-1.8 C
Kyiv
Неділя, 22 Грудня, 2024

Підбірка фільмів, які відвідала “Галка” за 2024 рік
(galka.if.ua)

Найпопулярніші

Рік підходить до закінчення, а отже час підбивати підсумки. Цьогоріч “Галка” відвідала 12 кінопоказів.  У цій статті запрошуємо доєднатися до подорожі та разом з нами згадати всі кінокартини, які були презентовані в Івано-Франківську за 2024 рік.

“Як там Катя?”

Першою зупинкою в нетрях пам’яті нашого кінопідбору стала картина “Як там Катя?”.

Фільм презентували 26 січня у кінотеатрі “Movieland”.

Сюжет фільму розповідає про Анну – одиноку маму, лікарку «швидкої», яка є опорою для своєї родини – сестри, матері та доньки Каті. Анна прагне подарувати Каті краще життя. Але сталася трагедія, яка може все зруйнувати та залишити героїню наодинці з байдужою системою та безмежною втратою.

На пресконференції перед показом фільму продюсерка Ольга Магат розповіла про шлях стрічки:

“У 2017 році у нас зародилася ідея. У 2019 ми отримали дозвіл державного агентства України з питань кіно і у 2020, в січні ми почали процес перепродажної підготовки до початку зйомок. Вони були заплановані на квітень 2020. І ми дуже активно готувалися, їздили, домовлялися з продюсерами з інших країн про співпрацю, а в березні 20 світ зупинився. Так само зупинилося наше кіно”, – ділиться Ольга.

Не дивлячись на такий довгий шлях, кіно світ все ж побачив. Щоправда, аж у 2024 році.

“Інший Франко”

Друга зупинка – фільм “Інший Франко”.

Стрічку презентували 8 січня. У ній зіграли франківські акторки Надія Левченко та Ліля Абрамʼюк.

За сюжетом — червень 1941 року, в маєтку Франків у Львові — несподіваний гість. Це старий друг Петра Франка — Андрій Грищук. Вони разом стояли біля витоків скаутської організації «Пласт», вони боролись за кохання однієї жінки, два військові льотчики, вони рятувались з палаючого літака, вибирались із полону, в радянському Харкові не дали загинути від Голоду дітям. Тепер світ — у вогні Другої світової. Хто і яку роль зіграє в історії? Це історія дружби, суперництва і кохання.

“Знімали фільм ще у 2019 році, але прем’єру відтягнули спочатку через коронавірус, потім через повномасштабне вторгнення. Але от прийшов час, бо тема й надалі актуальна. Ця історія – ще один пазл трагічного минулого нашої країни показаний через призму родини сина «каменяра» – Петра Франка”, – ділиться франківська акторка Надія Левченко, яка зіграла роль дружини Петра, Ольги.

“Смак свободи”

Якщо продовжити нашу подорож, то можна відчути апетитний запах “Смаку свободи”.

Фільм презентували 5 березня у кінотеатрі «Космос». У ньому зіграла франківська акторка Ірма Вітовська.

Драма та комедія «Смак свободи» знята українським режисером Олександром Березанем. Передбачалося, що фільм мав вийти на екрани ще у 2022 році. Джерелом натхнення для написання історії слугувала книга 1929 року «Перша українська загальнопрактична кухня», написана Ольгою Франко.

Креативна продюсерка та авторка сценарію Олена Моренцова-Шулик розповіла, що команда з нетерпінням чекала показу стрічки на великих екранах.

“Ми маємо розказувати, хто ми є. Знаходити натхнення у своєму корінні, адже ми цікаві та самобутні. Нам потрібно не цуратися свого”, – каже Моренцова-Шулик.

Одну з ролей у фільмі виконав Паша Лі, який у березні 2022 року загинув, потрапивши в Ірпені з іншими волонтерами під обстріл рф.

“Я, Побєда і Берлін”

А зараз на мить перенесемося у 1990-ті роки до молодого Кузьми Скрябіна у фільмі “Я, Побєда і Берлін”.

Картину презентував 15 березня франківський актор Іван Бліндар, який виконав у ній головну роль.

У центрі сюжету – лихі 1990-ті роки й музикант-початківець Кузьма, який за три дні до концерту відправляється зі своїм другом Бардом в Берлін на старій Побєді.

Він хоче знайти колекціонера, який обміняє автомобіль на шестисотий Мерседес. Кузьма обіцяє своїй дівчині Барбарі повернутися додому на новій машині, а хлопцям з групи – встигнути на виступ.

Попри те, що з перших хвилин подорожі все пішло не за планом, пригода допоможе героям знайти справжнє призначення.

У комедії — фірмовий гумор і багато каверів відомих пісень Кузьми Скрябіна у виконанні українських зірок.

