“Лікарська” ковбаса, яка коштувала 2,20 карбованців, насправді має американське коріння
Культові радянські продукти, які досі викликають ностальгію у деяких людей, насправді мають західне походження. Славнозвісне морозиво, “лікарська” ковбаса та “совєтське” шампанське з’явились у СРСР завдяки прямому копіюванню американських та європейських технологій.
Більшість цих продуктів потрапили до Радянського Союзу після візиту наркома харчової промисловості Анастаса Мікояна до США у 1936 році. Саме тоді відбулось масштабне запозичення технологій виробництва популярних продуктів.
Радянські делікатеси з американською пропискою
Найвідоміше радянське морозиво, яке виготовляли за державним стандартом, було повною копією американського. Мікоян особисто відібрав у США найпопулярніші види: молочний і вершковий пломбір, ескімо, крем-брюле та фруктове морозиво. Разом із рецептурою до СРСР привезли повний цикл виробництва, включно з вуличними холодильниками для продажу.
“Лікарська” ковбаса, яка коштувала 2,20 карбованців, також має американське коріння. Після дегустації вареної ковбаси на Чиказькому м’ясокомбінаті Мікоян придбав обладнання та технології виробництва. Радянські технологи лише додали назву “лікарська”, натякаючи на корисність продукту.
Майонез, кетчуп і навіть традиція пити томатний сік також прийшли із США. Спочатку Мікоян хотів впровадити американську звичку пити апельсиновий сік на сніданок, але через відсутність апельсинів у СРСР вибір пав на томатний. Його додали до обов’язкового меню в дитсадках, школах і заводських їдальнях.
“Совєтське” шампанське з французьким присмаком
Не оминуло запозичення й “совєтське” шампанське. У 1937 році хімік Антон Фролов-Багрєєв адаптував технології німецьких та французьких виноробів. Через спрощення процесу виробництва напій вважався низькоякісним у світі. До того ж використання слова “шампанське” у назві суперечить міжнародним конвенціям, оскільки цю назву можуть мати лише вина з французької провінції Шампань.
Американський слід у радянських їдальнях
Навіть система радянського громадського харчування була скопійована із США. У 1950-х роках, після відвідування заводу IBM, радянське керівництво перейняло американську модель організації їдалень із конвеєрним подаванням їжі, самообслуговуванням та відповідним обладнанням.
Нагадаємо, раніше “Телеграф” писав, чому в СРСР ледь не заборонили кефір. Можливість заборони цього масового продукту обговорювалася на найвищому рівні.