Роботи проводилися в складних умовах і першу чергу метрополітену було відкрито лише через 10 років
Будівництво київського метрополітену стартувало далекого 1949 року. Лише в листопаді 1960 року в Києві урочисто було відкрито першу чергу метрополітену, що включала в себе п’ять станцій: “Дніпро”, “Арсенальна”, “Хрещатик”, “Університет” і “Вокзальна”. Саме тоді зародилася сучасна “червона” лінія столичної підземки.
Однак 1962 року столична влада планувала серйозну розбудову метрополітену, який на той час уже успішно працював два роки. Цікаво, що тоді хотіли побудувати лише дві гілки. Про це свідчить опублікований у соцмережі план.
Історія будівництва київського метро
Уперше про підземний рейковий тунель у Києві заговорили ще в 1880-х роках, проте депутати міської думи відхилили цей проект через його дорожнечу.
У 1936-38 роках плани з будівництва метро в Києві набули правдоподібності і навіть почалися попередні роботи, які припинилися з початком Великої Вітчизняної війни.
Реальне будівництво метрополітену почалося лише 1949 року. Проходка тунелів супроводжувалася постійними складнощами — заважали своєрідний рельєф місцевості, затоплення, які розмивали підземні пласти, та інші непередбачувані обставини. Через це виникли суттєві відставання в графіках виконання робіт.
Влітку 1949 року метробуд заклав перші шахти, а перші з’єднання тунелів — між станціями “Хрещатик” та “Арсенальна” — відбулося в грудні 1951 року. Останні з’єднання тунелів на першій пусковій ділянці відбулися в травні 1959 року між станціями “Вокзальна” та “Університет”.
На початку 1958 року було оголошено конкурс на найкращі проєкти станцій і створено комісію з розгляду конкурсних робіт.
З них було обрано п’ять найкращих, які й були втілені під час будівництва станцій “Вокзальна”, “Університет”, “Хрещатик”, “Арсенальна” та “Дніпро”, які увійшли до першої черги будівництва Київського метрополітену.
І ось, 6 листопада 1960 року було відкрито першу чергу Київського метрополітену — ділянку Святошинсько-Броварської лінії протяжністю 5,2 км із п’ятьма станціями від “Вокзальної” до “Дніпра”.
У 1962 році влада Києва вирішила зайнятися активним розвитком метрополітену. На той час передбачалося, що столичне метро складатиметься лише з двох гілок. Також деякі станції планувалися спочатку в іншій конфігурації.
Зокрема на карті можна побачити, що на “синій” гілці — після “Контрактової площі” мала бути наступна станція не “Тараса Шевченка”, а “Стадіон Спартак”.
Зеленої гілки тоді в планах метробудівців не було, не кажучи вже про лінію на Троєщину.
Нагадаємо, на “Сирецько-Печерській” лінії київського метрополітену є загадкова станція, якої просто не існує на карті метро. Тут горять ліхтарі та працюють чергові, але ніколи не зупиняються потяги та не виходять пасажири.
Такі локації прийнято називати станціями-привидами через те, що вони існують, але побачити їх дуже важко. У Києві також є своя примарна станція та називається вона “Львівська брама”.
Раніше “Телеграф” розповідав про те, що у Києві на станції метро “Університет” можна побачити стародавні скам’янілості. Вони збереглися у червоному мармурі, яким облицьовано стіни цієї станції столичної підземки.