З 1992 року команди двох країн неодноразово перетиналися на міжнародній арені.
Відмінна гра Андрія Луніна у матчі-відповіді чвертьфіналу Ліги чемпіонів і, особливо, в серії пенальті, за підсумками якої його мадридський “Реал” пройшов у півфінал найпрестижнішого єврокубку, викликало великий ажіотаж на всьому “совковому” просторі. А в одному із коментарів на російському сайті українського воротаря назвали не інакше як “російський богатир”.
“Телеграф” вирішив порівняти успіхи російських та українських футболістів-легіонерів у єврокубках. А заразом порівняти тріумфи клубів двох країн, а також досягнення національних збірних.
Тріумфи гравців у Лізі чемпіонів…
На жаль, жоден український клуб поки що не пізнав радості перемоги у найпрестижнішому єврокубку. Також не підкорялася Ліга чемпіонів й російським командам. Але гравці двох країн, будучи легіонерами у своїх клубах, вигравали ЛЧ неодноразово.
Українські футболісти сім разів грали у фіналі Ліги чемпіонів, але лише двічі вигравали трофей. Андрій Шевченко святкував тріумф із “Міланом” — 2003-го року, коли його команда у серії пенальті здолала “Ювентус” (0:0, 3:2), а сам Андрій забив вирішальний гол. Ще два фінали за його участю закінчувалися невдачею — у складі “Мілана” проти “Ліверпуля” (2005, 3:3, пен. 2:3), й у складі “Челсі” проти “Манчестер Юнайтед” (2008, 1:1, пен. 5:6).
Ще одним триумфатором Ліги чемпіонів є Анатолій Тимощук, який згодом був позбавлений усіх державних нагород та футбольних титулів в Україні. Він залишився у тренерському штабі петербурзького “Зеніту” після повномасштабного вторгнення Росії в Україну в лютому 2022 року і продовжує жити та працювати в Росії досі. Проте… У складі “Баварії” Тимощук виграв трофей у 2013 році. Тоді мюнхенська команда обіграла “Боруссію” з Дортмунда з рахунком 2:1. До цього Тимощук з “Баварією” програв два фінали — у 2010-му “Інтеру” (0:2), і в 2012-му “Челсі” — 1:1 (пен. — 3:4).
Останнім фіналом за участю українських футболістів був вирішальний матч сезону-2020/21, у якому “Ман Сіті” з Олександром Зінченком у складі поступився “Челсі” — 0:1.
Росіяни вигравали цей трофей чотири рази, а першим із них став Ігор Добровольський, який, до речі, народився на Одещині. У далекому 1993-му році його “Олімпік” (Марсель) обіграв “Мілан” з рахунком 1:0. 1997-го трофей виграла дортмундська “Боруссія”, у складі якої був Володимир Бут. Тоді у вирішальному матчі німецька команда обіграла італійський “Ювентус” із Туріна – 3:1. 2004-го року найсильнішою командою Європи став португальський “Порту” з Дмитром Аленічевим. У вирішальному матчі португальці обіграли французький “Монако” з рахунком 3:0. Зрештою, у сезоні 2015/16 трофей ЛЧ виграв “Реал” із Денисом Черишевим у складі. У тому сезоні у вирішальному матчі відбулося унікальне для фіналів єврокубків дербі двох команд не лише з однієї країни, а з одного міста. “Реал” у фіналі перевершив “Атлетіко” — 1:1 (5:3 за пенальті).
…і перемоги клубів у Кубку УЄФА
А ось у другому за значимістю клубному турнірі, пізніше перейменованому в Лігу Європи, українські команди перемагали одного разу, тоді як росіяни двічі. Натомість у сезоні 2008/09 відбулося українське дербі у півфіналі.
Того року були українські та німецькі півфінали. І в першому з них “Шахтар” спочатку зіграв унічию з “Динамо” у Києві, 1:1, після чого обіграв суперника в Донецьку — 2:1. У свою чергу “Вердер” здолав “Гамбург” за рахунок більшої кількості голів забитих на виїзді. 0:1 та 3:2.
У фіналі “Шахтар” та “Вердер” виявили найсильнішого лише у додатковий час. У першому таймі голами обмінялися “гірник” Адріано та Налдо з “Вердера”. А на 97-й хвилині вирішальний гол забив Жадсон – 2:1.
У свою чергу, московський ЦСКА виграв трофей у сезоні 2004/05, обігравши у фіналі португальський “Спортінг” на арені команди-суперниці “Жозе Алваладу” у Лісабоні – 3:1. Тоді володарем трофею у складі російської команди став українець Богдан Шершун. А в сезоні 2007/08 трофей виграв петербурзький “Зеніт”, який обіграв у фіналі шотландський “Рейнджерс” з Глазго — 2:0. Разом із командою трофей вибороли й українці Анатолій Тиммощук та Олександр Горшков.
Протистояння клубів у єврокубках
Зазначимо також, що до 2014 року українські та російські клуби неодноразово перетиналися в єврокубках. Після початку війни на Донбасі УЄФА почало розводити українські клубні та національні збірні команди під час жеребкування.
Найпам’ятнішим у цьому плані, безумовно, є протистояння київського “Динамо” та московського “Спартака”. Перша зустріч московського “Спартака” та київського “Динамо” у новій історії відбулася на груповій стадії Ліги чемпіонів сезону-1994/95. У першому турі, у матчі, який проходив у Києві, до перерви гості вели з рахунком 0:2 (голи Тихонова та Писарєва). Але, у другому таймі, дубль Леоненко та переможний гол Реброва зафіксували домашню вікторію українського клубу – 3:2. У матчі-відповіді в Москві “Спартак” взяв реванш, мінімально перемігши — 1:0. Однак у заключному турі російський та український клуби з однаковим рахунком (1:4) поступилися відповідно “Парі Сен-Жермен” та “Баварії” й залишили престижний турнір.
