Зеленський висловив готовність до миру, Путін скрутив «ультимативну дулю»

Відлуння Парижа продовжує звучати в інформаційному просторі навіть на п’яту добу.

…Як відомо, після тристоронньої зустрічі в Єлисейському палаці Дональд Трамп закликав Росію та Україну до «негайного припинення безглуздої війни». Ну, слово «безглузда» тут, м’яко кажучи, дещо не вдале, бо для нас ця війна точно не безглузда, а це питання існування як політичного, так і фізичного. Також обраний президент США додав, що Володимир Зеленський зацікавлений у припиненні вогню: «Він хоче укласти мир. Ми не обговорювали деталі. Він думає, що настав час, і Путін повинен думати, що настав час, тому що він програв. Якщо так піде і далі, це може перерости у щось набагато більше і набагато гірше. Я добре знаю Владіміра. Зараз його час діяти. Китай може допомогти. Світ чекає!».

Президент Зеленський укотре наголосив, що Україна ніколи не відмовлялася від переговорів, але при цьому наголосив, що ці перемовини повинні бути чесними – з реальними дієвими гарантіями: «Ми більше ніж хто у світі хочемо закінчення війни. Але я сказав Трампу і Макрону: Путін не хоче закінчення війни, ви це побачите, тому його треба примусити. Це не закінчити просто папірцем і кількома підписами. Припинений вогонь без гарантій може бути розпалений знову в будь-який момент, як Путін це вже робив. Щоб гарантувати, що втрат українців і українок більше не буде, треба гарантувати надійність миру».

Кремль ротом Пєскова, прессека Путіна, відповів традиційно, по-блюзнірськи, трьома тезами:

1. Путін відкритий до переговорів, миру не хоче саме Україна;

2. Для того, щоб активізувати мирне врегулювання конфлікту, достатньо, аби Зеленський скасував декрет, у якому заборонив собі перемовини із Путіним;

3. Треба повернутися до Стамбульських угод із врахуванням реалій на землі.

Що мається на увазі або чому РФ маніпулює?

По-перше, щодо заборони перемовин із главою держави-агресорки. Це правда. Ще 30 вересня 2022 року Зеленський увів у дію рішення РНБО про неможливість проведення переговорів із Путіним. Не забуваймо, що існує гласне (чи негласне) правило – переговорів з терористами не ведуть, їх знищують. І саме таким правилом послуговувався Вашингтон стосовно Осами бен Ладена, Саддама Хусейна… А хто такий Путін? Це не просто терорист №1, а це міжнародний злочинець, на якого офіційно виписано ордер МКС. Тому в даному разі все логічно і правильно. Водночас нагадаємо, що Зеленський раніше говорив: «Я не зачинив двері. Я сказав, що ми готові говорити з Росією – але з іншою Росією. З тією, що справді готова до миру. Такою, яка готова визнати, що вони – окупанти… Вони мають все повернути. Землю, права, свободу, гроші. А головне – справедливість».

По-друге, щодо Стамбульських угод… Очевидно, що в перші місяці широкомасштабного вторгнення РФ в Україну якісь перемовини (зустрічі, розмови) між українськими та російськими представниками велися. Але чи стоїть під цими «угодами» підпис Президента, чи ратифікувала їх Верховна Рада? Відповідь: ні! Жодна зі сторін не взяла на себе зобов’язань у Стамбулі. Зрештою, важливо навіть не це, а те, що «Стамбул» повністю обнулили російські звірства в Бучі, Ірпені, Бородянці. Відтак «угоди» на яких посилається Пєсков – це ніщо.

Нарешті, по-третє, відносно «реалій на землі» (читай Україна повинна змиритися з російською окупацією Донецької, Луганської, Запорізької, Херсонської областей та Криму). Це що, узаконення брутального порушення міжнародного права? На це Україна точно не піде. Нагадаємо, що згідно Конституції питання щодо зміни території України вирішують не Президент, не народні депутати, а виключно всеукраїнський референдум.

Чи розуміють все це у Кремлі? Очевидно, що так. І тут ми знову повертаємося до першої тези Пєскова, адже саме в ній прихована мета, яку переслідує РФ: завідомо виставити такі умови, на які Україна не погодиться в жодному разі, щоби потім сказати «Путін відкритий до переговорів, миру не хоче саме Україна».

ПОКИ РОСІЯ ПРОДОВЖУЄ ВИСУВАТИ УЛЬТИМАТУМИ, УКРАЇНА ДЕМОНСТРУЄ ГОТОВНІСТЬ ДО ПЕРЕГОВОРІВ

Володимир Фесенко, голова правління Центру прикладних політичних досліджень «Пента», вважає, що не варто робити великих висновків з абстрактних закликів Трампа до припинення вогню. Дописи в соцмережах – це не переговори. Жодних результатів вони не дадуть. Водночас реакція на ці заклики очевидна і абсолютно закономірна.

