Хоча опозиція у Грузії й відмовилася визнати жовтневі парламентські вибори, сильний громадський опір виник лише тоді, коли прем’єр-міністр Іраклій Кобахідзе оголосив, що його країна призупиняє процес вступу до ЄУ до 2028 року. Протести й сутички зі силовиками тривають по всій країні. Надія на зміни з’являється на горизонті.
Останні чотири ночі (28 листопада – 1 грудня) були одними з найбільш насильницьких для Тбілісі в цьому році. За даними МЗС Грузії, 113 правоохоронців отримали поранення, а 224 людини затримано «за дрібне хуліганство». Останні нібито кидали скляні пляшки, залізні предмети, каміння, піротехніку в поліціантів і застосовували до них «словесне насильство». Правоохоронці своєю чергою застосували сльозогінний газ і водомети, які, за словами протестувальників, окрім води, містили перцевий аерозоль. Не пошкодували і кийків та кулаків. Як наслідок, за даними грузинських ЗМІ, постраждали понад 30 журналістів.
А все тому, що 28 листопада прем’єр-міністр Кобахідзе офіційно окреслив майбутнє Грузії. Він заявив, що його країна призупиняє свою заявку на членство в Європейській Унії до кінця 2028 року і відмовляється від будь-якої бюджетної підтримки з боку спільноти. При цьому він підкреслив, що метою «Грузинської мрії» є вступ до структур ЄУ до 2030 року, але наразі вона ще не готова до цього. Буде, але лише через чотири роки, і тоді вона вступить до ЄС «не як жебрак, який стрибає на одній нозі, а з гідністю». Тому що тоді вона створить «добре функціонуючу демократичну систему і сильну економіку».
Він не міг заявити інакше. Якби він остаточно заморозив процес вступу, він би порушив Конституцію, стаття 78 якої говорить, що уряд «вживає всіх заходів у межах своєї компетенції для забезпечення повної інтеграції в ЄС і НАТО». Зрештою, цю зміну внесла сама «Грузинська мрія» у 2017 році.
Він також заспокоїв бізнесменів. Адже він заявив, що уряд продовжить виконувати зобов’язання, викладені в порядку денному Угоди про асоціацію та Угоди про вільну торгівлю.
Європарламент не визнає вибори
Заява прем’єр-міністра є реакцією на необов’язкову до виконання резолюцію, яку 28 листопада ухвалив Європейський парламент. У ній він оголосив жовтневі парламентські вибори у Грузії незаконними і закликав грузинів провести нові протягом року. (Подібні резолюції Європарламент також ухвалив щодо Білорусі у 2020 році та Венесуели у 2024-му).
У ній заявлено, що офіційні результати виборів, про які повідомила Центральна виборча комісія, «не є достовірним відображенням волі грузинського народу», і покладено відповідальність за виборчі порушення на партію «Грузинська мрія», яка перебуває при владі вже 12 років і провела вибори на тлі «безперервного демократичного регресу».
У резолюції також ідеться про запровадження персональних санкцій проти політиків, які несуть відповідальність за регрес демократії та порушення на виборах у Грузії. Згадуються чотири прізвища: Іраклій Кобахідзе, мер Тбілісі Кача Каладзе, парламентський шпигун Шалва Папуашвілі та засновник партії, якого часто називають «власником» Грузії, Бідзіна Іванішвілі.
Резолюція також закликає до «серйозного скорочення офіційних контактів на рівні ЄС з грузинським урядом і парламентом». І підкреслюється, що шлях Грузії до Європи був призупинений ще до виборів через антидемократичний Закон про іноземних агентів, ухвалений у травні цього року.
Європарламент засудив «систематичне втручання Росії в демократичні процеси у Грузії».
Павло Герчинський, амбасадор ЄУ в Грузії, також виступив з промовою. Він оголосив, що питання Грузії буде обговорюватися 27 країнами-членами Євроунії на засіданні Європейської Ради з питань закордонних справ 16 грудня. Після цього буде розглянута можливість безвізового режиму з Грузією. Він назвав рішення грузинського уряду «надзвичайно розчаровувальним і надзвичайно сумним», хоча і «суверенним». Він підкреслив, що саме грузини мають вирішувати, якою вони хочуть бачити свою країну. І додав: «Ми підтримуємо грузинський народ, ми будемо чекати на вас».
Європа – це єдине майбутнє
Прем’єр-міністр Кобахідзе розцінив саму резолюцію як шантаж, а Європарламент – як «інструмент сіяння розбрату», що, на його думку, є «абсолютно образливим для грузинського суспільства». Він заявив: «Ми повинні дати зрозуміти європейським політикам і бюрократам, які повністю позбавлені європейських цінностей, що вони повинні розмовляти з Грузією не шантажем і образами, а з гідністю». Він також назвав нав’язувані реформи атакою на сімейні цінності: «Від Грузії вимагають не реформ, а кроків, які рівнозначні зреченню своєї гідності». Він додав, що питання Угоди про асоціацію з ЄУ стало «інструментом для поділу грузинів і сприяння радикалізації».
