Прапор над вежею сигналізував про присутність господаря, англійський парк потопав у зелені фруктових дерев, а по ставку ковзали чорні лебеді.
Величний замок барона Рудольфа Штейнгеля оповитий міфами та помилками. Більшість киян помилково вважає його резиденцією будівлю на Ярославовому Валу, 1, проте справжній неоготичний особняк залізничного магната був зовсім в іншому місці.
Сьогодні від розкішного замку з англійським парком, мармуровими камінами та ставком із чорними лебедями залишилися лише фрагменти, але навіть вони здатні розповісти дивовижну історію про золотий вік київської аристократії. “Телеграф” знайшов цікаві подробиці про цей оригінальний особняк.
Адреса “справжнього” замку
Справжній замок барона розташований на вулиці Бульварно-Кудрявська, 27. На жаль, до наших днів збереглася лише невелика частина цієї чудової споруди. За радянських часів будівля була значно перебудована і частково поглинена Інститутом травматології та ортопедії. Проте навіть залишки замку здатні викликати захоплення і пробудити інтерес до історії.
Від особняка до замку і не лише
Спочатку особняк не мав готичної подоби, яку ми могли б бачити сьогодні. Лише у 1877 році, після придбання будівлі Рудольфом Штейнгелем, до неї були зроблені прибудови у неоготичному стилі. За традицією того часу, коли господар знаходився вдома, на одній із веж підіймали прапор. Проте Штейнгель часто їхав у справах — він був інженером, а потім керував будівництвом Балтійської та Московсько-Курської залізниць, тож замок населяла переважно прислуга.
1901 року садибу барона Штейнгеля придбав видатний лікар, професор Київського університету та один із засновників київської неврологічної школи Михайло Лапінський. Він перетворив особняк на фізіотерапевтичний санаторій, де застосовували водолікування, світлолікування та електротерапію. Цей лікувальний заклад успішно функціонував до 1919 року, ставши одним з перших такого роду в Києві.
Архітектурні особливості: фасад, парк та службові приміщення
Особняк був розкішним заміським будинком з фасадом, що виходить на вулицю Бульварно-Кудрявську. Уздовж території тягнувся витончений ґратчастий паркан із баштами та сторожкою біля воріт. Поруч розташовувався мальовничий англійський парк площею близько 1,5 га, де росли сотні фруктових дерев. У парку були алеї, клумби, фонтан, містки та навіть ставок із чорними лебедями — справжній куточок спокою та краси.
З тильного боку особняка знаходився триповерховий корпус для обслуговуючого персоналу, включаючи стайню на першому поверсі та житлові приміщення для слуг вище. Цей корпус з’єднувався із головною будівлею переходом.
Інтер’єри в стилі неоренесансу: мармур, кування та чавун
Інтер’єр будинку був оформлений у стилі неоренесансу — модному на той час напрямку. Особливу увагу привертали каміни з мармуру та кольорового кахлю, а парадні сходи були виконані з кованого металу з елементами чавунного лиття.
Доля замку сьогодні
Сьогодні стан замку залишає бажати кращого. Попри це, елементи будівлі, що збереглися, — його готичні вежі, фасадні деталі та частина інтер’єрів — продовжують захоплювати цінителів архітектури та істориків.
В останні роки були спроби привернути увагу до проблем збереження замку. Є сподівання, що небайдужі люди та організації займуться відновленням хоча б тих частин будівлі, що збереглися. Однак поки що конкретних масштабних реставраційних робіт не проводилося, і будівля продовжує використовуватись під медичні потреби Інституту травматології та ортопедії, що обмежує доступ відвідувачів та ускладнює проведення ремонтних робіт.
Раніше “Телеграф” розповідав про готичний Рожевий замок у Києві. Сьогодні ця будівля залишається однією з найменш відомих, але найвишуканіших архітектурних скарбів столиці України.