Поширеність пластику та його здатність переносити токсини посилюють ризики
Забруднення води пластиком, особливо в океанах, становить значну небезпеку як для морських екосистем, так і для здоров’я людини. Дослідження виявили мікропластик не лише в океанській воді, але й у морепродуктах і навіть у питній воді. Дослідження показують, що мікропластик може долати біологічні бар’єри, потрапляти в кров та органи, що з часом може призвести до гострих і хронічних проблем зі здоров’ям
Команда китайських дослідників розробила унікальну піну, виготовлену з природних матеріалів — хітину з кісток кальмарів і целюлози з бавовни, — яка може видалити до 99,9% мікропластику з води. За словами дослідників, на адсорбційну здатність матеріалу практично не впливають неорганічні частинки, важкі метали, органічні забруднювачі та мікроорганізми у воді.
Головне — вона біологічно розкладається та начебто не забруднює воду. У початкових тестах матеріал поглинав майже 100% чотирьох поширених типів мікропластику: полістиролу, поліпропілену, поліметилметакрилату та поліетилентерефталату. Піну можна використовувати кілька разів. Протягом п’яти циклів очищення він підтримував ефективність видалення мікропластику становила 95-98%.
Що таке мікропластик
Мікропластик — крихітні частинки, які утворюються в результаті розкладання більшого пластику, які наразі повсюдно поширені в морському середовищі. Мікропластик може поглинати токсичні хімічні речовини з навколишньої води та діяти як переносник цих забруднюючих речовин, коли їх проковтують морські організми. Це явище призводить до біоакумуляції, коли токсини концентруються вгору по харчовому ланцюгу, в кінцевому підсумку впливаючи на велику рибу і навіть на людей, які споживають морепродукти чи воду.
Раніше “Телеграф” розповідав, що все більше вчених шукають натхнення у природних матеріалах для боротьби із забрудненням. У США запропонували використовувати волосся для боротьби із розливами нафти.