В опозиції запевняють, що готові простягти владі руку допомоги
Опозиційні сили у Верховній Раді опинилися в непевному становищі: пропрезидентська фракція, утримуючи більшість мандатів, фактично не потребує необхідності компромісу з опонентами при ухваленні рішень. Відповідно, традиційна для демократії система стримувань і противаг розбалансована. І якщо в перші місяці широкомасштабного вторгнення опозиція дотримувалася негласного ембарго на критику влади, то зараз в парламенті лунають вже відверті претензії до дій монобільшості аж до судових позовів до спікера.
Як триває це протистояння, чому голова ВР “закрив” для опозиції кордони та як уламки ОПЗЖ раптом стали союзниками влади? Ці та інші запитання “Телеграф” обговорив з народною депутаткою, співголовою фракції “Європейська солідарність” Іриною Геращенко.
Закриті кордони
— Пані Ірино, як розуміємо, зараз справжня проблема для опозиції полягає в тому, що її не випускають в закордонні відрядження. А як це відбувається на практиці, поясніть.
— Я би не звужувала проблему тільки до відряджень. Велика проблема сьогодні полягає в тому, що кон’юнктура світу змінюється і ми бачимо серйозне звуження підтримки України. Вже більш як півроку заблоковано голосування Конгресом США критично необхідної для нас допомоги. Крім того, йдуть непрості дебати у Європейському Союзі щодо створення трибуналу, замороження російських активів і передачі їх Україні. І очевидно, що робота з нашими міжнародними партнерами потребує серйозної активізації, системного і професійного підходу.
Цей рік є критичним для України, бо це рік виборів у більш, аніж у 70 країнах світу. І ви самі усвідомлюєте, що під час виборчих кампаній країни зосереджені на своїх внутрішніх проблемах, а Україна відходить на другий план. Тому для нас дуже важливо працювати активно назовні і це не про відрядження, це питання міжпарламентської дипломатії і посилення України.
У мене, починаючи з вересня 2023 року, були заблоковані всі мої міжнародні відрядження. Наприклад, [спікер Верховної Ради Руслан] Стефанчук заблокував мені в березні участь в усіх міжнародних жіночих форумах. Це не нормально. Більше того, заборону участі у жіночих форумах я розглядаю як сексизм. У чоловіків з ОПЗЖ ніяких проблем з виїздом за кордон нема. Вони Стефанчуку подобаються, а от жінки з “Європейської солідарності” у нього викликають роздратування.
— А з якими аргументами блокується? Ви ж щось чуєте, якісь пояснення.
— Нема ніяких аргументів. Я офіційна представниця “Європейської солідарності” в парламентській асамблеї ОБСЄ і моя участь в осінній сесії була заблокована. Як це мотивується? Ніяк! Голова парламенту демонструє дивну дрібʼязковість і тепер система така: щоб ти мав право взяти участь в міжпарламентській дипломатії, треба отримати 30 підписів.
Голова фракції має поставити свій підпис, голова комітету, перший заступник голови ВР, потім там ще 20 якихось клерків. З’являється ціла табличка, і колись вона доходить до Стефанчука, а далі він пише щось із серії “переглянув”, і бюрократичними хвилями воно знову кудись йде, і незрозуміло де зникає.
Ми неодноразово писали запити з вимогою надати інформацію, за якими критеріями когось відпускають на конференцію, а когось – ні. Й іноді звучать відверто кумедні пояснення, на кшталт того, що “Європейська солідарність” складає 8% від загального складу парламенту, значить, ви маєте право бути тільки в 8% відряджень. Ну, давайте ми, може, за вагою ще депутатів заважимо або калорії будемо розподіляти по депутатах?
— Ви ж подавали на Стефанчука судовий позов. Яка його доля?
— Я звернулася до НАБУ, бо коли йде блокування участі в постійних делегаціях, то вважаю, що це помста за політичну позицію, “не такі” висловлювання чи голосування, а отже може розглядатися як упереджене ставлення і перешкоджання діяльності народного депутата. Звернулася до ДБР і Генпрокуратури. В ДБР, НАБУ і Генпрокуратурі відповіли, що не бачать підстав для порушення кримінального впровадження. Ми зараз з адвокатом працюємо над тим, аби оскаржити це рішення.
Але по дев’яти епізодах (по мені тільки) прийнято скарги в Київському окружному адміністративному суді. І так само мої колежанки Марія Іонова та Іванна Климпуш-Цинцадзе, а також Володимир Ар’єв і Олексій Гончаренко подали такі позови. Вони прийняті до розгляду, та, на жаль, зараз цей суд перевантажений справами, тому варіанту швидкого розгляду немає. Думаю, Руслан Стефанчук це знає, тому продовжує зловживати владою.
— Наприкінці лютого Петро Порошенко подавав лист-скаргу єврокомісару з питань розширення ЄС щодо утисків опозиції в Україні…
— Це не скарга, це констатація факту…
— Тим не менш, Ольга Стефанішина (віцепрем’єр-міністр з питань європейської та євроатлантичної інтеграції України. — Ред.) назвала тоді таку поведінку “цинічною” і що це створює перепони і навіть блокує вступ України до ЄС. Як можете прокоментувати?
