Життя захисника, енергодарця з позивним “Атом” нагадує фільм
Сьогодні у лавах Сил Оборони України несуть службу чимало мешканців тимчасово окупованого Енергодара Запорізької області. Серед них – працівник Запорізької АЕС Олександр Хачко. Його історію поділились на сайті Енергодарської міської територіальної громади. Його історія дійсно вражає, хоч кіно знімай.
Читайте також: Вчився ходити після коми – військовий з міста Пологи розповів про життя після тяжкого поранення
Врятував дитину – плив у воді, ламаючи кригу перед собою
До повномасштабної війни Олександр Хачко встиг проявити себе як справжній герой. У листопаді 2019 року він, ризикуючи власним життям, врятував 11-річну дівчинку, яка провалилася під кригу на озері в парку в Енергодарі. Тоді в парку знаходилося немало людей, але тільки Олександр Хачко кинувся рятувати дівчинку.
Лід був тонким, йти ним було неможливо, тому Олександр стрибнув на кригу і почав її ламати. Надалі йому довелось плисти у крижаній воді, продовжуючи при цьому ламати кригу перед собою. Він встиг дістатися дівчинки, схопив її, але сам почав йти під воду. На щастя, чоловікові вдалося зібрати всі сили, відштовхнутися від дна озера разом із дитиною та дістатися берега.
За цей мужній вчинок енергодарця пізніше було представлено до почесної нагороди від Голови ДСНС України «Герой-рятувальник 2020 року». Це відзнака тих громадян, які, не бувши професійними рятувальниками, приходили на допомогу людям. Вручав нагороду Олександру особисто Президент України Володимир Зеленський.
Під час обшуку окупанти знайшли зброю та забрали у в’язницю
Повномасштабну війну Олександр Хачко зустрів в Енергодарі. Він працював слюсарем в енерго-ремонтному підрозділі ЗАЕС. Коли окупанти підійшли до міста, Олександр разом з тисячами інших енергодарців виходив на блокпост аби дати відсіч загарбникам. Був свідком всіх злочинів, які окупанти чинили в перші дні окупації.
На початку липня 2022 року в житло до чоловіка увірвалися представники окупаційної «поліції». Шукали зброю, боєприпаси. Обшукали всю квартиру, знайшли дві коробки пороху. Олександр сказав, що мисливець.
До цього місцеві зрадники-поліцейські вже забрали дві рушниці. Ще знайшли патрони від шумового пістолету. Майже всі їх в чоловік встиг перезарядити, однак два лишилися бойові. Окупантам Олександр сказав, що це шумові набої, а пістолета немає, бо продав. Один зі зрадників вирішив перевірити: витягнув з коробки один патрон. На щастя, якраз шумовий.
Вивели Олександра з під’їзду у супроводі озброєних чоловіків в масках, на очах у сусідами посадили в машину та повезли в гараж на черговий обшук. Там «знайшли» в жіночій сумочці гранату-лимонку, яку самі ж і підкинули.
Як раз тоді у місті тривала активна підготовка до так званого «референдуму». Тому швидко склали декілька протоколів зі звинуваченнями у підготовці терористичних заходів, організації злочинного угруповання, зберіганні боєприпасів.
Окрім того, «завдяки» колаборантам швидко знайшли інформацію про нагороду від Зеленського, на чому і хотіли вибудувати свої звинувачення у підривній діяльності.
Після цього відвезли «на яму» – до своєї в’язниці. Забрали документи, ключі від хати. Тривалий час знущалися, залякували, били, один з місцевих зрадників навіть зламав дві палиці, інший бив нунчаками. Погрожували розстріляти на місці. Але Олександр стояв на своєму, «провини» не визнавав.
Один з місцевих зрадників-поліцейських Євген Кузьмін, який брав участь в обшуках та катуваннях Олександра, продовжував погрожувати, запевняючи, що чоловіка все одно вб’ють. Але життя склалося по-іншому: у лютому 2023 року зрадника Кузьміна підірвали у власному автомобілі в Енергодарі.
Самого ж Олександра все ж таки відпустили. Та він розумів, що це не надовго, спокою йому не дадуть. Одразу після цього енергодарець прийняв рішення якнайшвидше виїжджати з окупації.
