Рішення, яке б дозволило уберегти сторічні будівлі, депутати будуть намагатися ухвалити знову
У Київській міській раді 12 грудня з тріском провалилась спроба ухвалити проєкт рішення щодо збереження значних історичних будівель Києва “старших” за 100 років. Його розробка стала відповіддю на руйнацію “садиби Зеленських” – не першого й непоодинокого випадку у столиці, коли архітектурні цікавинки знищуються заради нового будівництва. Проте наразі депутати не підтримали документ, який би, на думку авторів, дозволив попереджати такі прикрі ситуації.
Чи можна вважати це зрадою, й чи дійсно з цим рішенням руйнування історичної забудови у столиці припинилось би, “Телеграф” запитав у голови Громадської ради при КМДА Геннадія Кривошея та активіста Дмитра Перова.
100 років достатній аргумент чи ні?
З літа цього року робоча група при Київській міській державній адміністрації працювала над тим, щоб розробити додаткові механізми захисту культурної спадщини та історичної забудови міста. Адже гучний скандал із знесенням двоповерхової “садиби Зеленських”, розташованої на вулиці Олександра Кониського, 22, показав, що у місцевої влади не достатньо важелів для впливу на власників і забудовників, що нищать архітектурні цікавинки. У цьому випадку на момент знищення будівля 1890 року – одна з найстаріших та остання дерев’яна на вулиці – не мала статусу пам’ятки. При цьому входила до “Списку історичних будинків, які потребують додаткового захисту”.
Одним з першочергових кроків стала пропозиція від Департаменту охорони культурної спадщини КМДА ухвалити рішення, яке б регламентувало контроль за проведенням робіт в будівлях та спорудах, які побудовані більш ніж 100 років назад, але не мають офіційного статусу об’єкта культурної спадщини.
“Чому це важливо? Через неврегульованість цього питання будівлі без статусу нерідко стають жертвами умисного руйнування, що викликає суспільний резонанс, – пояснювали в Департаменті. – Що передбачає проєкт? Документ пропонує впровадження додаткових механізмів захисту таких будівель: жорсткий контроль за проведенням будівельних робіт до моменту надання офіційного статусу; запобігання руйнуванню історичної забудови”.
Зокрема, автори проєкту запропонували доповнити Правила благоустрою міста Києва пунктом про необхідність замовникам робіт у разі планів щодо ремонту чи знесення будівель та споруд у віці 100+ отримувати рішення Консультативної ради з питань охорони культурної спадщини, що діє при Департаменті. Крім того, пропонувалось зафіксувати пункт про відповідальність власників таких об’єктів у разі їх пошкодження або руйнування та зобов’язання відновити до первісного стану за власні кошти.
Про необхідність запровадження механізму захисту не окремих пам’яток, а т. зв. фонової історичної забудови неодноразово наголошував й Дмитро Перов – київський активіст, співзасновник пам’яткоохоронного хабу “Цегла”. За його даними, наразі в Києві 3 000 історичних об’єктів, з яких тільки третина має статус пам’яток. При цьому отримання його зазвичай справа нешвидка, що дає можливість забудовникам “відправляти під екскаватор” будівлі з історією.
В громадській раді при КМДА в цілому ідею підтримали, але наголосили, що ухвалення рішення має певні ризики та глобально проблему не вирішить.
– Ви плануєте, наприклад, виконання певних робіт, отримали містобудівні умови та обмеження (документ, що містить комплекс планувальних та архітектурних вимог до проєктування і будівництва – Авт.), детальний план території, розробили проєкт й звертається за карткою на тимчасове порушення благоустрою, бо вам потрібно огородити місце проведення робіт. А вас направляють додатково до Консультативної ради, – наводить приклад розвитку подій Геннадій Кривошея – голова громадської ради при КДМА. – Ви питаєте, чому, а вам пояснюють, тому що будинку чи споруді 100 років, й відповідно, ви можете отримати негативне рішення щодо дозволу на ремонт чи реконструкцію. Тобто це додаткове навантаження на бізнес й блокування його роботи.
До того ж чому 100 років, а не 95 чи 80? На мою думку, прив’язка має бути не до року побудови, адже історичне значення для столиці мають й “молодші” об’єкти. Наприклад, “Будинок квітів”, Житній ринок, ринок Володимирський тощо. Й на робочій групі ми говорили про те, що необхідно визначити чіткий перелік об’єктів історичної спадщини. На сьогодні ми маємо такий, взятий з історико-архітектурного опорного плану, він містить приблизно 1800 об’єктів, але потребує актуалізації. Крім того, потрібно визнати чіткі критерії, за якими до такого переліку можуть бути внесені будинки, – наголосив Кривошея.
При цьому категорично проти наміру влади запровадити заходи щодо збереження сторічних будівель та споруд, публічно виступала Українська асоціація девелоперів, що було цілком очікувано. Зокрема, в заяві наголошувалось, що запропанований проєкт рішення перешкоджатиме розвитку підприємництва та погіршить інвестиційний клімат в столиці, адже передбачатиме отримання додаткових документів. Також його норми, на думку авторів заяви, мають на меті “перекладання на власників/користувачів усіх без виключення будівель, споруд, рік будівництва яких становить більше 100 років, обов’язок щодо забезпечення виявлення нерухомих об’єктів культурної спадщини та складання на них відповідної облікової документації, зокрема шляхом виконання функцій замовника та укладання з цією метою контрактів”. Також девелопери бідкались, що опосередковано рішення передбачає заборону на виконання робіт на таких “старих” об’єктах.
Одного рішення Київської міськради мало?