— У нас цікаво відбувається, коли з ніг на голову ставиться проблема. У нас є проблема зі свободою слова (на Єдиний телемарафон виділяють 2 мільярди, на ці олігархічні телеканали), у нас є проблема з допуском журналістів в парламент, відсутній парламентський плюралізм і багатопартійність. І ми це говоримо спочатку непублічно, а як тільки проблеми виходять назовні… Ах, ви такі безсовісні, як ви посміли?
А як ви посміли перетворювати країну на автократію? Лист – це наслідки дуже серйозної проблеми в Україні: у нас демократична країна, а в ній з’являються автократичні тенденції.
Коли у владі критикують певні дії “Європейської солідарності”, я би хотіла сказати, що дуже важливо розібратися в причинах. І усунути причини. Тоді не буде наслідків.
Безугла – “торпеда”
— А як вам законопроект авторства Безуглої та Третьякової про кримінальну відповідальність для тих, привласнює державні функції? Коли здійнявся резонанс, Безугла перевела це все в жарт. Цей законопроект, дійсно, такий специфічний жарт?
— По-перше, безумовно, це маячня. По-друге, це диктаторський законопроект. По-третє, я не вірю в те, що Мар’яна Безугла самостійна. Я вважаю, що влада технологічно запускає її дуже часто як “торпеду”, щоб промацати ґрунт з того чи іншого приводу, заміряти “температуру по палаті” і далі рухатися. Гадаю, це продовження історії Банкової, бо Руслан [Стефанчук] не сам стоїть за блокуванням міжпарламентської діяльності депутатів. Це позиція Банкової і тут було намагання зрозуміти, де ще можна закрутити гайки.
— Ви, до речі, пильно стежите за тим, щоб Безугла таки вийшла з фракції “Слуга народу”, як вона обіцяла раніше. Чому така увага? У вас до неї особиста неприязнь?
— Я не стежу за її виходом з фракції. Це мені взагалі абсолютно не цікаво. Проблема більш масштабна: на що перетворився нинішній парламент. Є регламент і є, наприклад, зареєстрована постанова про відкликання пані Безуглої з посади заступниці голови комітету з нацбезпеки і оборони. Автор цієї постанови не Геращенко, не Порошенко, а комітет. У кого в комітеті більшість? У “Слуги народу”. Тобто це позиція самих “слуг”. І це означає, що навіть всередині фракції СН депутати усвідомлюють, що певна депутатка становить небезпеку, порушує стандарти роботи в комітеті.
Була б, наприклад, зареєстрована постанова про відкликання Геращенко з якоїсь посади в комітеті — таку постанова проголосували б миттєво, зібрали б позачергову сесію. А якби стосовно Порошенка була така постанова? Вночі би прийшли, пішки б пригнали. Чому ж тоді по Мар’яні півроку ця постанова валяється і всі заплющують очі на регламент?
Як все було: Ярослав Железняк (нардеп від партії “Голос”. — Ред.) в залі ставив запитання: чому Мар’яна виступає від “Слуги народу”, якщо вона вийшла з фракції. І тут [перший заступник голови ВР Олександр] Корнієнко каже: нічого подібного — вона не виходила з фракції, заяв таких не було. Ну, отже, вона брехуха. Але нас це не цікавить. Це проблеми “Слуги народу”, кого вони туди понабирали. Єдине, що проблема кадрового складу їхньої фракції сьогодні стала проблемою країни.
— Пані Безугла, до речі, недавно заявляла, що якби Петра Порошенка обрали на другий строк 2019 року, то широкомасштабного вторгнення не було б. Погоджуєтесь?
— Я точно знаю, що наша команда з 2014-го року готувалася дати відсіч ворогам. Порошенко і наша команда почали реформу ЗСУ, модернізацію армії, ракетні програми. Я пам’ятаю, яку критику ми отримували за воєнні паради, мовляв, війна а тут воєнні паради. Паради – це демонстрація нашої міці. Було багато зроблено для того, щоб 2022 рік ми зустріли з іншою армією, аніж 2014 року. Ми ніколи не “ржали” зі слів “а то Путін нападе”.
— В перші місяці широкомасштабного вторгнення ми спостерігали негласне ембарго від опозиції на критику президента…
— Мені здається, ми і зараз стримуємося.
— То, на вашу думку, вже прийшов час зняти це ембарго?
— Я вважаю, що цього року українська державність у такій самій загрозі і небезпеці, як і 2022-го. 2022 року була сильна мотивація багатьох добровольців йти в ЗСУ, а сьогодні, можливо, в армії більше зброї, але ми маємо за ці два роки дуже великі втрати. Ворог не змінив своїх цілей знищення України. У нас важка ситуація в економіці, у нас знищена енергетична система. Все це потребує професійних відповідей, як ми рухаємося далі.
Тим часом владу весь час накривають корупційні скандали, відчутна інституційна управлінська криза. Не помічати це неможливо і неправильно. Усвідомлюючи виклики, які стоять перед країною, ми неодноразово протягували владі руку допомоги, закликали реформувати коаліцію, говоримо про необхідність уряду національного порятунку. Що ми чуємо у відповідь? Приниження, оббріхування.
