0
Ця історія почалася з того, що у військовий гарнізон в Сирії, де служив рядовий армії США Тайлер Мослі, принесли маленьке цуценя — сапер виявив його поруч з тілом загиблого брата під час однієї з операцій. Собачка виявилася галасливою і веселою і швидко подружилася з усіма солдатами. Але Тайлер сподобався їй більше за інших — дворняжка просто підійшла до нього і почала вилизувати йому руку. І в цю хвилину хлопець зрозумів: це його собака.
Але у військовій частині місця тварині не знайшлося. Командир оголосив, що не дозволить цуценяті вільно бігати по території, і попередив, що якщо ніхто не візьме на себе особисту турботу про собаку, йому доведеться від неї позбутися. Тайлер знав, що на вулицях охопленої війною Сирії дворняжка довго не проживе. Він вже бачив бездомних тварин — худих, голодних, покритих ранами і паразитами — і не хотів такої долі для собаки. Солдат залишив цуценя в своїй кімнаті під свою відповідальність. Він назвав вихованця Дейзі і відгодовував його сосисками і м’ясними консервами, а дворняжка відповідала на турботу щирою любов’ю і ласкою.
Поки Тайлер був на завданнях, собака чекала його в кімнаті, а коли він повертався, радісно бігла назустріч. Солдати розповідали, що Дейзі важко переживала розлуку з другом і голосно скиглила, сумуючи за ним.
Коли прийшов час повертатися додому, серце Тайлера рвалося на частини. Йому не дозволили взяти Дейзі з собою. Але по приїзду в США солдат відразу ж звернувся в міжнародний відділ товариства по запобіганню жорстокого поводження з тваринами. З їх допомогою Тайлеру вдалося домогтися права вивезти собаку в США і офіційно стати її сім’єю.
Щоб возз’єднатися з господарем, Дейзі пролетіла майже 10 тисяч кілометрів — спочатку з Сирії до Іраку, потім до Німеччини і, нарешті, в Нью-Йорк.
Хоча дворняжка не бачила Тайлера майже три місяці, вона відразу його впізнала, завиляла хвостом і почала вилизувати йому обличчя. Зустріч вийшла дуже зворушливою. Правда, ледь привітавшись з господарем, собачка тут же втекла від нього і стала накручувати кола по будівлі аеропорту, так що солдату довелося за нею побігати — але тут вже нічого не поробиш, в цьому вся Дейзі!
«Для мене було дуже важливим вивезти Дейзі в США. Вона була поруч зі мною в найжахливіший період мого життя — зі мною могло статися все що завгодно, я ходив по краю. Але маючи поруч таку підтримку, мені ставало легше, — згадує Тайлер. — Я хотів відплатити їй добром за добро».