У Києві збираються перейменувати низку станцій метро та чимало вулиць. Відповідний проект днями був зареєстрований у Київській міській раді. “Апостроф” поцікавився у киян та гостей столиці, як вони відносяться до перейменування в рамках процесу дерусифікації і десовєтізації.
Толстой всьо
Перейменувати збираються одразу п’ять станцій метро. У пояснювальній записці до проекту йдеться про те, що понад 170 тисяч киян висловились за перейменування.
Відповідно до документу, змінити назви планують наступним станціям:
“Героїв Дніпра” – “Героїв України”;
“Мінська” – “Варшавська”;
“Берестейська” – “Бучанська”;
“Площа Льва Толстого” – “Василя Стуса”;
“Дружби народів” – “Ботанічна”.
Реакція киян
“Вважаю, що це треба було зробити ще в 2014 році”, – говорить “Апострофу” Максим, що перед війною переїхав до Києва працювати системним адміністратором. – Треба було позбуватися усього радянського і російського ще тоді. Але я розумію, що тоді би це викликало дуже багато суперечок. Зараз іншого виходу бути не може”.
Максим говорить, що перейменування – справа принципова, оскільки треба позбутися усього, що викликає бодай найменші асоціації з росією чи Радянським Союзом.
“Якщо хтось лізе в твій дім, і сусід вбиває твою родину, краде в тебе твоє майно, то вже принципи повинні не дозволяти тобі мати щось спільне з цим сусідом, – говорить Максим. – Лев Толстой для мене після 2014 року неактуальний. Дружба народів – у той же список. Це дуже добре, коли народи дружать, але ця дружба народів має совєтський контекст, і ця так би мовити дружба нав’язана ми знаємо ким. Дружба совєтських народів. Але яка це дружба? Росія в цій дружбі трохи вища. Трохи рівніша серед рівних. Ми дружимо, але я старший”.
Киянка та приватна підприємиця Марія Кундик теж виступає за перейменування. Вона переконана, що нахабне вторгнення збройних сил рф тільки поглибило те, що керівництво росії зрадило Україну, починаючи з часів введення свого контингенту до Криму.
“Те, до чого люди звикли, змінювати навряд чи варто, але якщо сталося те, що сталося – це найкращий час для того, щоб відмовитись від усього, що нагадує людям про зраду”, – каже “Апострофу” пані Марія.
Інші кияни, з якими спілкувався “Апостроф”, розділяють думки попередніх спікерів.
“Мойсей 40 років євреїв водив пустелею, доки останній народжений в Єгипті єврей не вмер. Все через те, що раб не міг ступити на Землю Обітовану. Допоки не помруть українські раби російської імперії в Україні, доти будуть нас прихильники російських поетів паплюжити”, – говорить киянин Григорій Фоменко.
“Заради майбутнього України та воїнів наших, які гинуть від куль російських, та заради діточок наших, щоб не знали війни з тими “співвітчизниками”, іменем яких наші вулиці названі!” – каже киянин Сергій Задорожний.
Киянка Олена Скорикова має великий волонтерський досвід, а відтак – чимало історій про витівки росіян на окупованих територіях. Наприклад, як росгвардія заздалегідь привезла в тимчасово окупований Мелітополь нові таблички на вулиці. Діючи у подібний спосіб, ми стаємо подібними до ворога – саме таким є аргумент жінки.
“Це мають бути назви, які не варто політизувати. Ми нічим не відрізнятимемось тоді від путіна та його хунти, якщо вчинимо так само. Назви мають бути нейтральними, які не можна порівнювати з жодним політиком чи мешканцем тієї чи іншої країни”, – ділиться думками пані Олена.
Є й ті, хто перейменування вважає недоречним, непотрібним, і взагалі заходом без сенсу. Перейматися варто не назвами вулиць, а житлом для переселенців, вважає киянин Костянтин Бекещенко.
“Перейменування вулиць та станцій метро вимагають великих фінансових вливань. І оскільки зараз держава всіляко економить на людях, скасовуючи чи просто затримуючи багато гарантованих соціальних виплат, я вважаю, що з перейменуваннями варто почекати. Це, м’яко кажучи, якось не логічно. Таке відчуття, що деякі представники влади просто хочуть відмити гроші”, – говорить Костянтин “Апострофу”.
“Змініть назву вулиці Пушкінської на Лермонтовську, та поставте йому пам’ятник зі словами: “Прощай, немытая россия….” В країні йде війна, а тут як крали гроші, так і крадуть!” – говорить киянка Тетяна Мельниченко.
“А може ще й “Площу Льва Толстого” перейменувати? Начебто він написав “Війна і мир”, а не “Спеціальна військова операція та мир”…”, – аргументує мешканка столиці Світлана Манмар.
Хтось проти перейменування конкретних станцій. Наприклад, не всі розуміють, чим завинила станція метро “Мінська”.
“Лукашенко – це не Білорусь, і його дії не співпадають із зацікавленістю народу. Багато хто з Білорусі підтримує нас, і теж манівцями допомагає нам чим може”, – говорить пенсіонерка Марія Доманчук.
Більш аргументовану відповідь дала киянка Валентина Прищепа, що тривалий час займалася музейною справою, і має достатнє пізнання історії. Колишня науковиця каже, що цей крок ще більше ототожнить Україну з росією.
“Цей пiдхiд дуже схожий на більшовицький, коли вони намагалися стерти все, що було пов’язано з Романовими. Дещо можна б було перейменувати, суто символічно. Росii глибоко байдуже, що i як у нас називається. А по сутi вона робить те ж саме, фізично знищуючи те, що побудовано минулими поколіннями, а наші псевдопатріоти підіграють їй, намагаючись знищити саму згадку про людей, які все це будували. Наша держава виникла не на порожньому місці. Зовсім перекреслити минуле не вийде”, – заявила Валентина Прищепа “Апострофу”.
Так чи інакше, перейменування стануться не завтра. Менше з тим – ім’я теж має важливе значення. Бо кажуть, як корабль назвеш – туди й попливе. Тому мабуть краще хоча би для самозаспокоєння давати кораблям імена правильних напрямів.