Україна та її міжнародні партнери розробили спеціальний правовий механізм, який дозволить стягнути з Росії компенсації за завдану нею шкоду внаслідок військової агресії проти нашої країни. На сьогоднішній день вже створено Реєстр збитків, який готовий приймати заяви всіх, хто постраждав від дій РФ. Про те, як подавати такі заяви, яким чином оцінюватимуться завдані збитки, та звідки візьмуться кошти на компенсації, в інтерв’ю “Апострофу” розповіла заступник голови Офісу президента Ірина Мудра, яка до 29 березня 2024 року обіймала посаду заступника міністра юстиції України.
Всі шляхи ведуть до Гааги
– Чому для виплати репарацій знадобилося створювати спеціальні міжнародні органи?
– Коли міжнародна юридична спільнота почала вивчати питання щодо компенсації втрат України та постраждалих від російської агресії, вона виявила, що на даний момент не існує такої судової інстанції, яка б могла винести рішення про такі виплати. Звичайно, їх могли б ухвалювати українські суди. Проте такі рішення в Україні можливо б було виконати тільки за рахунок суверенних активів Росії в Україні. Але такі активи вже конфісковані державою. В інших юрисдикціях виконання рішень українського суду за рахунок активів РФ є вкрай ускладненим.
В результаті Україна та її партнери дійшли висновку про те, що необхідне створення спеціального міжнародного механізму. Робоча група розробила концепцію такого механізму і представила його на розгляд Генеральної асамблеї ООН в листопаді 2022 року. Було ухвалено резолюцію, яка містила три основних положення: визнання, що Російська Федерація вчинила акт агресії і несе за це відповідальність, включно з виплатою репарацій; необхідність створення нового юридичного механізму для стягнення репарацій; рекомендацію створити міжнародний реєстр збитків, завданих Росією.
Після цього Мінюст разом з партнерами розпочав роботу зі створення Реєстру. Рада Європи запропонувала свою допомогу, і у травні 2023 року на саміті в Рейк’явіку було оголошено про створення Міжнародного реєстру збитків. Згодом Нідерланди зголосилися прийняти його, як міжнародну інституцію, у Гаазі.
– Чому місцем розташування Реєстру обрано саме Гаагу?
– Це місто вважається столицею світового правосуддя. Там розташовані Міжнародний кримінальний суд, Міжнародний суд ООН та інші судові органи, які в майбутньому будуть розглядати справи про злочини Росії. Тож цілком логічно було розмістити по сусідству і Реєстр збитків.
– Коли Реєстр почне збирати інформацію?
– 2 квітня на міністерській конференції “Відновлення справедливості для України” було оголошено про технічний старт прийому заяв Реєстром.
– Куди треба подавати заяви?
– Приймати заяви буде портал “Дія”, адже Міжнародний реєстр збитків – це цифрова платформа. Кожна особа за допомогою смартфона чи комп’ютера зможе зафіксувати свої збитки від війни.
– Але не всі громадяни настільки добре володіють сучасними інформаційними технологіями. Та й не всі мають смартфони.
– Якщо у особи з тих чи інших причин немає можливості скористатися “Дією”, то вона зможе отримати допомогу в уповноважених установах – Центрах надання адміністративних послуг (ЦНАП), у нотаріусів, центрах безоплатної правової допомоги, у державних реєстраторів, в місцевих адміністраціях тощо. Але з цього приводу буде проведено інформаційно-розʼяснювальну роботу для населення.
Докладні роз’яснення щодо порядку оформлення заяв громадяни зможуть знайти на сайтах Міністерства юстиції та Міжнародного реєстру збитків.
– Хто зможе звертатися до Реєстру?
– Визначено, що суб’єктами подання заяв на компенсації можуть бути фізичні особи, юридичні особи і держава Україна.
– Які види збитків будуть фіксуватися в Реєстрі?
– Категорії збитків вже затверджені Радою реєстру. Їх понад 40, якщо бути точними – 44. Для фізичних осіб цей перелік є найбільшим. Зокрема в переліку є такі види збитків:
– матеріальна шкода, завдана рухомому і нерухомому майну;
– втрата доступу до освіти і медицини;
– втрати від вимушеного переселення, як в межах України, так і за кордон;
– депортація з окупованих територій;
– втрата близької людини;
– шкода, завдана життю і здоров’ю людини, її особистій недоторканості (тілесні ушкодження, тортури, сексуальне насильство тощо);
– примусове позбавлення свободи;
– примусові роботи.
Бізнес може вимагати компенсацій за знищення виробничих приміщень і обладнання, за втрачену в результаті припинення роботи вигоду тощо.
До збитків, завданих державі, відноситься руйнування об’єктів інфраструктури, знищення чи викрадення культурних та історичних цінностей, шкода навколишньому середовищу тощо. Також будуть подані до компенсації витрати держави на гуманітарні проєкти, пов’язані з війною.
