Сам боєць зі скромною усмішкою каже, що в мирному житті катався по Європі за кермом фури, і пілотом себе ніколи не уявляв. Та й паяльник взяв в руки вже у війську. Він планував займатися програмуванням, але повчитися серйозно встиг недовго — почалося широкомасштабне вторгнення.
Долучившись до Збройних Сил, хлопець був водієм, який проводить ротації на позиціях, був і «зампотехом», командиром відділення протитанкового взводу. Ще на початку 2023 року до FPV ставився критично, бо це здавалося чимось незрозумілим, але вже восени зупиняв ворожі накати як оператор дрона.
«Що треба, щоб воно літало?». І ми в один голос сказали: «не заважати!»
— У нас був командир, який дав поштовх. Мені поставили завдання з протитанкового взводу відібрати й підготувати пілотів. Спочатку займався суто організаційними питаннями: графік навчань на симуляторі, дивився в кого є хист, хто не хоче цим займатися. Потім ми купили свої перші «вупіки» (англ. Tiny whoop — маленький FPV-дрон. — Ред.) — навчальні дрончики, — згадує «Скіф».
Спочатку всі навчання відбувалися в підрозділі. Після 30 годин на симуляторі бійців допускали до практики на маленьких дронах в ангарі, де була змайстрована траса з перешкодами. Потім пілот тренувався в полі вже на робочих БПЛА. Лише після 20 влучних скидів по імпровізованій цілі його допускали до бойового чергування.
— Не на всіх етапах все йшло рівно. Знаєте це відчуття, наче біжиш, а тебе хтось за футболку назад тягне. І в якийсь момент відпускає. Визначальним для нас був діалог з новим командиром. Прозвучало запитання приблизно такого змісту: що треба, щоб воно літало? І ми в один голос сказали: «не заважати». У відповідь: «поняв, прийняв». І ми почали їздити на навчання до досвідчених пілотів та інженерів в інші підрозділи, переймати досвід, — розповідає хлопець.
Наступним етапом було розв’язання питання з постачанням дронів, комплектуючих, вибухівки. І це був переломний момент. Товариш «Скіфа» з мирного життя займався волонтерством і допомагав закривати запити підрозділу.
— Я йому подзвонив, кажу, що гуманітаркою вбивати п..в щось не виходить, є в нас тема цікавіша — FPV. Він почав замовляти нам дрони. Познайомився з інженером, який їх збирав, почали працювати разом. Взяв на себе пошук комплектуючих і фінансування. Ми були в постійній комунікації з приводу нюансів: як це має бути зроблено для ефективного застосування. Виводили золоту середину — і щоб дрон летів з навантаженням, і щоб кошти на це були підйомними, — згадує «Скіф».
Власне, це стало народженням проєкту «Дикі Шершні», який розвинувся від збірки «з чого Бог пошле» до випуску уніфікованих серій. Тепер партія з однаковими комплектуючими не вимагає купи зусиль з налаштувань. У цій комунікації народилася і «Королева Шершнів». А підрозділ після тактики влучних скидів в умовах дефіциту засобів отримав можливість ефективно відбивати штурми десятками FPV-камікадзе.
Своє перше бойове чергування «Скіф» запам’ятав назавжди…
Настав момент, коли від організаційної роботи «Скіф» перейшов до практики. Своє перше бойове чергування він запам’ятав назавжди.
— Звісно, я переживав і перевіряв по кілька разів, щоб усе працювало. 26 вересня ми зайшли, наступного дня досвідчений пілот поїхав, а 28-го о 4 ранку почалася масована артпідготовка. За нею пішли накати. До 16-ї години майже безперервно був у повітрі. Понад 25 дронів використав. 11 уражень. Два танки й дві БМП згоріли, решта були серйозно пошкоджені. Техніка, якій вдалося покинути поле бою, тікала вже без десанту, який просто розлітався з броні під ударами дронів. За 5–7 км до наших позицій вдалося зупинити ворога, — розповідає воїн.
«Скіф» тоді придумав собі таку настанову — «виходити на роботу маєш бути готовий, наче завтра в будь-якому разі п..ць».
— Я з 11 вечора до другої ночі міг особисто перевіряти кожен дрон, що він армиться, що є відео. Мінімум 15 дронів, в яких я повністю впевнений — найкраще заспокійливе. Я добре розумію ціну часу, коли ти возишся, а танки пруть на твоїх побратимів. Ми тренувалися з розрахунком так, щоб від моменту прийняття рішення до безпосередньо зльоту було не більш ніж хвилина. У чіткій взаємодії та послідовності. Щоб уникати ситуації, коли вмикається дрон, взводиться плата, а пілот сидить в окопі, і в нього картинки немає, — каже військовий.
