Подробиці резонансної справи з шахрайством адвоката-політика
Окрім тисяч киян, які щодня обирають парк “Наталка” на Оболоні місцем відпочинку, він чомусь регулярно притягує до себе різноманітні скандали. Останній трапився у грудні минулого року, коли адвоката Олександра Суханова, голову одеського “Удару”, а отже — соратника Віталія Кличка, упіймали при отриманні 900 тис. доларів. Ці гроші він взяв начебто для того, аби “порішати” питання з орендою ділянки на березі Дніпра в одній із частин парку “Наталка”.
“Телеграф” уточнив подробиці цієї резонансної справи, зокрема, дізнався, що загрожує Суханову, а також довідався, про яку саме ділянку може йти мова. Також в цій статті ми розповімо, для кого, окрім Суханова, ця історія може мати негативні наслідки.
“Не так зрозуміли…”
Нагадаємо передісторію. 25 грудня минулого року СБУ повідомила, що затримала керівника одного з обласних осередків відомої партії. Який, за даними СБУ, “вимагав з приватного підприємця хабар у 1 млн доларів США”. Зокрема, фігурант гарантував, що підприємцю здадуть в оренду ділянку в рекреаційній частині Києва поблизу Дніпра, яка перебуває на балансі київської громади. Адвоката-політика упіймали, коли він отримав перший транш у розмірі 900 тисяч доларів.
На фото журналісти швидко впізнали Олександра Суханова, голову Одеського обласного “Удару”. З повідомлення Офісу генпрокурора своєю чергою стало відомо, що мова йде про ділянку 0,5 га у парку “Наталка”, на якій вже було розташовано човнову станцію. Пізніше суд обрав для Суханова запобіжний захід — тримання під вартою.
На перший погляд, все закінчилося добре – землю громади збережено, а “зло” отримало по заслугах. Та не все так просто.
Почати варто з того, що, з формального погляду, отримані Олександром Сухановим 900 тисяч доларів – це насправді не хабар. Наразі йому інкримінується замах на вчинення злочину за ч. 2 ст. 190 КК — “Шахрайство, вчинене повторно, або за попередньою змовою групою осіб, або таке, що завдало значної шкоди потерпілому”.
Загалом, покарання по “шахрайській” статті значно легше від “корупційно-хабарницької”. А отже, навіть у разі визнання Суханова винним, він може обійтися усього лише штрафом чи виправними роботами. У гіршому випадку йому загрожує обмеження (навіть не позбавлення) волі на 5 років.
Окрім того, звинувачення у шахрайстві відкриває певне поле для маневру й захисту обвинуваченого. Адвокати пронирливого ударівця вже намагаються переконати суд, що, мовляв, їх підзахисного не так зрозуміли – насправді він просив 900 тис. не в доларах, а в гривнях начебто за адвокатські послуги.
Наразі Суханов знаходиться за ґратами, але скоро може вийти на волю. Суд призначив йому заставу у розмірі, співвимірному з отриманими ним 900 тис. доларів – 37,7 млн грн. Практика показує, що для “рішал” подібного рівня такі суми рідко бувають проблемою. До того ж Суханов, окрім адвокатського та політично-“ударівського” бізнесів, має відношення ще й до низки інших. Згідно з системою YouControl, він є співвласником ТОВ “АМАРАНТ” (діяльність у сфері бухгалтерського обліку й аудиту; консультування з питань оподаткування), керує ТОВ “СВС АГРОХІМСТАНДАРТ” (вирощування зернових культур та купа інших КВЕД) тощо.
Не зовсім парк “Наталка”?
Другий момент, який вніс певну плутанину після офіційних повідомлень про затримання Суханова, це місце розташування ділянки для човнової станції, про оренду якої начебто мав “домовитися” ударівець. Уважних читачів у повідомленні Генпрокуратури здивувала згадка про човнову станцію на території парку “Наталка” (вважається, що власне парк обмежений 9 гектарами на півдні Оболонської набережної), адже нічого подібного саме в цій зоні не спостерігається. Як з’ясувалося, насправді мова йде про ділянку на протилежному боці затоки Оболонь, а саме у крайній північній частині урочища Наталка.
Спершу у соцмережах з’явилася версія, яку потім підтримали деякі ЗМІ, що Суханов хотів “допомогти” власникам ТОВ “Лагуна”. Вони ось уже декілька років судяться з київською владою за право оренди території під купленими ними будівлями на березі Дніпра. Будівлі, зокрема, призначені для забезпечення обслуговування човнів та яхт громадян. Але виявилося, що історія з “Лагуною”, хоча й теж дуже цікава, але не стосується справи Суханова.
