До широкомасштабного агресії росії проти України Анна працювала викладачем в Одеському державному університеті внутрішніх справ, тож мала досвід роботи з особовим складом та його психологічною підготовкою, адже моральний настрій є неодмінною умовою виконання бойових завдань на високому рівні.
“Ранок 24.02.2022 почався з вибухів у рідному місті, тож я швидко зібрала речі та прийняла рішення поїхати за місто до батьків. В мене вже тоді закралася думка піти до Збройних Сил України” – каже Анна.
“Вже через декілька днів після вторгнення почала займатись волонтерською діяльністю, – це була допомога як військовим, так й цивільному населенню країни. Пізніше ми з командою волонтерів приєдналися до правоохоронних органів та були залучені до несення чергування на блокпостах нашого міста. Але я вважала, що все ще роблю замало для нашої перемоги, тому моє бажання вступити до лав ЗСУ з кожним днем лише посилювалось. Мої рідні, чесно кажучи, спочатку думали, що жартую, що я відмовлюся від цієї ідеї, але шляху назад не було – я вирішила йти до кінця.” – розповідає Юта.
Робота тактичного медика на полі бою та в тилу суттєво відрізняється. За словами Анни, найголовніше – це зупинка кровотечі та оцінка стану пацієнта, переведення його в безпечне положення. Після цього підключаються парамедики, які мають медичну освіту.
“Мене точно мотивує бажання перемогти та віра в цю перемогу. Я в цьому не сумніваюся. Я також розумію, що рятувати життя – це місія, можливо, найважливіша в моєму житті”, – підкреслює дівчина.
Після нашої перемоги Анна хоче втілити свою заповітну мрію – якомога більше подорожувати зі своєю сім’єю Україною, адже ніколи не була на сході України та в Криму.