Настрої щодо України на зустрічі міністрів закордонних справ НАТО в Брюсселі 3-4 грудня можна описати одним словом: похмурі.
Просто послухайте зазвичай веселого генерального секретаря НАТО Марка Рютте: «Це може бути найважча зима для України з 2022 року». Або міністра закордонних справ України Андрія Сибігу, який сказав пресі, що ситуація «справді дуже складна. І я зараз дуже дипломатичний».
Це може бути найважча зима для України з 2022 року
Високопоставлений чиновник НАТО, який говорив анонімно, оскільки не був уповноважені говорити офіційно, прояснив мені те, що стало очевидним уже деякий час: Росія збільшує темп своїх наступальних операцій на полі бою, відтісняючи Україну. на кількох фронтах.
І швидкі успіхи зараз досить значні, за оцінками НАТО, Росія може просуватися до 10 кілометрів на день. (На початку цього року це було б приблизно 10 метрів на день).
Швидке просування Росії стало можливим завдяки використанню рівнинної відкритої місцевості, наприклад, навколо Покровська в Донецькій області, до настання найгіршої зимової сльоти.
Офіційний представник НАТО зазначив, що Росія має «значну перевагу, коли йдеться про обладнання, боєприпаси та живу силу» – у останньому, маючи можливість призивати 30 000 нових вояків щомісяця.
Додайте до цього посилення авіаударів по критично важливій інфраструктурі України, що тримає протиповітряну оборону країни зайнятою та посилює психологічний тиск на цивільне населення.
Не все гладко і для Росії
Слід, однак, зазначити, що для Москви не все йде гладко.
Російські війська незабаром зіткнуться з більш укріпленими українськими позиціями.
І з вересня по листопад втрати росіян становили приблизно 1500 осіб на день, тоді як рівень втрат України, як вважають, приблизно вдвічі менший.
З одного боку, зрозуміло, що потрібно Україні: більше людей і додаткова ППО.
Щодо першого питання, то більшість людей, з якими я спілкувався в штаб-квартирі НАТО в Брюсселі, погодилися з нещодавньою оцінкою Вашингтона про те, що Київ повинен знизити призовний вік до 18 років із нинішніх 25, але також визнали, що це було б жорстким політичним рішенням.
Системи ППО
Щодо систем ППО, то Україна була стороною, що просила, а міністр закордонних справ Сибіга запросив 19 нових систем для прикриття критичної інфраструктури.
Хоча вони нічого не обіцяли, дипломати на зустрічі міністрів сказали мені, що очікують, що принаймні деякі системи будуть доставлені незабаром.
(Не) Запрошення до НАТО
Ще одним прогнозованим розчаруванням для України на міністерській зустрічі стало те невловиме запрошення до НАТО. Насправді військовий альянс не рухався з цього питання після Вільнюського саміту НАТО в 2023 році.
Ситуація справді дуже складна. І я зараз дуже дипломатичний
Просто немає одностайності в цьому питанні, тому наразі найкраще, що може отримати Україна, – це ті самі добре відточені фрази про «незворотність» шляху України до НАТО та «міст до членства», посилання на угоди безпеки окремих членів із Києвом та місію Альянсу щодо підготовки українських солдатів.
Але цієї осені відновився наступ української дипломатії, дехто в Києві сподівається, що на зустрічі міністрів їх навіть запросять до альянсу.
Очевидно, сподівалися, що два ключових скептика – США та Німеччина – будуть більш поступливими, оскільки у перших буде нова адміністрація в січні, а Німеччина проведе федеральні вибори в лютому.
Глава МЗС України навіть привіз копію Будапештського меморандуму, узгодженого 30 років тому в 1994 році і підписаного США, Британією та Росією, який мав гарантувати територіальну цілісність України в обмін на відмову колишньої радянської республіки від ядерної зброї.
Однак оптимізм виявився марним. Вже напередодні зустрічі міністрів високопоставлені дипломати НАТО повідомили ЗМІ, що в альянсі все ще залишаються розбіжності щодо вступу України в альянс і що таке «монументальне» рішення не розглядається.
Доки Путін вірить, що перемагає, немає стимулу для переговорів. І він переконаний, що час грає йому на руку
Міністрів не зворушили вмовляння України. Анонімно, оскільки вони не були уповноважені говорити публічно, кілька офіційних осіб НАТО сказали мені, що ідея членства України була придушена в зародку під час обіду, присвяченого війні. Це питання, безумовно, постане знову, швидше за все, напередодні наступного саміту НАТО в Гаазі в червні 2025 року.
Більшість дипломатів і міністрів думали про можливість проведення певних переговорів з Росією у 2025 році. Президент України Володимир Зеленський натякнув в нещодавньому інтерв’ю британському телеканалу Sky, що він віддасть частину окупованих територій для членства в НАТО.
Рютте не став міркувати про це, а просто зазначив, що НАТО має «переконатись, що Україна, коли б вона не вирішила розпочати мирні переговори, зробила це з позиції сили». Мало хто сперечатиметься, що Україна зараз не перебуває в такому становищі.
Миротворці
Тим часом з’являються різні ідеї. Декілька дипломатів НАТО, з якими я спілкувався, підтвердили повідомлення ЗМІ з Лондона та Парижа про те, що ці дві країни будуть готові зробити свій внесок у післявоєнну Україну – по суті, як миротворці, які стежать за якимось припиненням вогню.
Також висловлювалися припущення, що до такої миротворчої місії могли б приєднатися Польща та країни Балтії. Дипломати сказали мені, що це координуватиметься не НАТО, а скоріше між різними столицями НАТО, і це покаже Сполученим Штатам, що європейські союзники можуть відігравати активну та корисну роль.
Питання на мільйон доларів полягає в тому, наскільки Росія хоче укласти мирну угоду. І багато хто в штаб-квартирі НАТО вважає: не дуже.
Або, як сказав мені один високопоставлений чиновник НАТО: «Ми не думаємо, що [російський президент Володимир Путін] серйозно налаштований на переговори. Він може бути готовий говорити, але доки він вірить, що перемагає, немає стимулу для переговорів… І він продовжує вірити, що час грає йому на руку».