Ворог має чисельну перевагу і воює за принципом мурашника, тому ми маємо винайти той самий інсектицид
Почуття відповідальності й можливість вирішувати швидко по місцю він називає невід’ємними складовими ефективної роботи.
— Є мій сектор. Коли я бачу, що починається накат ворога, то не чекаю узгодження. Я вже в повітрі. Тут ти вже відчуваєш секунди. 30 секунд — і танк проїхав. Якщо ти перший засік рух і вилетів, значить ти встигнеш раніше, ніж він прямою наводкою почне працювати по наших. Пацани в окопі не телефонують у штаб із запитаннями: «можна я з РПГ вальну, бо на нас тут танк пре?».
Ми говоримо про те, що ворог має чисельну перевагу і воює за принципом мурашника, тому ми маємо винайти той самий інсектицид, технологічні переваги, що дозволять якістю зупиняти кількість. І зберегти людські життя. «Скіф» мріє, щоб дрони з автоматами та гранатометами оточували ворожі групи, які прориваються на наші позиції.
— Я під час роботи водієм бачив тих, хто виходить з бою, кого виносять. Вивозив поранених. На мій досвід зараз накладається картина активних бойових дій зі стріму, і в голові постійно те, як зробити так, щоб частину завдань штурмовиків у ближніх боях виконували дрони. Люди виснажуються, а виснажені роблять помилки. Тримати бій буває дуже важко. І поки допомога прийде, вона може бути вже не актуальною. Або просто не дійти. Ви розумієте, про що я. І це час. А тут питання хвилин.
Я згадую, що звук FPV сам по собі чинить неабиякий психологічний тиск. «Скіф» з посмішкою розповідає, як перевіряв це на собі, коли ще навчався.
— Якщо тебе засікла камера пілота FPV і в тебе немає укриття, куди він не здатен залетіти, твої шанси майже нульові. Я це розумію чітко, як пілот. Інші, думаю, просто відчувають інстинктивно. І це дуже сильний страх. Коли навчалися, я попросив напарника летіти на мене. Сказав, я буду бігти, а ти лети майже до кінця. І коли він був за 10–15 м від мене, накрило страхом — мабуть, він забув, що треба піти з траєкторії, хоча я знав — він летить порожнім.
Відчував цей страх він уже й тоді, коли став пілотом, коли довелося виїхати на М113 за пораненими в сіру зону. Не міг відігнати неприємне відчуття, наче бачиш себе зверху як ціль. Тому психологічний фактор, помножений на здатність дрона вести вогонь хоча б три хвилини, боєць вважає суттєвим чинником тиску на ворожу піхоту.
Частина нашої роботи нагадує реаліті-шоу. Найкраща серія — більше грошей на засоби для наступних серій
Наразі, у зв’язку з потребою розширення інженерії в підрозділі, «Скіф» взяв на себе програмне налаштування дронів. Він стежить, щоб дрони поводили себе стабільно, не перегрівалися. Сам робить обльоти. Ми сміємося, що мрії справджуються дивним способом — підрозділ, звісно, не IT-компанія, але, напевно, найкращий варіант, де «зараз бути по совісті, при цьому маючи можливість виконувати творчі завдання».
— Після мене літає пілот, який буде з ними працювати, щоб одразу розібратися з питаннями, які з’являються. Приносить, каже, є така то проблема, я вирішую на місці. І він вже бере на позицію обладнання, в якому впевнений повністю, — розповідає «Скіф».
Нещодавно воїн склав іспити та отримав ВОС (військово-облікова спеціальність. — Ред.) оператора FPV. Вже маючи нагороди (орден «За мужність» ІІІ ступеня й «Золотий хрест». — Ред.) і список підтверджених уражень. Каже, що морально давило одне питання: яким би крутим ти не був у військовому середовищі, для системи ти рядок у паперах, і в будь-який момент твоїм досвідом і навичками можуть знехтувати, вручивши умовну лопату.
— У жодному разі не знецінюю працю протитанкіста чи водія, сам робив це. Але давайте про ефективність. За допомогою цих засобів ми на своїй ділянці не даємо ворогу просунутися вже тривалий час. Я вважаю, із цим потрібно рахуватися. Коли проходиш співбесіду до IT-компанії, то не твої дипломи визначальний чинник, а те, як ти впораєшся з технічним завданням. Якщо ти здатний розв’язувати питання, ти потрібен. Якщо ти здатен тільки говорити та демонструвати папку з паперами, це не про компетентність. Ефективність — це коли є реальний результат.
Партії дронів від держави підрозділ став отримувати трохи більш ніж пів року тому. «Скіф» вважає, що краще, аби певні новітні розробки ставали відомими лише з їх появою на полі бою, у вигляді неприємного сюрпризу, але реалії бувають іншими.
