Максим Булдигін — заступник начальника групи підводного розмінування Аварійно-рятувального загону спецпризначення міста Черкаси. Основними його задачами є порятунок людей на воді та гуманітарне розмінування.
З майбутнім фахом Максим визначився у 13-річному віці, коли захопився пожежно-прикладним спортом. Батьки працювали у Черкаському інституті пожежної безпеки, а тому захоплення рятувальною справою — це в них сімейне. По закінченню цього вишу, Максим вже 10 років на службі. Багаторазово виступав у складі Збірної області з ППС та має звання майстра спорту.
Максим розповідає, що найбільший клопіт узимку з рибалками, які наражають себе на смертельну небезпеку. Крижана вода просочує одяг, він стає дуже важким, крига ламається, а вода затягує. Врятуватися самостійно надто важко.
“Як тільки стає крига, ми залучаємось на порятунок людей, які провалюються. У нас є катер на повітряній подушці та автомобіль, повністю оснащені всім необхідним рятувальним обладнанням. Часто ми патрулюємо місця скупчення рибалок, проводимо інформаційно-роз’яснювальну роботу. Мене завжди дивує, як ці чоловіки ставлять азарт від ловлі риби вище за родину, яка чекає вдома”, – говорить надзвичайник.
Рятувальник пригадує, як рятував одного чоловіка і в цей момент під кригу провалився інший.
“Якось втопився рибалка у свій день народження. Коли ми дістали його з води, на наших очах провалився інший. Я ліг на кригу, підповз до нього, зачепився плешнею та витяг бідолагу. Колись одного такого всього мокрого і замерзлого я повіз додому і передав з рук у руки його дружині. Мені вона звісно дякувала за порятунок, а от йому дісталось.” – згадує Максим.
Поділився Максим Булдигін і найжахливішими своїми спогадами, коли працював на деокупованих територіях у Херсонській області.
“Протитанкові та протипіхотні міни, пелюстки, гранати, різнокаліберні снаряди ми знаходили на городах, подвір’ях, цвинтарях і просто посеред вулиці. Побиті будинки, машини, все навкруги… Я дивився на цей жах і хотілося хоч щось зробити для людей. Коли ми заїжджали до села, місцеві дітлахи вибігали й махали нам руками. А ми заздалегідь купували цілий пакет цукерок і потім роздавали їх малим”, – розповідає Максим.
Одному хлопчику Максим разом з колегами скинулися, аби подарувати йому омріяну річ.
“Був там один хлопчина Тимофій – одноліток мого сина. Така ж українська дитина, яка повинна мати шанс на нормальне дитинство. Він мріяв про гральну консоль. І ми з друзями подарували йому її на день народження”, – продовжує надзвичайник.
До війни Максим любив відпочивати на морі. Обожнював курорти Одещини, Херсонщини, Запоріжжя та звісно Криму. Так, у 2010-му саме у Криму зустрів майбутню дружину Вікторію.
“Є у нас така заповітна мрія – поїхати на місце нашої першої зустрічі. Тепер уже і з сином Святославом”, – сподівається Максим Булдигін.
За інформацією пресслужби ГУ ДСНС України в Черкаській області
Усі найцікавіші новини Черкас та регіону можна отримувати на нашому каналі в Telegram