Кілька десятків друзів і знайомих прийшли у варшавську каплицю, аби попрощатися з відомою харківською режисеркою, засновницею і директоркою театру «Арабески» Світланою Олешко, повідомляє кореспондент Радіо Свобода.
Як людину мистецтва, Світлану проводжали в останню путь оплесками.
Попрощатися з режисеркою приїхали її друзі-актори, які через повномасштабну війну опинилися в Європі, а також поляки, які познайомилися зі Світланою вже у Варшаві. Також був присутній син Іван.
«Світлана дуже ніжна душа і як всі вразливі люди, вона вдягала на себе дуже міцний панцир, просто щоб захиститися. Театр був її життям. Я не змогла побувати на варшавській прем’єрі вистави «Харків, Харків», приїхала підтримати пізніше, у березні цього року. Світлана мені тоді сказала: «Навіщо це все, навіщо я тут?». Я їй відповіла: «Тільки завдяки тобі зараз Варшава дізналася, хто такий Лесь Курбас і хто такий Сергій Жадан». Ця вистава досі йде з величезними аншлагами і неможливо взяти квитки за кілька місяців», – розповіла Радіо Свобода акторка театру «Арабески» Ірина Волошина.
На прощання з подругою вона одягла костюм з останньої вистави Світлани «Харків, Харків!». Театральний мюзикл розповідає про діяльність театру «Березіль» та його засновника Леся Курбаса, а текст до вистави спеціально написав Сергій Жадан.
«Коли я потрапила в «Арабески» студенкою з Полтавщини, мій світ перевернувся. Я думала, що в Харкові буде тільки «по-руськи» і будуть ставити Пушкіна, а так я не хотіла. «Арабески» для мене це був весь світ. Студенткою у мене не було грошей на квиток, тому я з другом волонтерила в театрі і за це ми могли безкоштовно дивитися вистави. А потім Світлана мене запросила як акторку. Перша вистава, у якій я грала, була про Голодомор, а потім мене взяли у виставу про Чорнобиль, а потім про польсько-українські відносини і про Бандеру. Світлана все життя була незламним, непохитним бійцем, жінкою-воїном. Вона не могла робити нічого іншого, тільки просувати українську культуру через українську історію», – каже акторка Діана Кіпрач.
З Берліна до Варшави на прощання з Світланою Олешко приїхала польська етнографка і антропологиня Малґожата-Марія Бічек. Вона познайомилася з режисеркою у 2019 році в Харкові, де Бічек жила і працювала.
Світлану Олешко та її чоловіка Міська Барбару Малґожата називала другою харківською родиною.
«Я коли приїхала до Харкова, розмовляла російською і саме Світлана по-доброму змусила мене вивчити українську, вона казала: «Якщо ти хочеш жити в Україні, ти маєш вивчити українську мову». Цей справжній, україномовний Харків, він завжди існував і я дуже швидко зрозуміла, що велика роль в тому була Світлани і Міська Барбари. Театр «Арабески» був перший, він задавав тон, вони показували, що треба братися за теми, які тебе болять, які не зручні для всіх», – ділиться Малґожата-Марія Бічек.
Останні три роки Світлана Олешко жила в Польщі, куди приїхала після початку повномасштабного вторгнення. Працювала у театрі імені Арнольда Шифмана у Варшаві. Там режисерка поставила кілька вистав.
Світлана померла після важкої хвороби. Вже за кордоном вона дізналася про свій діагноз, боролася з недугою, але хвороба повернулася. Поховають Світлану Олешко у Харкові, поруч з чоловіком Міськом Барбарою, який помер у жовтні 2021 року.