Дослідивши судові реєстри, “Телеграф” з’ясував, що насправді йдеться про сусідню з “Лагуною” компанію — ТОВ “Релакс-Система” (ТОВ “РЛС”). Ця фірма також є власником будівель на березі у найпівнічнішій частині затоки Оболонь. Розташовані вони за адресою вул. Прирічна, 7-б.
ТОВ “РЛС” займається здачею в прокат човнів, а також обслуговуванням та наданням місця для стоянки різноманітних річкових плавзасобів – човнів, катерів тощо. Працює компанія під вивіскою “База Наталка”, або “Спортивний яхт-клуб “Наталка”.
За даними системи YouControl, власниками ТОВ “РЛС” на цей час є троє фізичних осіб – Катерина Перешко (46,93%), Олексій Гуйван (23,47%) та Анастасія Томашевська (23,47%). Ще 6,14% належать Громадській організації “Водно-Моторний Спортивний Клуб “Наталка”. Директором компанії “РЛС” зазначено Тараса Паламара.
Детектив з “Наталкою”, або Хоч фільм знімай
Щодо історії з передачею грошей за сприяння оренді, то вона розгорталася наступним чином. У травні 2024 року директор ТОВ “РЛС” дізнався, що ділянку з кадастровим номером 8000000000:78:215:0084 (16,4 га), на якій поміж іншого розташована і його човнова станція, збираються передати Комунальному об`єднанню “Київзеленбуд”, та ще й змінити її категорію – з земель житлової та громадської забудови на землі рекреаційного призначення.
Насправді для нього це не мало б бути несподіванкою, адже ще у 2015 році Київрада ухвалила рішення про розірвання договору з попереднім орендарем ділянки та заявила про наміри створити там паркову зону. А у 2018 році підтвердила це рішення.
До слова, маючи у власності будівлі на вказаній ділянці, ТОВ “РЛС” не мало оформленого права оренди на землю під ними. Відтак директор спробував звернутися до “Київзеленбуду” з проханням виключити із цих 16,4 га ділянку площею 0,5055, де знаходяться будівлі його човнової станції з насосною, для подальшого оформлення оренди, але відповіді не отримав.
У серпні 2024 року він довірив право представляти інтереси ТОВ “РЛС” іншій особі, судячи з матеріалів справи, жінці, а у вересні звернувся до неї з проханням якось вирішити справу з орендою. Нервував директор недарма – вже у жовтні Департамент територіального контролю м. Києва почав активно тиснути на компанію, видаючи припис за приписом, які засвідчували порушення з боку ТОВ “РЛС”.
Жінка, якій директор делегував повноваження, своєю чергою поскаржилася на ситуацію своєму знайомому, який, за збігом обставин, знав Олександра Суханова. У результаті цей знайомий і порадив їй звернутися до адвоката-ударівця.
12 листопада жінка та Суханов зустрілися на автозаправці, де останній розписав їй, що готовий вирішити справу за 1 мільйон доларів, попросивши якнайшвидше видати йому 400 тисяч доларів авансу. Пізніше в телефонних розмовах він ще декілька разів розписував, що вирішити справу – не проблема, але почав вимагати вже 900 тисяч.
Та, схоже, що в його хитрий план втрутився несподіваний чинник: 14 листопада у приміщенні КМДА зібрали усіх бізнесменів, чиї об’єкти знаходяться на території ділянки, де збиралися створити парк, та досить недвозначно порадили їм вимітатися, якщо у них немає документів про право оренди.
Після цієї події жінка “прозріла” та вирішила взяти участь “у викритті злочинної діяльності” Суханова. Цікаво, що приблизно в той же час “прозрів” і її знайомий, який “усвідомивши суспільну небезпеку та протиправність дій” Суханова, вирішив разом з нею викривати адвоката, “діючи під контролем правоохоронних органів”.
Увечері 23 грудня Суханов зустрівся з цим знайомим у київському готелі “Hyatt Regency”, де повідомив, що вже наступного дня о 9:00 в нього там буде зустріч з кимось дуже важливим щодо вирішення питання оренди для ТОВ “РЛС”. Тоді ж знайомий продемонстрував і передав йому сумку з грошима. А 24 грудня Суханова затримала СБУ.