Проєкт рішення “Про окремі заходи щодо збереження будівель та споруд, рік будівництва яких становить більше 100 років у м. Києві” депутати розглянули на останньому пленарному засіданні Київради. З 73 депутатів, присутніх в залі за нього проголосувало тільки 54 (цієї кількості голосів не вистачило для ухвалення рішення), ще 14 не голосували, двоє були проти, а троє утримались. Серед тих, хто закликав колег не підтримувати ініціативу Департаменту охорони культурної спадщини КМДА, були, за інформацією Дмитра Петрова, представники різних партій, зокрема, Андрій Вітренко та Микола Конопелько (“Слуга Народу”), Ваган Товмасян (“Єдність Олександр Омельченка), Георгій Ясинський (“Європейська солідарність”), Віталій Нестор (“Батьківщина”), Костянтин Яловий і Володимир Кравець (ОПЗЖ).
В Департаменті охорони культурної спадщини КМДА наголосили, що візьмуть до уваги всі пропозиції, доопрацюють документ й повторно винесуть його на розгляд ради. Натомість активісти говорять про те, що наразі депутати проігнорували 6 000 підписів, яку зібрала петиція щодо захисту історичної забудови Києва.
– Ми можемо подивитися на досвід Польщі, в якій всі історичні будівлі з досягненням 100 років вважають цінними, – зазначив у коментарі “Телеграфу” Дмитро Перов. – У них є закон, який передбачає, що міський голова (мер міста) веде муніципальний реєстр пам’яток (ст. 22). Реєстр включає пам’ятки, внесені до Держреєстру, об’єкти історичного надбання (визначає Мінкульт), а також цінні історичні об’єкти, визначені головою органу місцевого самоврядування за погодження керівника воєводського (обласного) управління культурної спадщини. Критерій цінного історичного об’єкта щодо об’єктів нерухомого майна (будівель) визначений досягненням віку у 100 років (ст. 14а). Крім того, у Мінкульті України у відповідь на нашу петицію визнали: “Значна частина історичних будівель віком понад 100 років НЕ взята на державний облік як памʼятки або щойно виявлені обʼєкти культурної спадщини. Більшість з них мають статус цінної історичної забудови”.
В Міністерстві також наголосили, що у пам’яткоохоронному законодавстві, зокрема Законі України “Про охорону культурної спадщини” відсутні захисні механізми збереження цінної історичної забудови. При цьому Державні будівельні норми забороняють її знесення на території зон охорони пам’яток, історичних ареалів, музеїв просто неба, меморіальних садиб, історико-культурних заповідників та заповідних територій. Але, як засвідчує досвід Києва, це постійно ігнорують забудовники.
Геннадій Кривошея своєю чергою зазначив, що робота з напрацювання дієвих механізмів захисту історичної забудови триває, в тому числі й щодо визначення чіткого переліку таких об’єктів із залученням експертів – істориків, науковців тощо, та пошуку меценатів, які могли б взяти на себе відновлення будівель і споруд, цінних для архітектурного обличчя столиці.
– Я постійно наголошую у спілкуванні з представниками Київської міськради, КМДА, що потрібно ухвалювати рішення з урахуванням інтересів всіх сторін – громадськості, бізнесу, як б сприяли розвитку Києва, – говорить Кривошея. – Мене, наприклад, дивує, що сотні об’єктів у столиці стоять зруйновані, й ніхто нічого не робить. Київ або держава мають дати чіткий механізм, як залучити інвестора, щоб його відновити, прописати критерії, що не можна збільшувати висотність, але потрібно зберегти зовнішній вигляд тощо. Бо у нас часто під виглядом реконструкції чи реставрації просто зносять будівлі й все. А так не має бути. Якщо вже відбулось значне руйнування, то хоча б за можливості залиште фасад, чи якісь елементи, й побудуйте проєкт так, щоб показати, що тут було, відобразити фактично історичну, структурну цінність цього об’єкта. Тоді система буде працювати.
Загалом тільки рішенням Київради не можна забезпечити збереження історичної забудови – цьому скоріше сприятимуть законодавчі зміни. До речі, наразі на розгляді у Верховній Раді три законопроєкти, які якраз передбачають вдосконалення регуляторної бази для визначення та захисту історично цінних будівель (№11481); механізмів захисту культурної спадщини та посилення відповідальності за її руйнування або занедбання (№11459) та запровадження більш жорсткої відповідальності за порушення законодавства про охорону культурної спадщини (№11458). От на них потрібно звернути увагу й добиватися ухвалення, — каже Кривошея.
При цьому депутатка Київради та заступниця голови КМДА Ганна Старостенко на своїй сторінці у Facebook наголосила, що проєкт рішення, спрямований на збереження будівель, старших 100 років, наступного року буде знову поданий на розгляд.
Тим часом поки з одного боку депутати Київської міськради думають, які історичні будівлі варто зберігати, які ні, на що орієнтуватися, на рік побудови чи інші аспекти, з іншого вони фактично голосують за рішення, які можуть призводити до їхнього знищення. Наприклад, за даними Дмитра Перова, на останньому засіданні Київради було підтримано приватизацію флігеля Садиби Авраама Дудмана на вулиці Нижній Вал, 39. Це щойно виявлена пам’ятка, 1898 року побудови, на якій вже двічі спалахувала пожежа через недбалість орендаря. Також депутати підтримали ДПТ в районі Берестейського шосе – проспекту Чорновола – вулиці Кониського, що передбачає “знесення цілого ряду історичних будівель із заміною їх на нову багатоповерхову забудову”.
Як повідомляв “Телеграф”, нещодавно громадськість разом з Держказначейством завадила планам забудовника звести висотку на місці сміттєзбірника, розташованому в центрі житлової забудови у т.зв. “кварталі Добровольського”.