Він зазначив, що для грузинської влади категорично неприйнятно «розглядати питання членства як послугу». На його думку, Грузія може збагатити Європу своєю історією та культурою, так само як Європа збагачує Грузію.
Після цього він відправився на урочисту вечерю з новопризначеними міністрами в ресторан «Каклебі» в Цхнеті, недалеко від Тбілісі. Там на них натрапили журналісти телеканалу «Пірвелі». Один з них запитав політиків, чи святкують вони призупинення євроінтеграції, але відповіді не отримав. Цікаво, що після двох ночей жорстоко придушених протестів ресторан написав на своєму Facebook, що він зачиняється до подальшого повідомлення. Допис завершувався гаслом: «Європа – це єдине майбутнє». Над повідомленням також з’явилася чорна крапка, символ сфальсифікованих виборів. Саме цю крапку громадяни ставили у виборчому бюлетені, коли голосували 26 жовтня.
Приблизно в той самий час, коли політики «Грузинської мрії» святкували в ресторані, люди збиралися біля парламенту і перед штаб-квартирою урядової партії. Втім, не тільки там. Заява Кобахідзе вивела грузинів з домівок не лише в столиці, люди також вийшли в Кутаїсі, Батумі, Зугдіді, Телаві та інших містах. До них приєдналася і президентка Саломе Зурабішвілі.
Раніше вона назвала те, що сталося, «конституційним переворотом», який «готувався тижнями або місяцями», і війною проти власного народу. Вона закликала опозицію до єдності. «Сьогодні, перед обличчям цього виклику, ми або разом, або ні», – сказала вона. Вона додала, що «ніхто не просить вас стати однією партією, ми більше не хочемо однопартійної системи».
За межами парламенту вона підійшла до озброєних поліціантів, які вишикувалися в лінію, і запитала, кому вони служать: Грузії чи Росії? І кому вони складали присягу. Але відповіді не отримала.
Кожен новий день протестів виводить на вулиці все більше і більше людей. І ще більше силовиків. Міністерство внутрішніх справ Грузії опублікувало заяву, в якій сказано, що демонстрації «вийшли за рамки норм, встановлених грузинським законом про збори і демонстрації», тому була застосована сила.
Людей не лише били на вулицях. Їх також витягували з церкви Кашветі, розташованої неподалік, яка завжди була місцем відпочинку або відновлення після контакту зі сльозогінним газом під час протестів у Тбілісі. Спецназ переслідував протестувальників до найближчих аптек, магазинів і готелів, які надавали притулок втікачам і пораненим. Зранку, коли деякі з протестувальників поверталися додому, силовики силоміць витягли їх з метро.
Зурабішвілі прокоментувала цю акцію словами: «У Грузії більше немає безпечного місця. Російська влада, російські методи».
За даними Асоціації молодих юристів Грузії, Міністерство внутрішніх справ Грузії застосовує методи, які ставлять під загрозу життя учасників законних протестів у Тбілісі. Вони вважають їх несумісними з правами людини. Омбудсмен Грузії заявив, що сила, яка застосовувалася, була абсолютно непропорційною.
Надія на зміни
Усе, що відбувається на вулицях грузинських міст, поки що не дає надії на зміни. Хоча здається, що її тінь обережно миготить на горизонті. Адже після першої ночі протестів співробітники МЗС збунтувалися й підписали спільну заяву, в якій визнали рішення уряду про призупинення євроінтеграції таким, що суперечить Конституції й національним інтересам країни. У ній вони написали: «Грузинська дипломатія протягом багатьох років докладала всіх зусиль для залучення Грузії до європейських та євроатлантичних структур». Вони вважають, що відхилення від цього процесу є безпрецедентною втратою історичної можливості «повернути Грузію в європейську сім’ю» і «призведе до ізоляції країни».
До них також приєдналися понад 500 співробітників Палати юстиції в Тбілісі, яка підпорядковується Міністерству юстиції. У своїй заяві вони написали, що служать Грузії і беззастережно захищають її Конституцію.
У рамках протесту Раті Твалавадзе, співробітник Генерального штабу Міністерства оборони і консультант з американських і британських справ при Силах оборони Грузії, залишив свою посаду. Він закликав усіх «протестувати проти неконституційного рішення і незаконного уряду».
Отар Бердзенішвілі, амбасадор Грузії в Болгарії, також подав у відставку. У своєму профілі на Х він написав:
«Протягом моєї тривалої дипломатичної служби (понад 20 років) я та мої колеги брали активну участь у поглибленні євроатлантичної інтеграції та інтеграції Грузії до ЄУ, а також у розбудові міцного й довірливого стратегічного партнерства з нашими союзниками, особливо зі Сполученими Штатами. Ні – насильству проти мирних демонстрацій. Я повністю солідарний з ними».
Його приклад наслідували посли в Нідерландах, Італії, Литві та США. Заступник міністра закордонних справ Теймураз Джанджалія також подав у відставку.
