Наступ Росії у Харківській області спочатку називали способом відтягнути українські резерви з Донбасу. Певною мірою так і вийшло, але навряд чи Кремль розраховував на свої такі незначні результати на цьому напрямку. За рахунок чого Україні вдалося зупинити російську армію, як змінилася ситуація на харківському фронті через майже 5 місяців після активізації боїв і до чого тут Курська операції ЗСУ? Про це у матеріалі проєкту Радіо Свобода «Донбас Реалії».
У лісі на північ від Харкова звучить команда «До бою». У посадці все оживає і в цьому русі навколо трофейної гаубиці «Мста-Б» кожен знає, що робити.
«Тоха, братику, з поверненням!» – звучить за секунду до пострілу від бійця з позивним «Адвокат». Так він передає вітання своєму другу, якого звільнили з російського полону після Курської операції ЗСУ.
«Я аплодую тільки за те, що почали звільняти хлопців з «Азовсталі». Мого друга, якого я знаю з 10 чи 11 років, звільнили 4 доби тому. Два з половиною роки з ним взагалі не було зв’язку. Обміняли на цих піонерів-строковиків», – розповідає офіцер 13 бригади Нацгвардії України «Хартія» з позивним «Адвокат».
На півночі Харківської області українські військовослужбовці раніше за інших відчули наслідки атаки ЗСУ на Суджу та інші райони Курської області.
«Набагато зменшилась інтенсивність обстрілів КАБами, десь у 5 разів мінімум. Дуже знизилась інтенсивність аеророзвідки, «Ланцетів», штурмові дії взагалі вони зараз не проводять», – каже «Адвокат».
Спад інтенсивності боїв у Харківській області відчувається і в роботі штабу одного з батальйонів. Коли Донбас Реалії були тут у травні, напруга відчувалася більша.
«Частину тих резервів, які навіть не були задіяні в бойових діях на Харківщині, проте стояли за державним кордоном в готовності, вони були вимушені передислокувати в інше місце», – каже офіцер 13 бригади Нацгвардії України «Хартія» з позивним «Фараон».
«Це навіть не п’ять з плюсом, це вище»
Новий наступ Росії у Харківській області почався 10 травня. Тоді ж бригаду «Хартія» перекинули з Донеччини на північ від Харкова, в район села Липці.
«Для бригади за добу переміститись з одного напрямку на інший, не створивши якогось хаосу, це дуже хороший показник. Це навіть не п’ять з плюсом, це вище», – вважає «Фараон».
За словами офіцерів «Хартії», вже за кілька годин після початку розгортання одному з батальйонів бригади неочікувано довелось вступити в бій, у якому вони були понад дві доби. Бійці стримали наступ і таким чином дозволили бригаді повністю розгорнутися.
«Проблема була в тому, що ініціатива була на боці ворога, в нього вже були розгорнуті системи відеоспостереження, аеророзвідка, він знав основні маршрути руху», – розповідає офіцер 13 бригади Нацгвардії України «Хартія» з позивним «Француз». Але додає, що фактично за 5-7 днів ситуацію стабілізували.
«Головна проблема була – це КАБи»
Через 4 з половиною місяці після початку наступу російської армії на півночі Харківської області війна тут стала здебільшого позиційною. А одним із факторів, який дозволив зупинити просування РФ, став дозвіл бити західною зброєю по російській території поблизу кордону.
«У нас головна проблема була – це КАБи, по 40 штук на день саме на передові позиції падало. Вони навчилися використовувати точне прицілювання, по 4 КАБи лягали в одну посадку, де стоїть 6 чоловік» – розповідає «Француз». За його словами за 3 місяці у смугу бригади прилетіла понад тисяча КАБів. Після отримання дозволу бити західною зброєю по Росії стало легше.
«Я не скажу, що ми вирішили цю проблему повністю, але ми мінімізували кількість прильотів. Як тільки отримали дозвіл, якщо пам’ять не зраджує, одразу знищили три пускових установки С-300, збили 2 або 4 літаки, носія КАБів. І ворог зрозумів, що на цьому напрямку ти вже не будеш просто вільно стріляти», – розповідає «Француз».
Наступ біля Липців
Нині російську армію зупинено у Вовчанську, а поблизу Харкова ключовим моментом став захист населеного пункту Липці та висот навколо нього. Нещодавно «Хартії» вдалося тут провести успішну наступальну операцію – захопити 7 позицій противника, знищити позицію ПТРК та гаубицю. Головним у цьому штурмі офіцери бригади називають ефект несподіванки, рух з неочікуваного для російської армії напрямку і чітке планування операції.
«Вони постійно моніторять основні логістичні дороги і ми знали, що нас побачать. Ми на це розраховували і ми продумали, як гасити ті засоби артилерії, які будуть намагатися знищити нашу техніку. Нам головне було досягти певного рубежу, після якого противник зрозуміє, що до цієї точки вони ніколи не доходили. І куди вони підуть зараз – не зрозуміло взагалі», – розповідає «Француз».
«Харківська операція не була пріоритетом для Росії»
З 10 травня найбільша глибина просування російської армії склала не більше від 9 кілометрів. Росія також не змогла з’єднати два плацдарми: поблизу Вовчанська та біля села Липці.
«Харківська операція ніколи не була пріоритетом для Росії. Мова не йшла про те, щоб почати новий наступ і послабити свої операції в Донецькій області. Це був додатковий удар, щоб змусити Україну перекинути в Харків частину своїх підрозділів. І це спрацювало. Думаю, що якихось можливостей в України в Донецькій області стало менше», – вважає польський військовий аналітик Rochan Consulting Конрад Музика.
Українські військовослужбовці, з якими поспілкувалися Донбас Реалії на Харківщині, вважають, що якби російська армія отримала певний результат на напрямку, вона б залучила сюди додаткові ресурси.
«Якби їм дозволили дійти до Харкова, вони б йшли далі і далі. Тому ставитись до цього лише як до засобу змусити нас перекинути сюди одну, дві, три, чотири, п’ять бригад не варто», – вважає «Фараон».
Наразі прорив російської армії на півночі Харківщини виглядає малоймовірним. А Курський фронт ще більше загострив перед Росією питання резервів. Навряд чи брак сил для наступу змусить Росії повністю згорнути харківську операцію, але, очевидно – тепер у пріоритеті Курськ. Там, за словами президента України Володимира Зеленського, російська армія зібрала вже понад 40 тисяч військовослужбовців. І це через півтора місяці після українського прориву на початку серпня.