Іван поділився з “Галкою” своїми враженнями від знімання в фільмі:

“То був мій кумир. Особисто Кузьму не знав. Але я читав, слухав, дивився про нього. До зйомок у мене був понад місяць часу. Перелопатив всю музику, якою він надихався. З’їздив у Новояворівськ. Дружина Андрія, пані Світлана дала мені благословення, довіряла мені. Ми з нею довго говорили, вона мене “сканувала”, дуже багато чого розповідала про Кузьму”, – розповів Іван Бліндар.

“Крашанка”

Тепер згадаємо, що ми дивилися на великодні свята. А це був фільм – “Крашанка”

Його презентували 20 квітня у кінотеатрі «Космос».

В сюжеті розповідається про родину Забіяк, яка не бачилася багато років, попри війну, збирається на Великдень в батьківському будинку. Дві сестри та брат шукають затишку, але знаходять батька, який досить дивно поводиться: будує ракету, щоб вдарити по Москві та завершити війну. Чи зможуть вони впоратися з його безглуздим планом і своїми власними протиріччями?

“Фільм спочатку не планувався, як комедійний. Він про те, як українська нація бореться, тримається… Це про наснагу та любов до своєї країни”, – каже акторка Даша Легейда, яка виконала одну з головних ролей у фільмі. 

«Крашанка» знімалася вже під час повномасштабного вторгнення. Знімання проводили на Київщині і тривали вони 10 днів. 

“Будинок «Слово»”

Шостою зупинкою в нашому списку буде фільм після перегляду, якого у кожного виникло бажання побільше дізнатися про митців “Розстріляного відродження”.

“Будинок «Слово»” презентував актор стрічки Станіслав Сукненко, який зіграв театрала Леся Курбаса, 12 травня.

Стрічка, хоч і має художню інтерпретацію, заснована на реальних подіях. Йдеться про споруду, що збудували комуністи у 1927 році у Харкові, де збиралися культурні діячі – художники, письменники тощо. Радянська влада пробувала виховати лояльних до себе митців, тому контролювала і прослуховувала інтелігенцією, яка збиралася тут. Герої фільму “Будинок Слово” пишуть романи, кохаються, шпигують і зникають безвісти. Бо тих, хто відмовився долучатися до пропаганди – режим знищив.

“Епоха 20-30-их років минулого століття стає дуже популярною серед молоді. І це тішить. І це дуже важливе кіно. Через кіно піднімаємо величезний пласт історії, яка забута. Це про питання нашої ідентичності. Символізм, що прем’єра у час війни, і свідчить, що нас не вбити”, – каже керівник ГО «ІВАНО-ФРАНКІВСЬКА КІНОКОМІСІЯ» Віктор Вінтоняк.

Знімання кіно стартували ще в 2018 році, коли зняли половину фільму сталася пауза через брак фінансування. 

А кому цікава теперішня доля Будинку “Слово” – він досі стоїть у Харкові.

“Да Вінчі”

Далі був фільм “Да Вінчі”  присвячений Герою України, командиру 1 ОМБ “Вовки Да Вінчі”, добровольцеві з Прикарпаття Дмитру Коцюбайлу. 

Стрічку презентували 14 травня.

У стрічці містяться архівні кадри, зняті самим Дмитром на передовій, а також спогади рідних, друзів і побратимів.

На показі була мати героя Оксана Коцюбайло. Жінка пригадує, що Дмитро рідко розповідав їй деталі про бойові виходи, щоб не хвилювалася, тому з фільму вона дізналася про сина багато нового: 

“Це дуже хороший фільм – стільки емоцій, стільки вражень. Багато дізналася про нього, бо він же мені не розказував, які саме операції виконував. Мені було дуже цікаво все це побачити. Важливо, щоб люди пам’ятали про наших хлопців, бо вони творять історію”, — каже Оксана Коцюбайло. 

Генеральний продюсер Назар Борушок розповідає, що ідея створити фільм про Дмитра виникла у нього ще у 2020 році, але він ніколи не міг подумати, що у фіналі будуть кадри з похорону захисника.

“БожеВільні”

Восьмою картиною, на яку завітала “Галка” цьогоріч став фільм “БожеВільні”.

Стрічку презентували 26 жовтня. Одну з головних ролей у фільмі виконала Ірма Вітовська, яку за цю роботу відзначили як найкращу акторку на кінофестивалі в Лондоні.

“БожеВільні” викриває систему каральної психіатрії як інструмент репресій, коли незгодних з режимом оголошували психічно хворими та примусово “лікували” у спеціальних закладах.

“Мені було цікаво прочути ідеологічно свідомо іншу форму, зрозуміти, чому вона так діє, що вплинуло, сформувало цю особистість і погратися в те, що для мене неприйнятно в моєму житті”, – розповідає Ірма Вітовська про свою роботу над роллю.

Фільм, який знімався до повномасштабного вторгнення, а монтувався вже в укриттях під час повномасштабної війни, став важливим нагадуванням про методи придушення інакодумства в СРСР. 

