У прокат виходить мелодрама “Смак свободи”
До 8 березня в український прокат виходить мелодрама “Смак свободи”, де Ірма Вітовська зіграла невістку Івана Франка та хранительку українських кулінарних традицій. Фільм часом дратує своєю ходульністю та передбачуваністю, але зрештою залишає гарне враження.
Нагадаємо, що минулого тижня вийшла “Дюна 2”.
Автори знімали цей фільм, щоб довести насамперед самим українцям, що наша кухня нічим не гірша за високу європейську і не варто соромитися свого походження. Для цього вони взяли за основу книгу Ольги Франко, яка була дружиною третього сина Івана Яковича, “1-а українська загально-практична кухня”. У ній містяться рецепти переважно галицької кухні і вона була на початку тридцятих років минулого століття головною кухонною книгою домогосподарок на Західній Україні.
За сюжетом фільму дівчина, яка приїхала з глибинки до Львова за допомогою цієї книги та під керівництвом духу Ольги Франко, домагається своєї мети — стати шеф-кухарем крутого ресторану.
У гурманів та й просто любителів смачно поїсти вже через 20 хвилин після початку фільму прокидається апетит, оскільки починаються епізоди приготування на ресторанній кухні. Звичайно, це окреме мистецтво зняти суп або салат так, щоб не відчуваючи запаху та смаку тобі хотілося б з’їсти цю страву. І у оператора з режисером це вийшло. Окреме диво спостерігати, як актори, що грають тут ролі кухарів, шаткують овочі і прикрашають страви, викладаючи за допомогою пінцета гілочки і ягідки.
Але мінус кулінарної частини в тому, що фактично за весь фільм нам швидко розповіли тільки про дві страви, борщ і котлети. При цьому, якщо борщ у домашніх умовах за їх рецептом ще можна приготувати — достатньо лише зафіксувати, що вся хитрість у використанні бурякового квасу і нової сучасної подачі. То вже “Котлету герцога Нельсона” зможе приготувати далеко не кожен. Частина інгредієнтів дуже дорога, починаючи з трюфелів. Можливо, когось це мотивує купити кухонну книгу Ольги Франко, але невелика кількість оригінальних страв та нових рецептів у самому фільмі любителів експериментувати на кухні, засмучує.
Більшою мірою це вийшов мотивуючий фільм, у якому все як у казці, надто ідеально. Звичайно, вірити в свою мрію це не погано, але для мрії шкідливо вірити в те, що варто разок другий напружитися і ти в шоколаді. Адже насправді дівчина досягає позиції шеф-кухаря, хронологічно, десь за тиждень. При цьому поруч у потрібний момент обов’язково виявиться людина, яка повірить у твої ідеї і віддасть тобі зібрані ним гроші, щоб реалізувалася ваша мрія. Правда дуже багато мотиваційних фільмів побудовано саме так і серед них є ті, які люди переглядають із задоволенням.
За рахунок красивих зйомок Львова зверху та передачі атмосфери його вуличок, двориків та вечірнього життя картину справді цікаво дивитися.
Однак лав-сторі, показана в цій картині, подекуди виглядає дуже награно, особливо, коли хлопець головної героїні плюхається під дощем перед нею на коліна і кричить, що він заради неї готовий на все.
Дуже дивно у цьому фільмі виглядає поява Джамали. З одного боку, зрозуміло, що вона потрібна була продюсерам як магніт, який притягне якусь частину глядачів. А співачці вигідно зробити свою пісню саундтреком. Але не зрозуміло, наскільки добре чи погано це може позначитися на її іміджі, тому що тут вона грає саму себе і показана не в кращому світі. Джамала постає тут примхливою стервою, яка на початку замовляє страву, якої немає в меню. Вона розраховує на свою впізнаваність і впевнена, що для неї кухар просто повинен зробити поблажку. А після того, як не отримала свого, співачка поскаржилася господареві ресторану. У світі достатньо глядачів, котрі звикли переносити особливості кіногероїв на реальних людей. Якщо в кіно він алкоголік, значить і в реальному житті такий. Так глядачі цього кіно можуть запам’ятати для себе і Джамалу.
Однак, цілком було б не зайвим, щоб глядачі після перегляду цього фільму зробили висновок, що будь-яка група людей, чи то сусіди по дому, чи ціла нація, сильні своєю єдністю, коли підтримують один одного. У картині кілька епізодів саме для цього і знято.
Думки, висловлені в рубриці блоги, належать автору.
Редакція не несе відповідальності за їх зміст.