Харківська офензива увійде до світових підручників військового мистецтва як приклад блискучої контрнаступальної операції. З 6 по 13 вересня 2022 року українська армія звільнила 300 населених пунктів. Подальша їхня доля склалася дуже по-різному: поки одні відбудовують багатоповерхівки та відкривають лікарні, інші потерпають від обстрілів, а деякі вже стерті з лиця землі.
Першою була Балаклія, туди підрозділи ЗСУ зайшли 8 вересня. Далі позиції росіян сипалися одна за одною. 10 числа окупанти втекли з Ізюма, того ж дня ЗСУ зайшли до Куп’янська, через два дні український прапор майорів у Вовчанську. Боровій довелося зачекати — про звільнення колишнього райцентру повідомили лише 6 жовтня.
Тоді найбільш зруйнованим містом був Ізюм — були пошкоджені 80% багатоповерхівок. Зараз населений пункт активно відбудовується. Балаклія відбудувала лікарню, місто майже повернулося до довоєнного ритму життя. У Куп’янську та Боровій не лишилось жодної цілої адмінбудівлі, росіяни постійно обстрілюють ці населені пункти, а частина Куп’янського району досі в окупації. Через два роки після звільнення Вовчанська росіяни знову там і перетворили місто на руїну.
Ізюм. Половина багатоповерхівок з опаленням
Найбільше з окупованих росіянами міст до війни налічувало 45 000 населення. У вересні 2022-го лишалося заледве 14 тисяч. Півтора місяці через Ізюм проходив фронт, росіяни обстрілювали місто з усіх видів зброї, скидали бомби, аж поки не захопили за допомогою зрадників, що провели ворога через Сіверський Донець.
Бойові дії та майже піврічна окупація лишили на Ізюмі глибокі шрами: були зруйновані чи пошкоджені майже всі 250 багатоповерхівок, у лісі поблизу знайшли 451 могилу вбитих та закатованих місцевих жителів. утім, після звільнення життя Ізюма складається доволі благополучно. Уже в 2022 році люди почали повертатися, і зараз у місті живуть 28 000 чоловік.
Цього року відбудували амбулаторію, відновив роботу сервісний центр МВС, працюють комунальні служби і державні установи, бібліотека і спортзал, кав’ярні, а влітку навіть вмикають фонтан. Місцеве видання “Обрії Ізюмщини” збирає експонати для “Музею окупації”. Але головна проблема — багатоповерхівки. Приблизно половина з них розбиті до такого стану, що там неможливо навіть увімкнути опалення. А люди повертаються лише в тому разі, коли їм є де жити.
“Цього року опалюватиметься 129 багатоповерхівок — на 12 більше, ніж минулого року. Багато людей повертаються та просять, щоб ми їм увімкнули опалення, а минулого року, навпаки, зверталися, щоб не вмикали, бо в будинку ніхто не жив. Не буде опалення у сильно зруйнованих будинках, де на 100 квартир люди живуть в одній чи двох — там вони опалюють електрикою”, — розповів KHARKIV Today про ситуацію з житлом у місті міський голова Валерій Марченко.
У режимі онлайн в Ізюмі працюють школи, відновлювати їх роботу хоча б у змішаному варіанті не планують, бо в місті немає укриттів. Зараз в Ізюмі проживає приблизно 2000 школярів, до війни було 4600. Час від часу учні можуть зустрітися з учителями в підземному хабі, там же іноді проходять культурні заходи для дітей та дорослих, але вмістити у ньому усіх школярів фізично неможливо.
На честь визволення, каже Валерій Марченко, будуть невеликі урочистості, але дуже камерні, з малою кількістю учасників через безпекову ситуацію.
Куп’янськ. Центр під постійним вогнем
Іншому звільненому місту, Куп’янську, зараз не до урочистостей. Місто розташоване за 7-8 кілометрів від лінії фронту, тож ворог постійно обстрілює його з усіх видів зброї. Останнім часом справжнім випробуванням стали FPV-дрони, що полюють на автомобілі. Місто майже порожнє, люди намагаються усі свої справи вирішити до опівдня і потім уже не виходити далі свого двору. Обстріли саме центральної частини міста останнім часом почастішали. Росіяни застосовують дуже підступну тактику: напередодні скинули бомби на інфраструктурні об’єкти та крамниці, а коли приїхали рятувальники — вдарили ще раз з артилерії. Дивом обійшлося без жертв.
Попри це, у місті працюють магазини та аптеки, регулярно роздають гуманітарну допомогу. Буде й опалення взимку, щоправда, лише в медичних закладах.
“Опалювальний сезон у будь-якому випадку розпочнеться, будуть задіяні дві котельні, що опалюють медичні заклади. Інші споживачі будуть або на індивідуальному опаленні, або на електроконвекторах”, — повідомив KHARKIV Today голова міської військової адміністрації Андрій Беседін.