Це далеко не повний перелік. Вичерпний список всіх категорій збитків зацікавлені особи зможуть знайти на сайтах Міністерства юстиції та Міжнародного реєстру збитків.
– Очевидно, що факт і розмір збитків доведеться якось підтверджувати. Які документи потрібно буде додати до заяви?
– Для кожної категорії збитків буде розроблено спеціальну форму заяви, яку особа заповнюватиме, обираючи відповіді зі списку. Також в заяві буде розділ, куди можна буде завантажити документи, що підтверджують право власності на пошкоджене майно, а також матеріали, які підтверджують його пошкодження чи знищення.
– Які це можуть бути матеріали?
– Будь які, якими володіє заявник: фото- чи відеофіксація, публікації в ЗМІ, експертні оцінки, акти обстеження тощо. Власне будь-яка доступна інформація, яка підтверджує факт руйнування.
Хто оцінить збитки
– Чи потрібно заявникам надавати документи щодо вартості знищеного чи пошкодженого майна?
– Такі документи також будуть прийматися у якості доказів. Наприклад, якщо особа вже самостійно відремонтувала пошкоджений об’єкт, то до заяви можна буде додати документи, які підтверджують суми, витрачені на ремонт. Якщо у особи є підтверджуючий документ щодо оцінки збитків, наприклад, рішення українського суду, то вона також може додати його до своєї заяви.
Якщо ж таких документів немає, то нічого страшного: на етапі збору заяв документи щодо оцінки збитків не є обов’язковими. Функція Реєстру полягає лише в фіксації збитків. Робити конкретні оцінки і призначати компенсації буде інший орган.
– Який?
– Компенсаційна комісія. Це другий елемент міжнародного компенсаційного механізму. Зараз триває робота над її створенням. Вона розгляне всі надані документи щодо оцінки збитків. Але слід мати на увазі, що оцінки, вказані в поданих особою документах, не будуть остаточними. Комісія самостійно визначиться з сумами компенсацій.
Також Комісія буде оцінювати і нематеріальні збитки, зокрема шкоду життю і здоров’ю. Тому, якщо у людини є якісь документи, які підтверджують, наприклад, витрати на лікування, то варто їх долучити до заяви.
Проте, якщо у особи немає ніяких документів, які вказують на суму збитків, Комісія все одно ухвалить рішення про компенсацію, виходячи з власної оцінки і затверджених методик.
– Чи передбачається компенсація за загибель людей?
– Так.
– Хто її отримає?
– Родичі першого ступеня – батьки, подружжя, діти.
– Компенсаційний механізм поширюється лише на цивільних людей? Чи військові, що постраждали на фронті, теж під нього підпадають?
– В затверджених категоріях збитків немає виключення для військових. Тож у випадку, коли вони понесли матеріальні чи нематеріальні збитки, вони також можуть подавати заяви до Реєстру і претендувати на компенсації. Щоправда існують певні складнощі в трактуванні таких збитків, оскільки комбатанти мають в міжнародному законодавстві інший статус. Ці складнощі потрібно буде врегулювати, проте принципово право на компенсації для військових не обмежене.
– Від війни потерпають не лише українці. Постраждало і загинуло в результаті дій окупантів досить багато іноземців – журналістів, волонтерів тощо. Вони зможуть претендувати на компенсацію?
– Механізм компенсацій створений не виключно для українців, а для всіх людей, що постраждали від російської агресії. Так що заяви до Реєстру можуть подавати громадяни будь якої держави. Причому не тільки ті, хто постраждав фізично. Це може бути, наприклад, іноземний студент, який був вимушений виїхати з України, не закінчивши навчання. Чи людина, яка тут працювала і втратила роботу через війну. Всі вони мають право на відшкодування своїх втрат.
– Зараз мільйони наших співвітчизників знаходяться за кордоном. Вони зможуть подати заяви до Реєстру?
– Звичайно, ці люди можуть претендувати на компенсацію втрат, пов’язаних як з вимушеним переміщення за кордон через війну, так і насильницьким переміщенням з місця їхнього проживання, втратою майна тощо. Так, як і всі громадяни України.
– Проте за кордоном немає українських ЦНАПів…
– Так. І вони не зможуть виїздити для прийому заяв в інші країни. Тож ми сподіваємося, що українці, які виїхали за кордон, та постраждалі іноземці розберуться, як користуватися “Дією”, і зможуть подати заяви онлайн. Для цього будуть створені покрокові інструкції.
– Багато людей втратили майно на окупованих територіях. Проте як довести ці втрати? Адже ні українська влада, ні Міжнародний реєстр до їхнього майна доступу наразі не мають.
– Це дійсно проблемне питання. Втім, що стосується нерухомого майна, то його в принципі вирішити можна. Обʼєкти нерухомості зафіксовані в державному реєстрі. І, якщо супутниковий знімок показує, що будинку вже немає, то це є достатнім доказом матеріальних збитків. Так само не виникне великих проблем з автомобілями, оскільки вони також є в державному реєстрі.