“Буча”

Наступним на нашому шляху трапився фільм “Буча”.

В Івано-Франківську фільм презентували 8 листопада у кінотеатрі MovieLand.

Фільм розповідає про порятунок місцевих жителів Костянтином Гудаускас – громадянином Казахстану, який отримав притулок в Україні та проживав в Бучі. З початком російського вторгнення, завдяки своєму казахстанському паспорту, він має можливість проїжджати на окуповану російськими військами територію та вивозити мирних жителів. Костянтин не тільки рятує людей, а й на власні очі бачить весь жах війни та окупації.

““Буча” – художня драма, сюжет якої заснований на реальних подіях, що відбулися в містах Буча, Ворзель та Гостомель (Київська область) під час російської окупації в перші місяці війни у лютому-березні 2022 року. Головний герой – іноземець, що  вирішив боротися зі злом в Україні, країні, яка стала для нього домом”, – йдеться на офіційному сайті фільму.

“Потяг до життя”

А далі був документальний фільм “Потяг до життя” про “Укрзалізницю” та провідників, які не зважаючи на початок повномасштабного вторгнення продовжували працювати.

Фільм презентували 12 листопада в кінотеатрі “Люм’єр”.

Це документальний фільм про реальні історії простих залізничників, які під обстрілами робили штучне сходження вагонів, щоб не дати ворогу взяти в облогу столицю України, здійснювали операцію з відвернення техногенної катастрофи чи просто продовжували керувати рухом поїздів під небезпекою обстрілів.

“Коли ми показували частинки фільму міжнародним партнерам, продюсерам, режисерам, включно з тими, які вже вигравали Оскар, кожен з них казав, що ці історії вартують того, щоб вони були закарбовані не тільки в пам’яті українців, а в пам’яті всього світу”, – розповідає креативний продюсер Нік Олак.

У стрічці своїми враженнями від українських залізничників поділився екс-прем’єр-міністр Великої Британії Борис Джонсон. А також голлівудський актор і посол доброї волі Юнісеф Орландо Блум та відомий футболіст та амбасадор United24 Андрій Шевченко.

“Редакція”

Далі у нас в списку “кислотна комедія” про журналістику “Редакція”.

Фільм презентували 20 листопада.

Сюжет стрічки розгортається у південному містечку на Херсонщині. Науковець природничого музею Юра стає свідком навмисного підпалу лісу. Прагнучи розповісти правду про лісові пожежі, він починає працювати в редакції місцевої газети. Однак натомість опиняється у вирі фейкових новин і корупційних схем. Адже на носі вибори мера, і головний кандидат роздає передвиборчі обіцянки попри те, що перебуває в комі.

“Так сталося, що я жив у родині журналістів. Мій батько вів новини у регіональному медіа, придумував прогноз погоди, кожен раз, коли йому його не приносили, потім працював в газеті, де теж багато всього відбувалось не схоже на об’єктивну реальність. В кінці 90-х, ранніх 2000-них газети цікавились переважно гадалками, екстрасенсами, шлюбними агентствами і такими не дуже суспільно важливими темами. В той час відбувалися важливі суспільні зрушення: приватизовувались підприємства, грабувались ліси і люди накопичували свій перший капітал, але це ніяк не відображалось в медіа”, – ділиться режисер фільму Роман Боднарчук.

Ідея зняти “Редакцію” зʼявилася у Романа Бондарчука у 2019 році. Частково зйомки відбувалися до повномасштабного вторгнення у Херсоні, рідному місті режисера. Дознімали фільм у Словаччині у 2023 році. Світова премʼєра відбулася на Берлінському кінофестивалі у лютому 2024 року.

“Битва за світло”

І завершує наш кіномарафон документальний фільм “Битва за світло”.

Кінострічку презентували 19 грудня.

У стрічці зокрема розповідається історія героя, який під час порятунку людей потрапив під цілеспрямований удар рф по гарнізону ДСНС. Інший епізод розповідає про енергетиків ДТЕК, які під час обстрілу залишались на теплоелектростанції, щоб не допустити ще більш масштабних наслідків після атаки.

“Цей фільм – це антипропаганда російській пропаганді. Він розповідає про те, наскільки важко зараз енергетикам, бійцям ППО, ДСНС працювати під час російського енергетичного тероризму,” – пояснює режисер стрічки Василь Київський.

Ідея створення фільму виникла близько року тому, коли режисер помітив несправедливе ставлення частини суспільства до енергетиків.

 

Ось і закінчилася наша подорож. Побачимося на кінопоказах у 2025 році. 

Читайте також: У Бурштині відбувся турнір з плавання пам’яті Героя України Дмитра Коцюбайла (ФОТО)





Galka.if.ua

Цікаве

НАПИСАТИ ВІДПОВІДЬ

введіть свій коментар!
введіть тут своє ім'я

Останні новини