У період гострого дефіциту доводилося купальники шити і навіть в’язати
Сумуючи за життям у СРСР, багато хто не пам’ятає, які купальники та нижню білизну носили жінки за радянських часів. Через гострий дефіцит речей багато хто не міг дозволити собі нормальний плавальний костюм.
“Телеграф” вирішив розібратися, як жінки готувалися до літнього відпочинку і як справлялися з проблемою неможливості придбати гарний купальник. До деяких способів вирішення проблеми ми зараз і не додумалися б.
Наприклад, для виходу на пляж часто жінки одягали атласні бюстгальтери на ґудзиках разом із чорними чоловічими трусами. Такий варіант пляжного одягу був популярним до 70-х років.
Ті, хто міг дозволити купити чи “дістати” тканину, шили купальники самостійно. Викрійки вони діставали з популярних тоді жіночих журналів типу “Робітниця” чи “Селянка”.
Тим, хто не міг придбати тканину, було гірше. Як правило, вони використовували для шиття купальників все, що було під рукою, наприклад, старі трикотажні сукні та кофточки. Коли ж у моду увійшли в’язані купальники стало простіше — майстрині просто в’язали їх самі.
Деякі “діставали” купальник через дипломатів чи фарцівників. Часто в них шорти діставали майже пупка, тому модницям часто доводилося повертати їх, щоб оголити більше тіла. Багато хто навіть різав труси, роблячи з них бажане бікіні.
У СРСР жінки навіть позбавлялися волосся незвичайними способами. У хід йшла не лише бритва.
З туалетним папером у радянські часи також були проблеми — з’явився він лише до 1970-х років. До того ж до цього засобу особистої гігієни людей довелося привчати.