Після двох ночей протестів Іраклій Кобахідзе заявив на прес-конференції, що «вже третій рік окремі європейські політики і бюрократи, які не змогли провести “українізацію” Грузії, постійно намагаються використати статус кандидата і питання про початок переговорів про вступ до ЄУ для ослаблення країни». Після цього він поклав відповідальність за жорстоке придушення демонстрацій на «європейських політиків і бюрократів» і «місцеву агентуру – п’яту колону, представлену чотирма політичними партіями», чиї «іноземні покровителі завжди намагаються знайти привід, щоб розділити країну й “українізувати” Грузію». Він додав, що «сценарій Майдану не може бути реалізований в Грузії. Грузія – це держава, і грузинська держава цього не допустить».
Після третьої заяви він повідомив, що під час протестів були затримані громадяни Росії та Великої Британії, які «незаконно прорвалися до будівлі парламенту». З його слів, це могли бути «іноземні інструктори», які організовували «насильницькі групи». Зараз, як він зауважив, ведеться розслідування з цього приводу. Він також згадав про суботнє рішення США призупинити стратегічне партнерство з Грузією. Він назвав це «тимчасовим заходом». Він запевнив, що все повернеться до нормального стану, як тільки Дональд Трамп вступить на посаду.
Тим часом 1 грудня країни Балтії – Литва, Латвія та Естонія – виступили зі спільною заявою, в якій пообіцяли запровадити санкції проти осіб, відповідальних за придушення протестів у Грузії. На даний момент відомо, що до списку потрапив міністр внутрішніх справ Грузії Вахтанг Гомелаурі.
Євродепутати закликали Єврокомісію негайно запровадити персональні санкції проти лідерів «Грузинської мрії». Вони вважають, що в Грузії «прогресує процес переходу до авторитарної держави». До чотирьох осіб, згаданих раніше в резолюції, щодо яких рекомендується запровадити санкції, приєднався колишній прем’єр-міністр, а нині голова «Грузинської мрії» Іраклій Гарібашвілі. Особливу увагу євродепутати приділили Іванішвілі, вимагаючи негайного введення санкцій проти нього і заморожування всіх його активів в ЄУ «з огляду на його роль у деградації політичного процесу в Грузії».
Сусід спостерігає
За всім цим спостерігає Путін. На прес-конференції 28 листопада він зізнався, що здивований сміливістю й характером, з якими грузинська влада відстоює свою позицію щодо закону «Про прозорість іноземного впливу». І він з подивом дивиться на те, що відбувається в Грузії. Він додав, що Росія не має жодних стосунків з грузинським керівництвом.
Немає сумнівів, що і для Росії, і для Китаю уряд «Грузинської мрії» є найбільш комфортним. Схоже, що для політиків «Грузинської мрії» угоди зі Сходом також видаються більш вигідними, ніж із Заходом. Здається, вони не зважають на санкції, скасування безвізового режиму й думку громадян, адже, згідно з опитуваннями (кінець 2023 року), 86% з них виступають за членство в ЄУ.
Однак, що має значення – це бізнес. Не стільки державний, скільки приватний інтерес. Не будемо себе обманювати, «Грузинська мрія» – це партія, заснована бізнесменом, який дивиться на свою країну як на власний бізнес. Схоже, що його підлеглі думають так само. Спікер грузинського парламенту Шалва Папуашвілі заявив 28 листопада в ефірі телеканалу «Руставі-2», що членство в ЄУ несе зі собою низку обмежень і відмову від частини суверенітету й економічної свободи. «Якби ми стали членами ЄУ сьогодні, від скількох угод нам довелося б відмовитися? Угоди, які ми підписали з Китаєм і багатьма країнами-членами Співдружності Незалежних Держав, довелося б скасувати. Інтеграція з ЄУ з одного боку, дезінтеграція з багатьма країнами з іншого». Він навіть переклав це на ситуацію пересічного громадянина – пригрозив зниженням експорту вина.
Заява Кобахідзе може бути прочитана як послання, призначене Європейській Унії: «Залиште нас у спокої, ми все одно будемо робити те, що хочемо». Реакція і жорстока поведінка влади під час розгону нічного протесту може означати, що вона не піде на жодні поступки і не порозуміється з опозицією. Це також ознака того, що ця влада не зможе діяти без репресій.
Існує чудова можливість для Москви відновити й посилити свій вплив у всьому регіоні. Обмежити або відрізати будь-які «ворожі» проєкти і замкнути на себе всю економіку й логістику Південного Кавказу. Це постулати їхньої політики, це російські інтереси. Простіше кажучи.
Якщо це станеться, Грузія знову на довгі роки увійде в казарму «русского мира». Якщо ж ні, то доля, яка чекає на лідерів «Грузинської мрії», виглядає не дуже світло. Місць, куди вони можуть втекти, не так вже й багато. Що ж, але Краснодарський край теж прекрасний.
Переклад з польської
Текст опубліковано в межах проєкту співпраці між ZAXID.NET і польським часописом Nowa Europa Wschodnia.
Оригінальна назва статті: Nie będzie gruzińskiego Majdanu.
Якщо Ви виявили помилку на цій сторінці, виділіть її та
натисніть
Ctrl+Enter