Падіння режиму Асада, після 24 років правління у Сирії, стало геополітичною поразкою Росії, так вважають дипломати та військові експерти, котрих опитало Радіо Свобода.
Щонайменше 10 останніх років уряд Асада давав відсіч повстанцям за допомогою російських військових та техніки, проте нині і Росія не допомогла режиму втримати владу.
Як ситуація у Сирії вплине на перебіг війни в Україні та чого чекати далі?
Що відбулося? Пояснюємо контекст і розповідаємо коротку передісторію
Із 1946 року Сирія отримувала чималу військову та економічну допомогу від СРСР, а згодом від Росії. Вони були союзниками під час Холодної війни, у Суецькій війні, а у 2011-му, на початку громадянської війни у Сирії, однією з найближчих держав була саме Росія.
США, Німеччина, Франція та інші країни Європи засудили дії уряду Асада та підтримали опозицію, протестувальників, котрі вимагали зміни влади. А Росія та Китай підтримали Башар аль-Асада.
Далі Росія активно постачала Сирії озброєння. А у 2015 році РФ, під час громадянської війни між повстанцями та урядом Асада, по-факту ввела свої війська і техніку в Сирію, щоб підтримати чинний уряд та дати відсіч повстанцям. Після цього у Сирії залишалися військові бази в Тартусі та в Хмеймімі та комплекси С-400 для їхнього захисту.
Основні причини підтримки Росією сирійського режиму – це експорт російської зброї до Сирії, військовий вплив Росії на Близькому Сході, як от доступ до порту Тартус, та можливість відправити чеченських та північнокавказьких бойовиків воювати у Сирії, кажуть фахівці.
Сирійські повстанці рано-вранці 8 грудня заявили, що взяли під свій контроль столицю Дамаск після блискавичного наступу, який відбувся в останні дні і швидко просунувся по всій країні. Дамаск «тепер вільний від Асада», заявили повстанці у своїй заяві в соціальних мережах.
У Кремлі підтвердили 9 грудня надання притулку в Росії – за рішенням Путіна – поваленому президенту Сирії Башару Асаду і його родині.
Російська влада офіційно називає Асада колишнім президентом, стверджуючи, що він домовився з опозицією про передачу влади. Сам Асад ніяк не коментував падіння свого режиму і не з’являвся на публіці.
Президент України Володимир Зеленський вважає, що це сталося через те, що російські війська зменшили свою силу там.
«Ми бачимо, що режим Асада впав. Чому? Тому що там немає справжніх російських військ. Давайте будемо чесними. І не тільки через сили повстанців і тих, хто їх підтримує, а й тому, що там немає справжніх російських військ», – сказав Зеленський, відповідаючи на прохання кореспондента «Інтерфакс-Україна» прокоментувати ситуацію в Сирії.
За словами президента, майже 800 тисяч російських військ перебувають в Україні.
Як це вплинуло на війну в Україні?
«Станом на літо 2024 року у Сирії перебувало близько 6000–7500 російських військових, включно з представниками ПВК», – написав керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко.
За його словами, навіть якщо такий незначний ресурс перенаправити у війну проти України, суттєво це не вплине на ситуацію. Більше того, він вважає, що частину цих військ можуть передислокувати не в Україну, а в Африку.
Схожої думки дотримується і Іван Киричевський – аналітик Defense Express. Він вважає, що «маніпуляції Росії з її сирійським ресурсом ніяким чином на Україну не вплинуть». За його словами, там росіяни мали справді обмежений ресурс, та і досі нема впевненості, що вони звідти таки відходять і забирають усю техніку та військо.
«Не доводиться говорити, що росіяни звідти забираються геть, і все, їхнього там навіть духу не буде. От якби ж росіяни хоча б звідти щось більш потужніше забрали, ніж цей один фрегат, це була б одна справа. Доводиться говорити про те, що росіяни якось намагаються зберегти свою присутність хоча б в Тартусі, і поки що знак виходу звідти, втечі там не спостерігається», – вважає Іван Киричевський.
