5 вересня вся громада вкотре зібралася, щоб провести в останню дорогу нашого земляка, життя якого обірвалося під час боротьби з ворожим окупантом. На щиті до рідної землі повернувся Герой – старшина 1 статті військово-морських сил Збройних сил України Андрій Миколайович ГАЦЕНКО.
Прихиливши коліна з квітами в руках, рідні, керівництво громади, священнослужителі, побратими, друзі, знайомі та мешканці громади зустріли живим коридором військовослужбовця.
Духовенство спільно з присутніми помолились за вічний спочинок душі воїна, який віддав життя за Україну, за її незалежність та територіальну цілісність.
Останній шлях молодого захисника Адрія ГАЦЕНКА був скроплений сльозами та безліччю живих квітів, як символом скорботи та вічності…
Щирі співчуття рідним загиблого Героя висловив міський голова Олег СТОГНІЙ. На Алеї Слави він промовив:
«Високою і страшною є ціна нашої свободи. Та Андрій ГАЦЕНКО є переконливим свідченням того, що сильнішої нації у світі немає. На превеликий жаль гинуть найкращі. Загибель Андрія ГАЦЕНКА – це не тільки невимовна втрати для родини, але й для громади та України. Лицар українського моря Андрій ГАЦЕНКО вірно служив у військово-морських силах Збройних сил України. Для нас він є прикладом того, як треба ставитись до своєї справи. Нехай Андрій спочиває в мирі, а його сім’я знаходить силу і тепло у спогадах про нього. Ми завжди будемо пам’ятати його великий внесок на благо нашої країни та безсмертність його духу. Низький уклін і царство небесне, воїне. Пам’ять про Андрія ГАЦЕНКА – назавжди в серці Роменської громади та всієї України».
Проводжаючи бійця в останню путь, присутні почергово підходили до домовини, клали до неї квіти та вклонялися мужності й відвазі свого земляка.
Під скорботні звуки духового оркестру Роменська громада провела загиблого Воїна до місця останнього спочинку.
Наш Захисник Андрій Миколайович ГАЦЕНКО народився 30 травня 1992 року в місті Ромни.
Навчався в Роменській загальноосвітній школі №1. Після 9 класів, у 2007 році, вступив до Державного професійно-технічного навчального закладу “Роменське вище професійне училище” та отримав виробничу професію муляр, штукатур, лицювальник-плиточник.
9 липня 2012 року 20-ти річний юнак прийняв військову присягу та розпочав строкову службу у військово-морських силах в місті Севастополь.
Відслуживши повну строкову службу, уже у травні 2013 року Андрій підписав контракт на військову службу і залишився в Севастополі.
У 2014 році, у зв’язку з анексією півострова Крим, Андрій ГАЦЕНКО повернувся в рідне місто, але ненадовго.
Лицар українського моря, цього ж року за контрактом розпочав службу в військово-морських силах Збройних сил України тепер вже в місті Одеса.
За волею долі в Одесі Андрій зустрічає дівчину з Ромнів. Та вже 2018 рік стає для нього особливо важливим. Цей рік визначається одруженням та народженням дитини.
Початок повномасштабної війни військовослужбовець зустрів у морі. Обстріли, вибухи, росія порушує кордони… За таких обставин дружина з маленькою донькою їдуть в більш безпечне рідне місто.
Андрій продовжує мужньо і самовіддано захищати Батьківщину, забезпечувати надійну оборону морських рубежів, комунікацій та портів, демонструючи незламний бойовий дух, майстерність і військову доблесть. Під час служби воїн професійно виконував бойові завдання в акваторії Чорного моря, а також на річці Дунай.
Щодня, виявляючи героїзм, стійкість й непереможний характер, Андрій ГАЦЕНКО захищав морський простір України від російських загарбників.
У грудні 2023 року військовослужбовець приїжджав привітати доньку з днем народження. Його серце завжди було з родиною. Саме для них він виборював мирне небо та світле майбутнє.
Український захисник планував, мріяв, сподівався. Та не судилося…
29 серпня 2024 року, ввечері, російська ракета влучила у військовий катер. Загинуло 6 чоловік, серед них і старшина 1 статті Андрій ГАЦЕНКО…
Уже вранці брат-близнюк Андрія, з яким вони пліч-о-пліч служили в одній частині, але на різних військових катерах, повідомив страшну звістку родині.
За 2 тижні до трагедії дружина з донькою приїздили в Одесу, за 40 хв. до вибуху він їм телефонував… “Самий кращий тато і чоловік”, так говорить про Андрія Миколайовича дружина.
Андрію ГАЦЕНКУ навіки 32…
З них, майже 13 років у військово-морських силах Збройних сил України.
У 2022 році отримав відзнаку Міністерства оборони України – медаль “10 років сумлінної служби”.
У Андрія ГАЦЕНКА залишилися донька, дружина, батьки, брат…
Непоправна втрата для родини, громади та всієї країни…
Роменська громада висловлює щирі співчуття рідним і близьким загиблого Захисника. Нехай Всевишній дасть сили пережити це невимовне горе.
Герої не вмирають! Їхні душі сяють найяскравішими барвами на небесах української вольності, незламного патріотизму та надії на кращу долю майбутніх поколінь. Вони завжди поруч з нами! Вони відгукуються у наших серцях, спогадах, душі великого народу нескореної країни!
Ніколи не забудемо, якою ціною виборюється мир та незалежність України!
Низький уклін воїну-захиснику Андрію ГАЦЕНКУ!
Вічна пам’ять та доземний уклін тобі, наш мужній Герою!