А у 2008-му році жереб звів обидва клуби за крок від групового етапу Ліги чемпіонів, у третьому кваліфікаційному раунді. Путівку в найпрестижніший клубний турнір Європи здобуло “Динамо” двічі розгромивши найпринциповішого суперника часів “совкового” футболу. Кияни напрочуд легко розгромили опонента із загальним рахунком 8:2 – двічі по 4:1. Голи в тих матчах забивали Бангура (дубль) та Мілієвський (дубль) у Москві та Алієв, Бангура, Мілевський (дубль) у Києві.
Також у сезоні 2003/04 у ЛЧ “Динамо” обіграло московський “Локомотив” у Києві (2:0), але поступилося у Москві (2:3). До речі, того ж сезону, в останньому раунді кваліфікації “Локомотив” обіграв “Шахтар” (0:1 у Донецьку та 3:1 у Москві). А сам “Шахтар” зустрічався у групі Ліги чемпіонів із “Зенітом” (2:2 у Донецьку та програш “Шахтаря” 0:1 у Петербурзі).
Зрештою, “Динамо” двічі грало з казанським “Рубіном”. У Лізі чемпіонів-2009/10 київське “Динамо” виграло у Казані (1:3), після чого зіграло внічию вдома – 0:0. А у кваліфікації Ліги чемпіонів 2010/11 “Динамо” двічі програло російському клубу – 0:2 у Києві та 1:2 у Казані.
Неодноразово зводила доля українські та російські клуби у менш престижних єврокубках – Кубку УЄФА, Кубку кубків, Кубку Інтертото. Зокрема було протистояння з одного матчу в Кубку Інтертото, коли волгоградський “Ротор” обіграв “Шахтар” на груповому етапі турніру 1996 року. Матч, відповідно до жеребкування, проходив у Волгограді і завершився великою перемогою господарів із рахунком 4:1.
Загалом у єврокубках українські та російські клуби провели 21 гру — 7 перемог українських команд, 2 нічиї та 12 поразок, при різниці м’ячів 29:35.
Дві гри збірних та чвертьфінали ЧС
А ось національні збірні України та Росії провели між собою лише два матчі. У відбірному циклі Євро-2000 українці спочатку виграли у Києві – 3:2, а потім звели внічию матч у Москві – 1:1. Та гра, яка проходила за переваги росіян, завершилася штрафним у виконанні Андрія Шевченка та жахливою помилкою воротаря росіян Олександра Філімонова.
Говорячи про загальні успіхи збірної України, перш за все, на думку спадає вихід до чвертьфіналу на чемпіонаті світу-2006 у Німеччині. Тоді збірна України виграла три матчі поспіль – у групі у Саудівської Аравії (4:0) та Тунісу (1:0) та у 1/8 фіналу – у команди Швейцарії – 0:0 (3:0 в серыъ пенальті), але у матчах з грандами Шевченка та Ко провалилися. У стартовій грі того Мундіалю на груповому етапі українці програли збірній Іспанії – 0:4, а у чвертьфіналі – команді Італії, 0:3.
Мабуть, це була найяскравіша сторінка в історії збірної України. На чемпіонати світу наша команда більше жодного разу не потрапляла, а у Євро бере участь регулярно, починаючи з домашнього турніру 2012 року. Але ані 2012-го, ані 2016-го команда не змогла подолати груповий етап. І лише на Євро-2020 дійшла до чвертьфіналу.
На груповому етапі українці у яскравому матчі програли команді Нідерландів (2:3), потім обіграли збірну Північної Македонії (2:1) та програли австрійцям (0:1). Згідно з регламентом у плей-офф виходили дві найкращі команди з кожної з шести груп – 12, а також чотири найкращі з шести збірних, які посіли 3 місця у своїх квартетах. І у віртуальній таблиці команд, які посіли 3 місця, українці опинилися на останньому 4-му “прохідному” місці.
Тим не менш, у 1/8 фіналу збірна України обіграла команду Швеції у додатковий час завдяки голу Артема Довбика на 120+1 хвилині гри – 2:1. В основний час у тій грі гол забив Олександр Зінченко. Але вже у чвертьфіналі українці програли збірній Англії, як кажуть, без варіантів – 0:4.
У свою чергу, збірна Росії чотири рази грала на чемпіонаті світу, але тричі – у 1994, 2002 та 2014 роках вибувала вже після групової стадії. І лише на домашньому ЧС-2018 дійшла до чвертьфіналу, у якому поступилася команді Хорватії.
Також команда була завсідником Євро, пропустивши лише турнір 2000 року, не пройшовши кваліфікацію. Але в п’яти турнірах — 1996, 2004, 2012, 2016 та 2020 роках команда не проходила далі за груповий турнір. Винятком став Євро-2008, коли збірна Росії під керівництвом нідерландського фахівця Гуса Хіддінка дійшла до півфіналу, обігравши у чвертьфіналі команду… Нідерландів. Щоправда, у півфіналі росіян розгромила команда Іспанії, 0:3.
***
Історія збірної Росії перервалася в березні 2022-го року, після чого команда пропустила вирішальні відбіркові ігри ЧС-2022 і була виключена з Ліги Націй-2022 і відбору Євро-2024.
А ось збірна України брала участь і у вирішальних матчах відбору ЧС-2022, і у Лізі націй-2022, і у відборі на Євро-2024. А 17 червня проведе першу гру на самому Євро-2024.