Західні партнери дозволили Україні використати свою зброю для ударів по території Російської Федерації. Щоправда, не по всій. Але на Харківському напрямку це дало результати. Просування військ РФ тут фактично зупинено. Щобільше – ЗСУ успішно контратакують. Журналісти проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії» поговорили з військовими та експертами про глобальні наслідки можливих ударів ЗСУ по території Росії та чим може відповісти країна-агресор.
Наступ російської армії у північно-східній частині Харківської області, ймовірно, став одним із ключових аргументів, який переконав західних партнерів порушити заборону на використання їхньої зброї для ударів по території РФ. Буквально за кілька годин після дозволу від США, українські війська вдарили по Росії з РСЗВ Himars, знищивши кілька установок ППО С-300 та С-400. Відео, що підтверджує це, з’явилося на одному із російських телеграм-каналів.
«Ми не маємо можливості наносити серйозні ураження по території Російської Федерації. Противник дуже близько до лінії державного кордону розмістив свої основні сили-засоби. Місця зосередження легкоброньованої, броньованої техніки, місця зосередження особового складу, логістичні ланцюжки, відкриті склади боєприпасів, ПММ. Відповідно, близькість до лінії державного кордону та неможливість по них працювати, давала противнику унікальну можливість швидко-оперативно переходити лінію державного кордону, розвиваючи свої наступальні дії, поповнюючи втрати. Логістика, плече дуже коротке. Плюс додатково, противник мав у певних районах, називати конкретно не буду, але досить високу концентрацію протиповітряних засобів і також С-300, С-400, установки, які дуже інтенсивно обстрілювали місто Харків», – каже Юрій Федоренко, командир батальйону безпілотних авіаційних комплексів 92-ї окремої штурмової бригади.
Після надання західними партнерами дозволу на використання своєї зброї для ударів по території Росії ситуація почала змінюватися кардинально.
«Противник, прочитавши в інтернеті, що такий дозвіл офіційно наданий, зіткнувся з потребою переформатувати своє угруповання. Це час, це ресурси, щось потрібно терміново робити з системою управління, з системою протиповітряної оборони, кудись треба дівати склади. Вже не так просто можна зосередити війська. Збільшується довжина лінії логістики, збільшується довжина маршрутів пересування з тилу до фронту. І це лише від однієї заяви. Ефект протягом місяця, я думаю, він настане. Наступ противника на харківському напрямку зупинений, і далі, взагалі, перед ними постає питання – як успішно вести оборону і як утримати те, що загарбали. І це ми тільки трохи почали стріляти», – каже експерт Центру оборонних стратегій Віктор Кевлюк.
Кількість обстрілів Харкова авіаційними бомбами і ракетами С-300 у червні, порівняно з травнем, знизилась в рази. Можливо тому, що тепер ЗСУ можуть збивати російські літаки на території РФ саме за допомогою західної зброї.
«Окрім Patriot, у нас є шикарний німецький комплекс IRIS-T зі 100% ефективністю перехоплення повітряних цілей, франко-італійський комплекс SAMP/T нічим не гірший. Чому ми про це не говоримо? Інше питання, що саме ми зібралися перехоплювати? Питання в тому, що запаси зенітно-керованих ракет не безмежні – це раз. Зенітна керована ракета, особливо висотної і дальньої зони ураження – вона ще й дорога. Тому перехоплювати все підряд, що летить до Харкова, застосовуючи супермодернові, останнього покоління системи – це економічно може бути і не зовсім доцільно. З іншого боку, Харків – це науково-промисловий центр, який, безумовно, слід надійно прикрити. Але є такий елемент протиповітряної оборони як винищувальна авіація. Чому ми про це не говоримо? У міру того, як ми вибиваємо на російській території далекобійні зенітно-ракетні системи, ми розчищаємо повітряний простір для дій нашої авіації. Тому, я думаю, що поєднання, комбінація різних засобів ППО дасть загальний успіх і зростання надійності прикриття Харкова від ударів з повітря» – зауважує Віктор Кевлюк.
Одночасно з дозволом бити по території Росії США заборонили Україні використовувати для цього далекобійні балістичні ракети ATACMS. А ось Велика Британія та Франція прямо не обмежили ЗСУ у праві завдавати ударів по країні-агресору ракетами Storm Shadow та Scalp з дальністю 250 кілометрів. Це дасть можливість українській армії діяти за так званим кримським сценарієм.
«Дивіться, що відбувається у Криму. Крок за кроком, різними засобами, диверсійними силами, партизанськими діями, акціями спеціальних операцій, силами спеціальних операцій, після цього ракетними та авіаційними ударами, планомірно вибиваються спочатку радіолокаційні станції, тобто сліпне система протиповітряної оборони, потім руйнується система управління протиповітряною обороною, пускові установки зенітно-ракетних комплексів. Таким чином розчищається так званий коридор прольоту, через який авіація може знищувати на вимогу нашого командування чи в режимі вільного полювання об’єкти, які нам потрібно зруйнувати, щоб провести наземну операцію. Абсолютно за тим самим сценарієм буде розвиватись ситуація у Курській, Білгородській, Брянській областях», – впевнений Віктор Кевлюк.
«ЗСУ працюватимуть так званим методом об’єднаного вогневого впливу, коли по тилах армії РФ битимуть артилерія, касетні боєприпаси, і, що дуже важливо – система реактивного вогню з керованими снарядами», – зазначає Юрій Федоренко.
«Це зіграло ключову роль. Противник на території Російської Федерації не відчуває себе так вільно у безпеці, як це було раніше. Він змушений розконцентрувати свої сили та засоби, вживати додаткові засоби маскування своїми протиповітряними засобами, мігрувати постійно. Просто стояти і чекати, коли з’явиться та чи інша ціль їм не дуже вдається. І я вважаю, що з певним часом, коли ми позбавимо противника низки можливостей – засобів радіоелектронної боротьби, протиповітряної оборони, тої насиченості, яка є, ми зможемо достатньо ефективно повибивати їх системи С-300, С-400, і також повибивати їх логістичні склади, а також центри ухвалення рішень», – продовжує Юрій Федоренко.
Нещодавно телеграм-канал «Досье шпиона» повідомив про знищення ЗСУ командного пункту 6-ї загальновійськової армії, що базувався в пансіонаті Бєлгородського державного університету. Звідти керували підрозділами, які беруть участь у наступальні операції на місто Вовчанськ, що на Харківщині.
«Хто там з оперативного складу загинув, навіть якщо 8 офіцерів і серед них немає перших осіб, вісім – це величезна втрата, це управління армією дезорганізовано. Тим більше, що армія діє на двох напрямках, на Харківському та на Куп’янському. Почастішала інформація в останні дні ураження зенітно-ракетних комплексів С-300. Я так розумію, що у нас схема та сама, що і в Криму: спочатку вибите РЛС, потім вразити пункт управління дивізійною батареєю, після чого просто знищити пускові установки, які нічого не бачать і ніяк не керуються. Судячи з того, що 12-й і 18-й зенітно-ракетні полки 31-ї дивізії протиповітряної оборони противника в Криму розпочали передислокацію частини своїх сил та засобів на Білгородський напрямок, наші дії в Білгороді дуже успішні», – наголошує Віктор Кевлюк.
Використання західної, насамперед далекобійної зброї, відкриває для ЗСУ нове вікно можливостей. Якщо Україна зможе знищити достатню кількість систем ППО у дальній зоні, то на середніх та великих висотах беззахисними проти балістичних ракет союзників опиняться російські військові аеродроми, бази та так звані центри ухвалення рішень.