела до величезної Другої світової війни, яка розпочалася через рік після Мюнхенського договору. Тому я думаю, що це є основа, на якій повинні базуватися всі логічно думаючі політики. І їх тут є більшість. І суспільство чеське повністю це усвідомлює. Звісно, є спроби його розхитати, поляризувати.

Ми розуміємо джерела таких спроб. І це має нас ще більше стимулювати до спільних дій. Підтримка з боку Чехії Україні – це не є благочинність. Це є національний інтерес, інтерес безпеки також для Чехії. І більшість чеського суспільства це прекрасно усвідомлює.