За його словами, також російські військові впродовж всього часу перебування там мали постійні ротації, оскільки у них немає ресурсу для обслуговування кораблів у Сирії. А після того, як Туреччина закрила прохід протоками, вони не мали можливості повернутися на базу у Криму, тож невідомо, у якому стані ті кораблі зараз.
Та ці кораблі можуть перевезти або на Північний флот, або на Балтійський. В Чорне море вони не зможуть зайти через заборону Туреччини, якою та закрила протоки Босфор і Дарданелли. Однак є небезпека в контексті авіації.
«Стосовно авіації, на жаль, вона може посилити авіаційне угруповання, яке буде воювати проти України. Тому якраз авіаційний компонент тут може зіграти негативну роль, якщо ми говоримо про російсько-українську війну», – сказав військовий експерт Михайло Самусь.
Якщо підсумувати думки експертів, з якими Радіо Свобода вдалося поспілкуватися, то робити висновки про вплив на війну в Україні ще зарано, однак найімовірніше великої ролі той військовий ресурс тут не зіграє.
Геополітичний контекст: чи допоможе Україні така поразка Росії у Сирії?
Прямого і блискавичного впливу на позицію України в геополітичному контексті очікувати не варто. Однак така демонстрація слабкості режиму Путіна може стати Україні у пригоді під час переговорів із західними партнерами, вважає Володимир Огризко – міністр закордонних справ України в 2007–2009 роках та історик, очільник «Центру дослідження Росії».
«Вчергове міф про те, що Росія є великою, непереможною, сильною тощо – це все виключно пропаганда. І це, я думаю, вчергове прекрасно побачили у багатьох столицях, і це буде мати вплив на всі подальші події. Навіть я думаю, що і в Тегерані, і в Пекіні зрозуміли, що ця псевдопотуга, псевдовелич, псевдосила – це все для внутрішнього користування, це те, чого насправді не існує», – сказав дипломат Володимир Огризко у коментарі Радіо Свобода.
І зараз, вважає експерт, головне завдання України – правильно і швидко перетворити це на свою перевагу.
«Для нас, я думаю, це позитивний момент у нашій роботі із західними партнерами. І ми повинні цим моментом скористатися», – додав Огризко.
Так само вважає і Олександр Хара. За словами експерта-міжнародника, це дійсно дуже показовий момент, зокрема і для внутрішньої української політики.
«Ми можемо його використовувати в Україні, показуючи, що ядерні потуги можуть програвати. Радянський Союз програв в Афганістані, вивели звідти війська, а Сполучені Штати програли у В’єтнамі фактично. І, власне, це важлива теза для того, щоб сказати, що ми можемо виграти в Україні, якщо нам допоможуть необхідним озброєнням і іншими речами. І що Росія зараз слабка. Бо уявіть собі, як на неї дивляться всі ці тирани на Близькому Сході, і найголовніше – в Африці, де Росія намагалася вдавати себе такого провайдера безпеки, де «вагнери» і інші спецпідрозділи, і спецслужби російські надавали послуги різноманітним диктаторам в деяких країнах і допомагали прийти до влади цим людям», – сказав Олександр Хара.
«Деякі західні та й наші аналітики на низькому старті «потирають ручки», що зараз росіяни підуть з Тартуса і в них все «великодержавіє» впаде. Тому що база в Тартусі, можливо, єдина база з радянських часів, яка збереглася в росіян, тому що були аналогічні бази на Кубі, В’єтнамі, їх росіяни благополучно «профукали», і виходить функціонування цієї бази в Тартусі дозволяло росіянам там ці всі різні африканські «експреси», «Вагнера» перекидати в Сирію, там щось туди вглиб африканського континенту», – вважає Іван Кириченко.
Загалом експерти не прогнозують конкретних змін на геополітичній арені після повалення режиму Башара аль-Асада. Та усі сходяться на думці, що незмога Росії зараз, на відміну від 2015-2016-х років, протистояти повстанцям – свідчення її ослаблення та зміщення пріоритетів із Близького Сходу на війну проти України.