Наразі прізвища учасників цієї детективної історії (окрім, звичайно, Суханова) утаємничені – як випливає із матеріалів судової справи, до них “застосовано заходи безпеки зі зміною анкетних даних”. Постанова про застосування таких заходів містить гриф “Цілком таємно”.
До речі, за 10 днів до арешту Суханова Київрада таки передала спірну ділянку “Київзеленбуду”, змінивши її призначення — для створення, облаштування та експлуатації зелених насаджень загального користування.
Кілька питань без відповідей
Попри закручений детективний сюжет та глибину прозрінь всіх її учасників, історія поки лишає по собі стійкий присмак незавершеності.
От, наприклад, чи отримають її втаємничені учасники винагороду як викривачі хабарника? Адже, нагадуємо, з формального погляду епізод з отриманням Сухановим грошей був не актом корупції, а усього лише шахрайством, бо ударівець не є чиновником.
З іншого боку, якщо Суханов справді збирався зранку 24 грудня зустрітися з кимось з важливим, причетним до вирішення проблем на рівні КМДА, це могло б потягти на корупцію. Відтак питання: коли саме СБУ затримала Суханова? До 9:00 чи після? І якщо СБУ у своїй новині пише, що “ліквідувала масштабну злочинну схему в Київській міській державній адміністрації”, то де ж у справі все-таки затримані чиновники КМДА?
Інше питання – щодо законності дій київської влади при ненаданні компаніям – власникам човнових станцій на згаданій спірній ділянці (тут мова не лише про ТОВ “РЛС”, а й про низку інших фірм) дозволів на оренду землі під такими будівлями. Звертаємо увагу – саме законності, а не правильності чи неправильності такого рішення. Є підозра, що більшість мешканців масиву може вважати, що мерія цілком правильно не здає ці ділянки в оренду. Але спитайте про це власників плавзасобів… Цікаво, чи є у КМДА рішення для людей, яким просто більше ніде буде діти свої човни та моторки?
Та насправді важливо лише те, що думає суд. І тут вже є прецедент зі згаданою вище “Лагуною”. На власників компанії подала до суду прокуратура з вимогою визнати незаконним розташування будівель компанії без офіційно отриманого від київської влади дозволу на оренду. Здавалося б, все буде просто – право оренди відсутнє, тож, давайте, “човнарі”, гребіть з комунальної землі…
Але Господарський суд Києва вирішив з точністю до навпаки. Якщо коротко переповідати суть рішення, то воно зводиться до наступного: оскільки, на думку суду, ТОВ “Лагуна” на абсолютно законних підставах ще у 1995 році набуло право власності на будівлі на березі Собачого Гирла, придбавши їх у Фонду держмайна, а тогочасне земельне законодавство передбачало у такому випадку й одночасне набуття право користування і землею під будівлями, то всі претензії прокуратури щодо відсутності права оренди є безпідставними. Навпаки, це КМДА, інтереси якої представляє прокуратура, винна у ситуації, бо зобов’язана була надати “Лагуні” права на оренду землі.
“У даному випадку, з матеріалів справи вбачається, що ТОВ “Лагуна” не змогла реалізувати своє законне право на отримання в користування земельної ділянки, на якій розміщено придбане у 1995 році майно цілісного майнового комплексу, через незалежні від відповідача причини, внаслідок неприйняття виконавчими органами Київської міської ради відповідного рішення”, — йдеться у тексті рішенні суду.
Відтак – суд повністю відмовив прокуратурі у її позові. У грудні минулого року мав відбутися розгляд апеляції прокуратури на це рішення, але поки про його результати невідомо.
Отож, як бачимо, з ідеєю створення чергової паркової зони від Кличка можуть бути проблеми. Просто тому, що, реалізуючи цю, на перший погляд, цілком корисну ідею, мерія вдається до кроків, які суд вважає, так би мовити, не вповні правомірними. Окрім того, не враховує потреби хай нечисленної, але все ж досі наявної когорти власників човнів та моторок.
“Телеграф” збирається уважно стежити за розгортанням подій навколо човнових станцій вздовж узбережжя Дніпра на Оболоні. А заразом – дослідити й інші скандали, пов’язані з парком “Наталка”. Наприклад, ситуацію з так званим “Сталінським Кесоном”. Вона цікава досить дивними діями як з боку власника об’єкта, так і правоохоронців. Але це буде вже інша історія. Не перемикайтеся.