Не дивлячись на те, що сучасна війна активно опановує новітні технології, ніякий штучний інтелект не замінить старої доброї артилерії. Міцна та надійна – вона, як і сто років тому, залишається потужним аргументом на полі бою. Особливо, коли мова йде про мобільний її різновид – самохідні артилерійські установки. На одній з них і працює Олександр із позивним “Бармен”.
Історію захисника розповідає Оперативне командування “Північ” .
Цивільний одяг мешканець Конотопа змінив на піксель у 2021 році і з того часу залишається вірним артилерії, 58-й мотопіхотній бригаді та Сухопутних військам в цілому. Пройшов навчання в Національній академії cухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного. Вправляється на САУ “Гвоздика”. Олександр каже, що хотілось би спробувати свої сили на більш досконалих зразках – Paladin та Panzerhaubitze. Але поки що і радянська техніка в умілих руках “Бармена” і його екіпажу показує непогані результати.
Частіше за все САУ працюють здалеку, але бувають випадки, коли гарматники мають наближатися до ворога майже впритул.
– Найкоротша дистанція, з якої доводилося вести вогонь, – близько чотирьох кілометрів, – згадує “Бармен”. – Це було в районі Великої Новосілки. Тоді ми виїхали на висотку і працювали прямим наведенням: відбивали ворожий штурм.
Серед “жирних” цілей, які вражали хлопці, – склади боєприпасів, танки, БТРи та БМП, піхота, зокрема – “байкери”. Тобто російські піхотинці, які їдуть на штурм на мотоциклах. Наприклад, під Урожайним екіпаж Олександра набив їх понад два десятки.
А ще артилеристи – народ дуже жадібний: їм скільки не дай снарядів – все буде мало. Хлопці кажуть, аби давали боєприпасів без норми, вони б стріляли і стріляли, аж поки не рознесли б на порох всіх моsкоvитів.
Якщо ви знайшли помилку, будь ласка, виділіть фрагмент тексту та натисніть Ctrl+Enter.
The Sumy Post в Telegram та Facebook. Цікаві й оперативні новини, фото, відео. Підписуйтесь на наші сторінки!