Щури можуть маніпулювати матерією без фізичної взаємодії з нею
Іноді навіть добре відомі тварини можуть здивувати вчених несподіваними суперздібностями. Наприклад, поведінка щурів і мишей наштовхнула вчених на думку про те, що вони можуть мати майже “магічне” вміння “нюхати звуком”.
Про це пише Science Alert, а саме дослідження розміщено в журналі Neuroscience & Biobehavioral Reviews. Його автори припускають, що ультразвукова вокалізація або невловимий для вуха людини писк потрібен дрібним гризунам не тільки для спілкування або вираження емоцій.
Вони вважають, що ці крики необхідні для того, щоб частинки запахів стали доступнішими для нюху. Хоча їхнє припущення поки не підтверджено експериментально, проте спостереження за щурами показало, що понюхати повітря після видання писку це типова для них поведінка.
Як відомо, будь-який запах є лише набором молекул, які потрапляючи в ніс починають певним чином взаємодіяти з рецепторами і перетворюються на електричні імпульси. Ці сигнали надалі інтерпретується мозком, що дає нам уявлення про те, який саме запах ми відчуваємо.
Однак деякі з цих молекул дуже малі, щоб бути розпізнаними рецепторами. Нове дослідження говорить, що використання ультразвукових коливань дозволяє щурам з’єднати маленькі молекули в більші кластери та вловлювати з більшою ефективністю.
До таких запахів, наприклад, відносяться феромони, за допомогою яких щури мітять територію або використовують для соціальних взаємодій.
Процес з’єднання молекул, відомий як агломерація, давно відомий науці, проте поки що не було навіть припущень про те, що яка-небудь тварина навчилася керувати цим процесом природним шляхом.
“Це настільки далеко від відомих нам процесів, що це схоже на спостереження за пацюками зі здібностями джедаїв. Це майже схоже на магію”, — кажуть автори дослідження.
Якщо в процесі подальших лабораторних тестів виявиться, що щури дійсно використовують ультразвукову вокалізацію для покращення відчуття запахів, то це може призвести до ряду фундаментальних відкриттів у біології.
Крім того, це може призвести до відкриття несподіваних шляхів для управління наночастинками в складних системах. Адже людині не доведеться шукати нових методів, якщо природа вже знайшла рішення.
Як повідомлялося раніше, надздібності раніше виявлялися і в інших тварин. Наприклад, губки Theonella conica виявилися здатними накопичувати в собі величезні дози молібдену, через що стають токсичними для будь-якого потенційного хижака.