7
Дитяча істерика — випробування для нервової системи батьків. Починається вона, як зазвичай кажуть батьки, “на рівному місці”. Емоційний спалах може наздогнати де завгодно: вдома, в магазині, на дитячому майданчику, в громадському транспорті. Що робити батькам? Перше: не панікувати. Друге: згадати рекомендації дитячих неврологів по цій темі.
Фахівці перерахували, що не потрібно робити. У цьому чек-листі 10 пунктів:
- не підвищувати голос,
- не злитися,
- не загрожувати,
- не шантажувати,
- не забороняти,
- не ображатися,
- не сперечатися,
- не обговорювати ситуацію, що виникла,
- не використовувати фізичні покарання,
- не відчувати почуття провини.
І ось перелік того, що обов’язково потрібно робити дорослим, коли у дитини стався емоційний зрив.
Неврологи склали, підказки татам і мамам, дідусям і бабусям, няням, вихователям і вчителям початкових класів:
- проявити співчуття,
- зрозуміти, в чому причина,
- спробувати переключити увагу,
- зберігати спокій,
- запропонувати допомогу,
- говорити чітко і впевнено,
- розуміти, хто дорослий, а хто дитина,
- не піддаватися на провокацію,
- виконувати обіцяне,
- дотримуватися чіткої тактики поведінки.
Головне, що вам потрібно зрозуміти про дитячу істерику: немає сенсу намагатися її припинити. Важливо пам’ятати, що дитина це робить не свідомо, не для того, щоб вам зробити погано. Її і самій в цей момент несолодко, бути в істериці — це задоволення нижче середнього.
Експерти діляться золотою порадою — і вона піде на користь всім, особливо вразливим мамам і бабусям, яких хвилює питання, що про них подумають оточуючі (якщо істерика трапилася в громадському місці).
Ваше завдання — зберігати себе, спокійно перечекати. В істериці немає нічого жахливого. Намагайтеся ставитися до цього філософські, просто як до вікового прояву, який поступово зійде нанівець. Це не буде тривати тиждень або вічно. Спокійно дихаємо, чекаємо моменту, коли істерика піде на спад.