Зима наближається, і з нею – крижані “прикраси” на дахах, які ми часто називаємо неправильно
На календарі зима, тому час звернути увагу на “зимову термінологію” і позбутися русизмів у ній. “Телеграф” пропонує розглянути слово, до якого всі звикли, але в українській мові його немає.
Отже, “сосулька” – це русизм. В українській є чудовий автентичний відповідник – бурулька.
Походження слова
“Бурулька” має тюркське коріння – від слова бору (boru), що означає “труба”. Воно споріднене зі словами “буран” і “бурав”.
Діалектичні назви
Окрім “бурульки”, в українській мові існують й інші цікаві назви:
- мерзляк;
- висуля;
- висулька;
- копень.
Що таке бурулька?
Це крижаний сталактит, який утворюється на краях нависаючих предметів, на скельних виступах, берегових обривах, проводах, галузках дерев і т. д. Зазвичай має конусоподібну форму з вершиною діаметром кілька міліметрів унизу.
Приклади з літератури
Класики української літератури також використовували слово “бурулька”:
- “Бурульки, що знай кругом бряжчали, Уже зовсім пообпадали” (Євген Гребінка);
- “На вусиках у Чупринівського танули дрібненькі льодові бурульки” (Ярослав Гримайло);
- “А в садку, на тому розі будинку, де починалася ринва, з’явилася бурулька. Вона переливалася на сонці всіма кольорами райдуги” (Оксана Іваненко).
Тож запам’ятайте: замість “сосулька” кажемо “бурулька”! Тепер ви знаєте справжню українську назву та цікаві діалектні варіанти цього зимового явища.