“Телефонували з ХОВА, порадили зареєструватися в “Дії” та розглянути можливість залучити якийсь грант. З Безлюдівської громади ніякої допомоги не пропонували. Тому ми розбираємо завали, рятуємо все, що є і перевозимо на Закарпаття. Через півтора тижня призначена зустріч з головою Закарпатської ОВА — там всі двері відчинені. Пропонують допомогти з переїздом. Регіони борються за підприємців, і поки що Закарпаття перемагає. У Харкові, на жаль, ми нікому не потрібні”, — розповів KHARKIV Today про ситуацію власник компанії.
У Васищевому в Олександра Тимофеєва працювали 120 співробітників. Частину команди він перевіз у Закарпатську область ще три роки тому, а в Харківському районі зосталися переважно ті, хто не може залишити дім через сімейні обставини. І зараз вони стануть безробітними. Разом із підприємством “Омега”, яке двічі було атаковане росіянами, Безлюдівська громада за лічені дні втратила понад 500 робочих місць. Олександр Тимофєєв просить колег взяти його колишніх працівників на роботу. Але якщо такі удари триватимуть, у місті та поблизу нього для кваліфікованих інженерів та технологів невдовзі не лишиться ніякої роботи — вважає він.
Залишаться лише перукарні та автомийки?
Починаючи із середини травня, жертвами атаки російських безпілотників стали десятки компаній у Харкові та області: від потужних виробництв та фермерських господарств до невеликих СТО.
“Насправді за останні два тижні багато знакових підприємств були знищені, зокрема фермерські господарства та будинки фермерів. Їх більше, ніж повідомляють — далеко не вся інформація оприлюднюється. Росіяни роблять це навмисно, щоб послабити обороноздатність регіону”, — прокоментував KHARKIV Today ситуацію очільник “Асоціації приватних роботодавців Олександр Чумак.
За його словами, якогось особливого відтоку бізнесменів з Харківщини не спостерігається: усі, хто мав можливість, переїхали ще в 2022 році. Насправді релокація не завжди можлива — для переїзду потрібні кошти, на заході України вже немає вільних площ та інфраструктури для розміщення виробництва, а деякі галузі взагалі не можуть переїжджати з технічних причин.
“Деякі підприємства фізично неможливо вивезти, бо є високотехнологічні верстати, наприклад, фрезерні і токарні, які встановлюються тільки один раз. Демонтаж і перевезення неможливі. Окрема тема — бізнес військово-промислового комплексу. Наприклад, хлопці привозять з фронту якусь російську приблуду, і буває так, що за чотири дні виробники знаходять рішення, як їх протидіяти. Полігон, на якому можна швидко відтестувати, — фронт. Тут він за 20 кілометрів. Для таких виробників навіть Дніпро — то далеко”, — пояснює Олександр Чумак.
Окрема категорія — фермери, які не можуть перевезти разом із собою свою землю.
Усі ці люди зараз повністю беззахисні перед російськими атаками, бо держава не передбачає ніяких компенсацій та послаблень для бізнесів, що працюють у прифронтових регіонах. Немає системи страхування інвестицій від воєнних ризиків, як в Ізраїлі, системи компенсації втрат, навіть кредити підприємцям із Харківщини, Сумщини, Херсонщини залучити неможливо — “червона зона”. Підприємцям вдалося лише домогтися від Харківської міськради невеликого послаблення — скасування деяких податків. Але у тому ж передмісті такі пільги вже не діють.
Підприємці неодноразово зверталися до Кабміну та парламенту з вимогою надати прифронтовим територіям статус спеціальної економічної зони, з пільговим оподаткуванням та іншими механізмами захисту бізнесів. У Європейській бізнес Асоціації навіть зробили за чиновників їхню роботу — створили план відновлення економічної спроможності України. Але поки що це не дає ніяких результатів.
“Немає політичної волі. Одним не до цього, вони боронять країну, а більшість чиновників не хочуть нести відповідальність. Потрібно прописати концепцію компенсацій, знайти механізми, змінити законодавство, і це дуже великий обсяг роботи та відповідальності. Мені здається, якби міністерства були у прифронтових містах — і ставлення було б інше”, — заявив KHARKIV Today голова Координаційної ради Харківського офісу Європейської Бізнес Асоціації Ігор Балака.
Поки що підприємства намагаються самотужки протидіяти обстрілам. Наприклад, виносять частину виробництва чи цехи в інші регіони чи в західні райони Харківщини, роззосереджують транспорт по місту, як роблять це комунальники, але це не завжди рятує від ворожих атак. І тоді, без підтримки держави та місцевої влади, лишається тільки їхати на безпечний захід. За словами Ігоря Балаки, лише цього тижня мінімум три великих підприємства ухвалили рішення їхати з Харківської області.
“Тут залишаться тільки перукарні та пара автомийок. І от коли все розбомблять — може, тоді з’явиться якесь розуміння”, — вважає Олександр Тимофєєв.