Президент Зеленський – перший президент, який взагалі не спілкується з парламентом. Всі президенти парламенти не люблять, не тільки українські. Парламент – це завжди критика, дискусії. Але всі рахуються з парламентом, тому що це – зріз суспільства.
А президент Зеленський один раз мав зустріч з лідерами фракцій 24 лютого 2022 року і все. І це дуже неправильно. Ми маємо спілкуватися, шукати компроміс, будувати справжню, а не фасадну єдність. Навколо ЗСУ і європейських цінностей. Тому я би сказала, що ми не критикуємо, а констатуємо.
От уявіть собі, що нема “Європейської солідарності” в парламенті. Це була б мрія Банкової і влади, бо всі ж інші мовчать. Нас народ обрав для того, щоб контролювати владу, і навіть під час війни це не змінилося. І якщо у владі є корупція, вона дозволяє собі авторитарні тенденції, то ми маємо про це казати. Це не особисті конфлікти, а світоглядні дискусії. “Європейська солідарність” як патріотична державницька сила констатує, а не критикує, ми озвучуємо проблеми і, до речі, завжди пропонуємо своє бачення їх вирішення.
ФСБ в рясах
— Законопроект про заборону Московської церкви. Торік він був прийнятий в першому читанні, але його досі не виносять в зал до другого читання. Чому? Хто в парламенті проти?
— Там є кілька тисяч поправок, в основному від ОПЗЖ. Я вважаю, що треба негайно “заходити” в друге читання і йти по цих поправках. І, таким чином, протягом кількох пленарних днів ми б розглянули і проголосували за цей законопроект. Чому його не виносять у сесійну залу? Це загадка. Ми неодноразово звертались до Стефанчука, монобільшості, але цю історію відверто блокують.
Нам розповідали, що це може вплинути на позицію республіканців, які багато уваги приділяють консервативним цінностям, а Росія продовжує запускати інформацію по всьому світу, що начебто в Україні є гоніння на вірян. То, може, ми маємо просто делегувати в США українських священнослужителів, пасторів, в тому числі, з територій, які були окуповані, щоб вони розповіли про звірства росіян, які ті чинили? Я би зробила так.
Треба не блокувати закон, а організувати фахову інформаційну кампанію, пояснити, які загрози для національної безпеки України створює наявність ФСБшної філії в рясах і що єдиною загрозою для вірян і церкви є країна-окупант, яка руйнує храми, вбиває священників і прихожан.
— Тобто проблема в тому, що влада дивиться на позицію США, а не в тому, що серед монобільшості є прихильники Московської церкви?
— Стефанчук дійсно робить кроки, щоб цей законопроект винести на порядок денний, але серйозної підтримки серед самих “слуг” немає. Думаю, що в “Слузі народу” і в їх сателітів з ОПЗЖ є серйозне лобі УПЦ.
— Ми зараз бачимо кризову ситуацію, що склалася з мобілізацією. На вашу думку, як сталася така метаморфоза від черг у військкомати в 2022 році до хапання людей на вулицях?
— Я вважаю, що велика проблема в тому, що президент самоусунувся від цього питання. Він є Верховний Головнокомандуючий і вже десять разів Верховна Рада голосувала за продовження мобілізації і терміну дії воєнного стану. Коли це подається від президента, то більше 300 голосів і всі за це голосують.
А що відбувається зараз? За конституційними повноваженнями саме верховний головнокомандуючий відповідає за мобілізацію. А президент не просто не подав цей законопроект, він навіть жодного разу не висловив свою позицію, як бачить зміни до процесу мобілізації. Але ж тільки президент і учасники Ставки знають всі деталі нашого стратегічного задуму, наших воєнних планів.
Я розумію, що тактика Банкової — озвучувати тільки позитивні новини, а мобілізація дуже складне, непопулярне питання. Але ж не можна від нього самоусунутися.
— “Європейська солідарність” концептуально буде підтримувати мобілізаційний законопроект?
— Для нас дуже важливі поправки. Концептуальні для нас норми – чіткі строки демобілізації, мотивація для служби в ЗСУ, рекрутинг. Ми багато спілкуємося з військовими, і коли ти приїжджаєш в підрозділи, то хлопці запитують: “Коли нас замінять?” Мобілізація має бути справедливою. Не може бути так, що силові структури мають 100% бронь. В законопроєкті треба вичистити певні норми, які мають корупційні ризики, порушення по правах людини. Тому нашу позицію по голосуванню ми озвучимо після того, як комітет складе повну таблицю і буде видно підтримані поправки.
— Що треба зробити, щоб закінчилась війна?
— Важке питання… Кожен вкладає для себе своє значення, що таке “закінчення війни”. Для багатьох родин вона вже ніколи не закінчиться, бо вони втратили своїх рідних і це горе з ними назавжди. Для мене закінчення війни – вступ України в ЄС і НАТО. Наш вступ в НАТО може убезпечити Україну від майбутніх війн і зберегти мільйони життів українців.