Тема допису у мене виникла спонтанно.
28 червня відомий політичний аналітик Микола Давидюк на своєму youtube-каналі сповістив неприємну для мене і громадян України новину. Виявляється 25 червня ВАКС (Вищий антикорупційний суд) скасував рішення РНБО і повернув облгази у корпоративну власність топовому українському олігарху Дмитру Фірташу.
Насторожує у цьому повідомленні те, що таке рішення прийняте не яким-небудь провінційним міськрайонним судом або відомим своїми «кучерявими» юридичними фінтами Київським обласним адміністративним судом, а саме ВАКСом, одним із інституційних стовпів (НАЗК, НАБУ), призначених державою для боротьби з корупцією в нашій країні.
Вочевидь, слизький корупційний спрут одне зі своїх чисельних щупальців запустив і в цю установу. Власне, новина не набрала належного публічного розголосу, оскільки дуже оперативно зреагували інші структури. Того ж таки дня (ну просто разюча оперативність!!!) голова Агенції з розвитку та менеджменту активів пані Олена Дума звертається до Офісу Генерального прокурора з клопотанням про накладання повторного арешту на активи Фірташа, «оскільки рішення ВАКСУ несе пряму загрозу встановленій справедливості у справі, пов’язаній із колаборантами й зрадниками».
Гадаю, що немає необхідності детально інформувати вас, хто такий пан Фірташ. Але в загальних рисах нагадаю. Це газовий олігарх, бізнес якого був пов’язаний з російським газом. А там де російський газ, там поруч завжди мешкає корупція. Передусім політична. Недаремно ж газовий бізнес називають «президентським». Там, де Фірташ – там Путін, відповідно, війна, смерті наших братів і сестер, руйнація української інфраструктури. Нагадую, що Фірташа ще у 2016 р. ФБР США оголосило в розшук за дії, пов’язані із підкупом властей одного індійського штату в розмірі 18.5 млн. дол. за дозвіл на видобуток титану. І тільки через індульгенцію, що її видав суд м. Відень, він безбідно живе і бізнесує в австрійській столиці.
Та хочу все ж таки завершити розповідь про події у цьому крутому корупційному боєвику. За позовом генпрокуратури, 28 червня Печерський районний суд м. Києва таки повторно накладає арешт на українські облгази. Нібито, справедливість відновлено. Але наведу Вам таку цікавостку. На Євро 2024 іспанський суддя-арбітр матчу Австрія-Франція Хесус Мансано, двічі допустивши не самі грубі помилки в суддівстві, був достроково звільнений з посади арбітра і відправлений додому. Ну просто завидна оперативність. От і нам би таку УЄФА, аби вичистити недолугих суддів з ВАКСУ, міськрайонних та апеляційних судів по усій країні.
І ще. Про відсутність справедливості у нашому суспільстві говорять усі західні політики. І тим не менше, продовжують підтримувати українську владу, при цьому нещадно її критикуючи. Нещодавно Президент відвідав Сінгапур, країну, яку колись з нуля фактично створив Лі-Куан-Ю, і де боротьба з корупцією перетворилась у культ. У мене закралась думка, що перебуваючи на тій «святій» землі, дихаючи антикорупційним повітрям, Зеленський, наслідуючи дідуся Лі, демонструючи боротьбу з корупцією, мав би нарешті посадити вже трьох свої друзів. Адже саме так колись і вчинив прем’єр-міністр Сінгапуру, перетворивши країну з нульовою економікою у світового фінансового тигра.
І наостанок ще один парадокс, який мені абсолютно не вдається зрозуміти, бо складається враження , що ліва рука не знає, що робить права. Адже саме 25 червня, коли суддя ВАКСу скасовує арешт на майно Фірташа, указом Президента вводиться в дію рішення РНБО про продовження санкцій у відношенні 395 фізосіб, зокрема, і того ж самого Фірташа. Мабуть, була абсолютно права пані Олена Дума, коли казала, що органи держвлади в питаннях боротьби з корупцією мають діяти як єдиний синхронний механізм, спільно з законодавчою та судовою гілками. А поки маємо те, що маємо. Лебідь, рак і щука продовжують тягнути антикорупційного воза в різні сторони. Тому він і далі залишається на тому ж самому місці.
Сергій Сівак, депутат Луцької районної ради від ВО «Свобода», заступник голови Луцької районної ради, майор медичної служби