Позначку на автобусі стирали на ходу – дивом виїхав з окупації
В середині серпня 2022 року знайшов водія, домовився про виїзд. Автобус, яким планував їхати, вивозив тоді тільки жінок з дітьми. Однак водій погодився взяти й Олександра. Це був великий ризик, адже окупанти вже напевно внесли прізвище чоловіка до спеціальних списків «невиїзних» громадян.
На пропускному пункті у Василівці росіяни обшукали Олександра, запрошували співпрацювати. Той їм розповів, що має трьох дітей, яких треба годувати (хоч насправді дитина одна), працює різноробочим, виконує ремонтні роботи, а грошей не вистачає. Тоді окупанти зробили позначку на автобусі, щоб на наступному блокпості чоловіка перевірили повторно. Але поки їхали від одного блокпоста до іншого – ту позначку стерли антисептиком на ходу.
Олександр пригадує момент, коли нарешті опинився на підконтрольній Україні території. Бурні емоції, сльози щастя і радості – напевно всі, кому вдалося виїхати з окупації, пережили ці відчуття.
Деякий час Олександр волонтерив у Запоріжжі при місцевій організації Червоного Хреста. Але вже у грудні 2022 року вирішив піти добровольцем на фронт.
Потрапив до 93-ї бригади «Холодний Яр». Спочатку був призначений навідником, потім – мінометником.
Разом з іншими військовими проходив бойові навчання в Чехії. Олександр розповів, що своїми навичками наші захисники приємно шокували закордонних інструкторів. Адже багато хто з воїнів, в тому числі й наш енергодарець, на той момент вже мали чималий бойовий досвід, були на Бахмуті та інших важких напрямках.
Пізніше Олександра перевели з 93-ї в 43-й окремий штурмовий стрілецький батальйон. Чоловік брав участь у бойових діях на Харківському та Донецькому напрямках, в районі Первомайська, Петропавлівки. Разом з побратимами відбивав атаки ворога на Куп’янському напрямку.
Під час служби неодноразово отримував поранення: двічі в ногу, третій – контузія. Серед своїх в Олександра позивний «Атом».
Олександр з теплотою розповідає про своїх побратимів. Разом з ним у підрозділі – справжні герої, які пройшли надважкі випробування, були в найгарячіших точках фронту і продовжують нищити ворога.
Незвичайно зробив пропозицію коханій
А про цю зворушливу історію з життя Олександра Хачка ми писали восени 2022 року. В одній із київських пожежних частин він освідчився своїй коханії Оксана з Бердянська. До речі, син Оксани – юний художник Максим Бровченко, відомий багатьом запоріжцям. Під псевдонімом Космо Макс він малює картини, присвячені космічній та воєнній тематиці, нашій перемозі.
Після переїзду до Запоріжжя Оксана разом із сином познайомилися із запорізькими рятувальниками та часто в них гостювали. Там Оксана і зустріла Олександра. Спочатку просто дружили, спілкувалися, а потім відчули взаємне кохання.
Пропозиція руки та серця була справжньою несподіванкою для жінки. Це сталась у Києві. Під приводом екскурсії фахівці ДСНС запросили Оксану з Максимом відвідати 1-шу Державну пожежно-рятувальну частину.
Під час демонстрації роботи автодрабини несподівано пролунав сигнал «Тривога», тому рятувальники мали вирушати на виклик. Та от пожежний автомобіль далі фасаду не поїхав, бо з авто з квітами та обручкою вийшов Олександр. Ставши на одне коліно, він запропонував Оксані стати його дружиною й вона погодилась.
Чекає визволення Енергодару
Олександр Хачко дуже чекає звільнення Енергодара та скорішого повернення додому. Сумує за друзями та колегами, багато з яких сьогодні подовжують працювати в енергетиці – на інших АЕС України.
Читайте також:“Панікувати не можна” – історія 19-річної медикині, яка боронить Запорізький напрямок (відео)
Олександр Хачко закликає всіх, хто має намір стати на захист Батьківщини, не боятися, приходити на зміну нашим пораненим та втомленим Героям.
Ми писали, що після виходу на пенсію поліцейський із Бердянська вирішив стати на захист Батьківщини.
А також писали, що запорізький електрик, розповів, чому захотів стати оператором дронів та служити в армії.