— Звісно, краще, коли щось з’являється вже в робочому вигляді та в робочих обсягах. Але є нюанс. Цензура в цій сфері зрозуміла і потрібна, коли йдеться про розробки державних оборонних відомств. А коли необхідні засоби роблять розробники, які виживають за рахунок донатів, так вже не вийде. Взагалі, частина нашої роботи нагадує реаліті-шоу. Найкраща серія — більше грошей на засоби для наступних серій. Коли чую критику, що ворог бачить і масштабує, нагадую, що за кожним відео йде заклик до своїх — робіть, масштабуйте, — говорить «Скіф».
У нас поки що багато чого вирішують, грубо кажучи, стяжка, жвачка, скотч і клей…
До дронів, зібраних «на кухні», у бійця почуття складні. «Скіф» радить тим, хто прагне допомогти, зв’язатися з конкретним підрозділом, з інженерами та запитати, як краще. Ідеальний варіант — це придбати щось готове і перевірене, з чим уже працюють. Виробник має перевірити дрон під навантаженням і дією серйозного РЕБу, у цивільних рідко є така можливість.
— Коли люди вирішують організувати дрончик від школи чи гуртка, вони мають розуміти, що здебільшого це буде талісман, а не зброя. Я таке повісив на стіну і дивлюся із вдячністю, як на картинку. Щоб я дав пілотам на позицію для бойового застосування дрон, там має бути професійна пайка, він має бути налаштований і протестований. У мене серце кров’ю обливається, коли отримую 28 дронів, які хтось збирав, витрачав кошти, але, по суті, це запчастини.
На думку «Скіфа» має бути максимальне сприяння залученню до навчання, виробництва і розробок людей з бойовим досвідом.
— Може, це наївно, але мені здається, що той, хто відбивав не один штурм, хто брав в руки не один дрон, який в тебе перевертається на зльоті, а плата взведена, буде мати високий рівень відповідальності.
Частина роботи інженерів досі пов’язана із саморобним БК або втручанням у штатні, й це стосується всіх таких підрозділів.
— Стоїть питання постійного вдосконалення: у нас поки що багато чого вирішують, грубо кажучи, стяжка, жвачка, скотч і клей. Те, в якому вигляді зараз існують плати ініціації, — це тимчасове рішення. Воно має бути дороблене. А не виймаючи чеку кожен раз думати, що твоє життя залежить від того, наскільки той, хто її зробив, відповідальна людина.
Ми ще не розкрили всього свого потенціалу, напрямок роботизованих систем розвиватиметься
Наостанок говоримо про втому, опори та мотивацію. Болючі точки та бачення майбутнього.
— Є непрості переживання. Певне розчарування, пов’язане з тим, як було в перші дні вторгнення і які зараз процеси відбуваються в суспільстві. У війську поруч із собою я бачу людей, які тримаються на принципах, на побратимстві, коли підрозділ має можливість працювати, розвиватися. Але ми знаємо і спостерігали різні історії. Нас стає менше, а ті, хто приходить зараз, часто мають проблему з мотивацією. Як її вирішити? Багато чого визначає наша залежність від тісної зв’язки рівня людей і рівня технологій. Дрони можна налаштувати по місцю, а людей, які відповідальні за ухвалення рішень, не перепрошиєш. Якщо людина керується помилковими та небезпечними наративами й не несе відповідальності за наслідки своїх дій, водночас займаючи високу посаду, це підриває загальну спроможність чинити опір ворогу.
Говорячи про наш напрямок — на керівних посадах у цій галузі мають бути люди, в яких горітимуть очі, які розуміються в технічній частині. Конкретно мені із цим пощастило. Я знаю, як це, коли з тобою говорять однією мовою, і за розмову вирішується питання, що раніше займало тижні. Це додає мотивації.
Що ще додає мотивації? Коли є підтримка, коли на тебе не тиснуть. Не можна бути постійно затиснутим з двох боків, коли з одного боку ворог, а з іншого — свої. В армії часто все хочуть тут і одразу. Коли ми ще навчалися і якісь речі виходили недосконало, надмірний тиск іноді ставав причиною, чому деякі відмовилися тренуватися.
Ми ще не розкрили всього свого потенціалу, напрямок розвиватиметься. І він увійде в усі сфери життя. Можливо, якщо уявити завершення війни оптимістично, я буду працювати із цими технологіями, буде розширення виробництв і експорт, — говорить боєць і, зробивши паузу, дивиться мені в очі тим глибоким, знайомим кожному з нас поглядом, наче соромлячись своєї прямолінійності, і додає:
— Але може спочатку я захочу пожити на безлюдному острові. Забагато болючого і важкого накопичилося всередині.
Прощаючись зі «Скіфом», я подумала про те, що державі, яка прагне вистояти й зберегтися, важливо подбати про те, аби її відважні та щирі захисники бачили тут не тільки важкий бойовий шлях за спиною, а й майбутнє, де є місце розвитку, самовдосконаленню і творчості.