На конвектори довелося перейти минулого року, коли у передмісті Куп’янська, Ківшарівці, росіяни розбили котельню, яка опалювала все селище. За рахунок міського бюджету, волонтерських та партнерських коштів усіх забезпечили такими обігрівачами. Цього року ними грітимуться і в самому Куп’янську. Конвектори у разі вимкнення електрики можуть працювати і від генераторів, але світло в місті не вимикають, графіків немає.
У Куп’янську зараз проживає близько 7 000 чоловік, до війни було 27 тисяч, рік тому — 11 тисяч. Люди потроху виїжджають, переважно у більш безпечні райони області та до Харкова.
Балаклія. Майже мирне життя
Під час окупації неподалік проходила лінія фронту, але місто незначно постраждало фізично. До війни в Балаклії проживало 26 тисяч чоловік, під час окупації — 8 тисяч, більшість із тих, хто виїхав, повернулися назад. Загалом життя в місті зараз нагадує харківське: трапляються ракетні удари, страждають цивільні та інфраструктура, але паралельно з цим триває звичайне життя. До дня звільнення в місті провели святкові заходи в бібліотеках та спеціальний турнір у спортивній школі.
Ще минулого року в місті відновили роботу всі амбулаторії та зруйнована росіянами лікарня. На момент деокупації в ній лишалося усього 29 лікарів, на середину 2024 року працюють 536 співробітників. У 2023-му стаціонар прийняв понад 14 000 пацієнтів.
Йде відбудова ліцеїв, які під час активних бойових дій постраждали від обстрілів. У міськраді навіть розробили проєкт укриття поблизу однієї зі шкіл, щоб можна було свого часу повернутися до живого навчання, і оголосили тендер.
Усі котельні, розбиті ворогом, були відремонтовані ще минулого року, опалювальний сезон 2023-24 років Балаклія пройшла з теплом, новий сподіваються почати вчасно.
Найбільша проблема громади зараз — забруднення вибуховими предметами. Половина громади знаходилась в епіцентрі активних бойових дій. на сьогоднішній день, за даними Балаклійської МВА, з майже 1000 кв. км території вже розмінували майже половину. Найважча ситуація — біля села Волохів Яр.
Борова. Сподіваються на ЗСУ
У селищі Борова ситуація схожа на Куп’янську: ворог наступає зі сходу і постійно обстрілює населений пункт із усіх видів зброї. У селищі час від часу немає електрики, бо окупанти перебивають лінії та підстанції, їх доводиться постійно ремонтувати, іноді — під ворожими обстрілами.
Безліч багатоквартирних будинків стоять із вибитими вікнами та дверима, господарі квартир виїхали із селища, ремонтувати житло нікому, тож опалювальному сезону передуватимуть підготовчі роботи.
“Безумовно, обстріли вплинули, були попадання в тепломережу. На сьогодні ці питання вирішені, йде випробовування системи теплопостачання, ведуться роботи по утепленню під’їздів. Багатьох людей немає, квартири розкриті, двері-вікна повилітали, а закривати їх нікому. Тому ми розділили ці об’єкти між комунальниками і кожен день закриваємо контури”, — розказав KHARKIV Today голова Борівської громади Олександр Тертишний.
У громаді проживає понад 6000 людей, зокрема 2600 — у самому селищі. Багато переселенців із тих сіл поблизу кордону Луганської області, що знову опинилися у зоні бойових дій. У громаді живуть 490 дітей, навчання — лише у форматі онлайн, збиратися школярам ніде. Попри те, що обстріли останніми місяцями посилились, люди з громади практично не виїжджають.
“Люди сподіваються, що наші Збройні сили зупинять ворога і не пропустять далі”, — каже Олександр Тертишний.
Вовчанськ. Північний Бахмут
Найтрагічніше склалася доля Вовчанська та Вовчанської громади. Місто за п’ять кілометрів від російського кордону у 2022 році першим потрапило в окупацію. Минулий рік був важким, люди жили під постійними обстрілами, втім, на кінець 2023 року там ще лишалося близько 10 000 чоловік. Зимували важко — у багатоповерхівках не було тепла, бо раніше газ постачався до міста напряму з Росії.
Місто обстрілювали з-за кордону майже кожного дня узимку та навесні, а 10 травня вранці росіяни почали новий наступ і вже через пару годин знову зайшли в місто. Повторна окупація була значно жорстокіша за першу: повідомляли про розстріли людей — а в місті залишалися майже самі пенсіонери — просто на вулицях. Більшість людей вдалося евакуювати — за даними ХОВА, з Вовчанська, Липців та околиць вивезли до Харкова 13 тисяч чоловік.
Зараз у Вовчанську лишається всього кілька людей, вони живуть у південній частині міста, яке контролюють українські військові. Власне, від самого міста майже нічого не лишилося — зараз це поле бою, 90% будівель зруйновані.