«Україна готова до переговорів, але не може бути припинення вогню в односторонньому порядку. І як справедливо зазначив Президент Зеленський, для України мають бути вагомі безпекові гарантії в разі припинення вогню, – каже експерт. – Нічого нового з боку Кремля. Путін продовжує висувати ультиматуми».

За словами політолога, навіть якщо Кремль і погодиться на переговори, він не припинить бойові дії. Улюблений стиль Путіна – тиснути на переговорний процес воєнним шляхом.

«Дописи Трампа із закликами до переговорів та його останні інтерв’ю свідчать лише про те, що у команди Трампа й досі немає якоїсь стратегії переговорів і більш-менш конкретного мирного плану», – підкреслив Фесенко.

Ігор Рейтерович, керівник політико-правових програм Українського Центру суспільного розвитку, вважає, що в Кремлі хочуть, щоб перемовини йшли виключно за їхнім планом, а також з урахуванням позицій, які Путін і його камарилья неодноразово озвучували.

«І це ультиматум не лише Україні, а й партнерам України. Нічого нового тут немає, на все це потрібно спокійно реагувати, бо Кремль не може зараз говорити щось інше. Московити живуть в ілюзії, що вони «на коні», що вони нібито дотискають ситуацію на фронті й уже захопили Запоріжжя, Дніпро та інші українські міста. І саме це, з їхнього погляду, дозволяє їм саме в такій тональності робити ті чи інші заяви, – коментує політолог. – На думку росіян, чим більше вони говоритимуть про це, тим більше це утвердиться в західних медіа, як один із варіантів завершення війни. Саме на це вони розраховують. Втім, марно, адже насправді воно працює зовсім по-іншому. Бо навіть якщо про таке західні медіа й пишуть, то подають це як ультимативну позицію Росії, яка дуже слабко погоджена з реальним станом справ».

Путінська тактика зрозуміла: підняти ставки до максимуму, щоб згодом, під час можливих перемовин, показати «компроміс». Утім, сама сутність цих вимог, наприклад, щодо визнання анексії українських територій, виглядає абсолютно абсурдно, наголошує Рейтерович.

«Росія не контролює повністю жодної з областей, які намагається привласнити, а спроба «вписати» ці території в свою так звану Конституцію є юридично нікчемною. Аналогічно можна було б припустити, що Україна «впише» до своєї Конституції Курськ, Бєлгород чи Ростов. Але міжнародне право це ніколи не визнає. І от вони відверто і прямолінійно, тупо я б навіть сказав, намагаюся зараз через отаке блюзнірство, через висування абсурдних вимог хочуть показати, що вони в принципі готові до перемовин, але цього не хоче Україна», – наголошує експерт.

Та насправді все з точністю до навпаки.

«Звісно, ми в жодному разі не відмовляємося від своїх територій, Україна твердо стоїть на позиціях міжнародного права, суверенітету та територіальної цілісності, але ми готові йти на компромісні рішення, готові ці території повертати політико-дипломатичним шляхом. А Росія показує, що вона ні на чорта не готова йти, і це розбиває, до речі, схему Трампа, який вважає, що подзвонить одному, подзвонить іншому й десь посередині вдасться зійтися. А як можна зійтися посередині, якщо одна сторона каже, що ні, пальця нам мало, ми хочемо всю руку?».

Відтак зараз Україна знаходиться у більш вигідній, сприятливій та симпатичній для Трампа позиції, наша дипломатія діє ефективно.

«Росія не зробила нічого, що можна було б сприймати, як схильність до компромісу. Більше того, через православного олігарха Малофєєва (Костянтин Малофєєв, російський олігарх, політик, один із фінансистів так званого «русского мира», – ред.), вони передали хамську відповідь Трампу. Кіт Келлог, призначений Трампом спецпредставником по Україні, змушений був навіть відповідати, тому що він це прекрасно розуміє, що Малофєєв говорить як уповноважений представник Путіна. Це ще раз підтверджує небажання Кремля брати участь у реальних переговорах. А Україна таку зацікавленість демонструє. Ми принаймні готові стиснувши зуби, закривати очі на деякі моменти, які для нас є надважливими, але ми готові їх трошки відтермінувати».

РЕАЛЬНА ВІДПОВІДЬ ПУТІНА – ЧЕРГОВИЙ МАСОВАНИЙ РАКЕТНИЙ УДАР, А НЕ ЗАЯВИ ПЄСКОВА?

