Кривава війна продовжує забирати найкращих. Зокрема, 3 жовтня 2024 року в бою на Курському напрямку загинув чернігівець Сергій Печений, командир відділення снайперів 1ОТБ, позивний «Матрос».
Його дружина Світлана Ніколаєнко створила петицію щодо присвоєння її чоловіку почесного звання Героя України (посмертно) і просить усіх небайдужих людей її підписати. Бо життєвий приклад Сергія Печеного дійсно вартий цього високого звання.
Свого чоловіка Світлана Ніколаєнко характеризує тільки позитивно. І зізнається, що від дня його загибелі ніяк не може морально оговтатися. Живе заради двох діток, які залишилися без батька. Причому молодша донечка Катруся ще дуже маленька. Тато місяця не дожив до її першого рочку життя. Натомість старшому синочку нині 13. Без сина залишилися і старенькі батьки Сергія.
«Мій чоловік до 2010 року служив у морському флоті, два з половиною роки в нього була там служба. Але після неї він повернувся і трішки пожив цивільним життям. Натомість у квітні 2014 року, коли почалися воєнні дії, він добровільно приєднався до роти «Чернігів», яка була від МВС. Це люди, які перші й добровільно захотіли піти захищати Україну. Потім через чотири місяці їм сказали, що треба бути в ЗСУ. То чоловік підписав контракт. Тож цю війну він бачив від самого початку, і в котлах був. Насправді він був військовим, який знав усе, що стосувалося військової справи: як кулеметник, снайпер, розвідник, мінометник, прекрасний сапер, добре знав топографію», – розповідає Світлана Ніколаєнко.
ЧИТАЙТЕ ТАКОЖ: Прийняв свій перший бій на Чернігівщині: історія воїна «Макто»
Якраз перед початком повномасштабного вторгнення Сергій Печений повернувся додому до Чернігова після 9-місячного перебування на Донбасі.
«Тож його приїхали і забрали з дому, бо треба було щось вирішувати, оскільки на Чернігів йшли колони.
Зокрема, він особисто закладав вибухівку, аби підірвати міст на прикордонні з боку Славутича. Бо ніхто цього не вмів і це дуже нелегко. А чоловік гарно вивчав військову науку, бо вже давно знав, що таке бойові дії.
А ще з боку «Епіцентру» намагалися заходити ворожі колони, то також завдяки його знанням вдалося підірвати першу ворожу колону. Бо він як снайпер знаходився на позиції і зміг правильно передати координати цієї колони.
За період цієї війни він зробив дуже багато, але про це люди не знають, бо він був непублічний. Хоча насправді за його плечима – 10 років штурмів, а не просто кабінетної роботи, і тисячі врятованих людей, військових… Проте нині я повинна вигризати нагороду. А в мене такий психологічний стан, що не можу себе до купи зібрати. Бо втратила просто чудового чоловіка», – каже Світлана Ніколаєнко.
Сергію Печеному – назавжди 37. Прекрасний вік, щоб любити, ростити дітей, будувати плани на майбутнє, але не судилося…
Щоб віддати шану загиблому Герою потрібно небагато – підписати петицію
https://petition.president.gov.ua/petition/237628
Адже часу залишилося небагато, а збір підписів фактично зупинився…
Головне, не бути байдужими і не пройти повз.
Отримуйте оперативні новини Чернігівщини – підписуйтеся на наш Telegram-канал – https://t.me/CheLineTv
Фото надані дружиною Героя