Всесвітній день фольклору, що відзначається 22 серпня, – це всесвітнє свято, яке вшановує багате полотно традицій, історій, танців і форм мистецтва, що складають фольклор різних культур. Цей день слугує нагадуванням про важливість збереження та вшанування унікальної культурної спадщини, яка об’єднує громади.
22 серпня 1846 року британець Вільям Г. Торнс опублікував статтю в лондонському журналі “Atheneum”, в якій вперше вжив термін “фольклор”. Це слово є поєднанням слів “folk”, що означає спільноту людей, і “lore”, що означає навчання або знання.
Фольклор – це також спадщина, що передавалася з вуст в уста, з покоління в покоління і навчала мудрості та цінностям, стала основою культури, мистецтва та моралі у суспільстві. Він надає історичну інформацію про походження групи людей і відіграє життєво важливу роль у формуванні ідентичності та культури спільноти.
Люди в усьому світі відзначають культуру і важливість фольклору за допомогою різних засобів, таких як пісні, танці, страви тощо. Міжнародний день фольклору день слугує засобом підвищення обізнаності про фольклорні традиції різних країн.
Зубна фея є відносно сучасним витвором, але практика святкування втрати молочних зубів має давнє і різноманітне коріння по всьому світу.
Перші згадки про суб’єкта торгівлі зубами можна простежити в скандинавській традиції, де дітям давали “зубну плату” за втрачені зуби, що, як вважалося, приносило удачу в бою. У французькій казці “La Bonne Petite Souris” у 18 столітті з’являється мишка, яка обмінює втрачені зуби на монети або подарунки – історія, яка дуже нагадує дії сучасної зубної феї.
В Америці зубна фея почала формуватися на початку 20 століття, а перша письмова згадка про неї з’явилася у статті “Chicago Tribune” 1908 року. Ідея отримала подальшу популяризацію завдяки п’єсі Естер Уоткінс Арнольд “Зубна фея” 1927 року, і відтоді зубна фея стала невід’ємною частиною дитинства в багатьох країнах, зокрема у Великій Британії, Канаді та Австралії.