Тобто, коли йдеться про майно, яке було в публічних реєстрах, факт його втрати зафіксувати можна. Складніше буде проводити оцінку розміру втрат, оскільки доступу до цих об’єктів поки що немає.
Більш проблемне питання з рухомим майном. Як довести, яке це було майно, скільки воно коштувало? Втім, ця проблема існує і на неокупованих територіях. Втрату майна, інформації про яке не було в реєстрах, важче доводити. Але це не означає, що про такі збитки не потрібно заявляти.
Де взяти гроші
– Найважче, але й найважливіше питання: звідки візьмуться гроші для виплати компенсацій?
– Без фінансового наповнення Реєстр залишиться тільки списком втрат і постраждалих. Тому, звичайно, потрібно шукати джерела фінансування. Найкраще, якщо таким джерелом стане добра воля Російської Федерації компенсувати завдану нею шкоду. Тоді до фонду може надходити частина прибутку від її зовнішньоторговельних операцій. Так було, наприклад, в прецеденті Іраку і Кувейту, коли Ірак перераховував 30% прибутків від продажу нафти на компенсації за свою агресію.
– Чесно кажучи, ймовірність появи такої доброї волі поки що виглядає дуже низькою.
– Саме тому на даний момент ми і наші зарубіжні партнери вбачаємо найбільш реальним ресурсом російські державні активи, заморожені в різних країнах. Зараз триває обговорення можливості конфіскації цих активів. Пропонується застосування такої юридичної доктрини як контрзахід.
В рамках цієї доктрини всі країни, які зазнали втрат від російської агресії (а це не тільки Україна, але й держави, які несуть витрати на підтримку наших біженців, фінансову і військову допомогу тощо), мають право, і навіть обов’язок, вживати заходів для компенсації шкоди, завданої міжнародно-протиправними діяннями країни-агресора. Це дає їм право застосувати контрзахід – зняття суверенного імунітету з російських державних активів і передача їх жертві агресії.
– Проте поки що, попри бурхливі обговорення, це питання не вирішується. Що стоїть на заваді?
– Це питання розпадається на два, оскільки є різні види коштів, які пропонується вилучити. Є гроші, які генерують заморожені активи, – прибуток від них. І щодо їх використання фактично немає юридичних перепон – потрібна тільки політична воля наших партнерів. Ми сподіваємось, що найближчим часом така воля з’явиться, і можна буде використати ці кошти для допомоги Україні.
А от щодо самих активів – поки що тривають юридичні дискусії. Є фахівці, які вважають, що є підстави в рамках контрзаходів конфіскувати ці активи. Проте є й такі, хто переконує, можливо не без російської допомоги, що цього робити не можна.
Крім того, європейців хвилюють не лише юридичні аспекти. У багатьох фахівців виникає питання, як конфіскація суверенних активів вплине на фінансову систему ЄС, чи не підірве довіру до неї з боку інвесторів і не потягне економічні втрати.
Ми, в свою чергу, переконуємо партнерів, що набагато більші втрати будуть, якщо Росія переможе Україну і піде далі на Європу.
– Проте можливо європейці вважають, що на ухвалення рішень ще є достатньо часу. Адже компенсаційний механізм тільки починає працювати. Знадобиться час на накопичення і обробку інформації у Реєстрі. Потім розпочне роботу Компенсаційна комісія, і їй доведеться вирішувати непрості задачі… Скоріше за все, до перших рішень по компенсаціях пройдуть роки. Тож європейські уряди і не квапляться з конфіскацією.
– Якщо раптом станеться, що рішення про конфіскацію активів буде ухвалене раніше, ніж призначення компенсацій, це не завадить використати ці кошти. Вони можуть бути виділені, наприклад, як авансові платежі на проєкти відновлення критичної інфраструктури, а потім, коли будуть призначені компенсації, їх можна буде зменшити на уже виділені суми.
– Уже зараз оцінки нанесених Україні збитків значно перевищують суму арештованих активів. І кінця-краю втратам поки що не видно. Тож навіть якщо конфіскувати всі російські кошти, їх не вистачить на всі компенсації.
– Скоріше за все, не вистачить навіть і на половину. За оцінками міжнародних експертів, втрати тільки держави від російської агресії вже перевищили 486 мільярдів доларів. Якщо до цього додати ще збитки громадян і бізнесу, сума буде принаймні вдвічі більшою. Тому, коли буде завершено процес формування компенсаційного механізму, доведеться шукати додаткові кошти.
– Які, наприклад?
– Ми не виключаємо, що одним з реальних способів може стати оподаткування основних предметів російського експорту – енергоносіїв, золота, діамантів тощо. Країни-імпортери можуть впровадити додатковий податок, який буде направлятися до Компенсаційного фонду. Наша задача – переконати інші країни, що такий крок є реальним і доцільним.