Є ще один момент, на який хочеться звернути увагу. Деякі аналітики вважають, що слова Пєскова – це звичайна «бла-бла-блаканина», а от реальною відповіддю Путіна на заклик Трампа може стати (або ні) черговий масований ракетний удар по Україні, зокрема «Орєшніком», і що реперна точка – це 13 грудня (російське окупаційне командування повідомило, що з 10 по 13 грудня закриває повітряний простір над полігоном «Капустін Яр» – саме звідти 21 листопада РФ запустила «Орєшнік» по Дніпру, – ред.). Отже, якщо Путін таки наважиться – це означатиме, що він шле Трампа з його закликами під три чорти. Цікаво, якою може бути реакція Трампа за такого сценарію?

«Якщо Путін вдасться до чергової провокації, зокрема із застосуванням так званого «Орешніка» чи іншої ядерної риторики, це буде не лише спроба залякати Україну, але й прямий виклик Трампу. Кремль таким чином сигналізує, що прагне диктувати умови, виходячи виключно зі своїх позицій сили», – каже Ігор Рейтерович.

Політолог нагадує, що Путін уже неодноразово демонстрував цей сценарій. Наприклад, перша спроба використати «Орешнік» супроводжувалася сподіванням, що Захід, зокрема Трамп, одразу почне шукати з ним діалогу. Проте цього не сталося, що змусило Путіна імпровізувати: від запису пропагандистських відео до поспішних зустрічей із Лукашенком. Усі ці спроби не мали очікуваного Кремлем впливу, але тепер вони можуть спробувати повторити ці маневри, підвищивши ставки.

«Якщо Путін вирішить вдатися до нових провокацій, важливо, щоб Україна та європейські партнери одразу окреслили ці дії як виклик не лише Україні, але й Сполученим Штатам. Адже Путін у такий спосіб демонструє, що прагне підірвати авторитет США та їх здатність очолювати міжнародний порядок. Це спроба заявити, що замість «Make America Great Again» світ повинен бачити «Росія понад усе»», – акцентує експерт.

З огляду на характер Трампа, це може викликати у нього емоційну реакцію.

«Проте ці емоції потрібно правильно спрямувати, наголошуючи, що дії Кремля — це спроба «взяти на слабо» американське лідерство. Водночас слід мінімізувати вплив тих, хто в оточенні Трампа просуває страх перед ядерною війною і закликає до поступок. Риторика про можливий «апокаліпсис» є перебільшенням. Росія не ризикне вдатися до ядерного удару, і це розуміють всі серйозні гравці, – стверджує Рейтерович. – Що стосується Трампа, то останнім часом видно, що він більше заглиблюється у проблематику російсько-української війни. Його нещодавні заяви, зокрема про Сирію, про 700 тисяч вбитих росіян свідчать, що ця тема стає для нього важливою. Дуже хотілося б побачити у найближчі тижні візити до Трампа європейських лідерів, чи хоча б дзвінки, де вони будуть, по суті, підтримувати позицію України. Мовляв, ми всі хочемо перемир’я, але це перемир’я повинно бути з позиції сили. Штати повинні бути лідером»

Щодо Путіна, то його можливості обмежені. Фактично, він досяг стелі у своєму шантажі. Використання ядерної зброї залишається малоймовірним, на думку політолога, але диктатор може спробувати провокації іншого характеру – наприклад, ударити тим же «Орєшніком» по Києву чи західних областях України. Це, за його словами, буде черговий тест на реакцію Європи та США.

А Володимир Фесенко вважає, що черговий масований ракетний удар буде не стільки відповіддю Путіна на заклики Трампа, скільки буде демонстрацією сили в ситуації, коли Росію сприймають як лузера в Сирії.

«Путіна дратує, що його «Орєшнік» не сприймають всерйоз, що крах режиму Асада в Сирії сприймають як поразку Росії. В такій ситуації, як свідчить, зокрема, і досвід війни між Росією й Україною, Путін може вдатися до агресивних кроків, зокрема і до нового масованого ракетного удару по Україні. Також не варто очікувати, що саме в нинішній ситуації Путін погодиться на мирні переговори. Після подій у Сирії і дописів Трампа, в яких Росія виглядає стороною, що програла, це виглядало б як прояв слабкості. На переговори Путін піде, але пізніше, після певних торгів з американцями».

Але от чого експерт чекав би зараз найменше, так це реакції Трампа на ймовірний ракетний удар росіян по Україні.

«У кращому випадку буде новий допис у соцмережах, в якому він скаже, що Путін це робить тому, що Байден слабкий, а от коли Трамп стане президентом, тоді Путін так поводитися не буде. Зараз на випередження мають реагувати Адміністрація Байдена і європейські партнери України. Вони мають попередити росіян, що в разі чергового масованого ракетного удару РФ по Україні може бути відновлення ударів по території РФ західною далекобійною зброєю», – каже Фесенко.

А ще краще – постачання Україні ракет більшої дальності.

Мирослав Ліскович. Київ