Тема депортації та «русифікації» українських дітей Росією впродовж останніх двох днів активно обговорюється у Нью-Йорку та Вашингтоні.
У середу спеціальне засідання щодо становища українських дітей у війні провела Рада безпеки ООН. Це було перше засідання Радбезу, присвячене виключно українським дітям, починаючи весни 2014-го, коли Росія анексувала Крим та перші території в Донецькій та Луганській області.
Під час засідання Натаніель Реймонд, керівник Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету представив останній звіт, присвячений насильному всиновленню українських депортованих дітей.
Доповідачкою від України була Дарія Зарівна, радниця голови Офісу українського президента та оперативна директорка програми Bring Kids Back UA. Під час свого виступу вона, зокрема, продемонструвала членам Ради безпеки ООН те, як Росія підробляє документи щодо українських дітей, щоби знищити їхню ідентичність.
5 грудня у Конгресі на слухання щодо причетності Білорусі до примусового переміщення і перевиховання українських дітей збереться Комісія США з безпеки і співробітництва в Європі (Гельсінська комісія).
За різними оцінками, від початку повномасштабного вторгнення з окупованих Росією територій України до Білорусі вивезли не менше ніж 2,5 тисячі українських дітей.
За даними комісії, за 30 років диктатури Олександра Лукашенка Білорусь стала однією з найбільш ізольованих і небезпечних країн Європи. Після повномасштабного вторгнення Білорусь фактично діяла як частина Росії. Лукашенко допоміг розв’язати війну Путіна та захистити його від відповідальності.
Свідками на засіданні виступлять представник асоціації колишніх силовиків BelPol Матвій Купрейчик, голова МЗС Литви Габріелюс Ландсбергіс, а також Катерина Рашевська, юристка Регіонального центру прав людини, членкиня Міжвідомчої комісії з питань застосування та реалізації норм міжнародного гуманітарного права в Україні та Експертної ради при Представниці президента України в АР Крим.
Напередодні Рашевська як незалежна експертка також взяла участь у засіданні Ради безпеки ООН. Голос Америки зустрівся з Катериною Рашевською після засідання Ради безпеки. В інтерв’ю вона розповіла про те, як Росія продовжує вивозити дітей з окупованих територій та змінювати їхню національну ідентичність.
Інтерв’ю відредаговане для ясності та плинності
– Катерино, які нові факти щодо того, в якому стані зараз перебувають українські діти через цю війну, ви озвучуєте під час засідання Ради безпеки та на слуханнях у Конгресі?
– Вчора під час засідання Ради безпеки ООН я, наприклад, говорила в більш широкому контексті, ніж зазвичай. Не лише про депортацію українських дітей, їхні примусове переміщення чи передачі в російські родини, але також про те, що відбувається опісля. Тому що насправді разом з партнерами ми оцінили згубний вплив самого фізичного переміщення і так званого ментального, коли українські діти мілітаризуються. Коли освіта політизується. Коли вони їх індоктринують.
І зрозумілий вплив того, коли тобі говорять, що твоєї країни не існує, що ти маєш раптом полюбити Російську Федерацію і писати листа російському солдату, який, ймовірно, міг вбити твоїх родичів… А у нас був, на жаль, один кейс, коли в хлопчика справді загинула мама під час евакуації. І на нього надягали російський прапор і змушували брати участь у цих всіх пропагандистських активностях. Вочевидь, цей згубний вплив набагато більший.
Я розповідаю про те, як росіяни вивозять українських дітей, щоб перетворювати їх на своїх лояльних солдатів
І я розповідаю про те, як росіяни вивозять українських дітей, щоб перетворювати їх на своїх лояльних солдатів, щоби не гаяти часу після того, як вони досягнуть повноліття. Навіть на засіданні демонструвала фото, тому що вони мене особисто дуже вражають. Це українські діти зовсім невеликі зі зброєю, десь біля гелікоптера після того, як вчилися стрибати з парашутами.
Це просто ненормально у XXI столітті, коли одна із перших фраз, якою починається як Статут ООН, так і статути інших агенцій Організації Об’єднаних Націй – викорінити з голів людей будь-які думки про війну. Російська Федерація не просто не викорінює, вона їх насаджує. І це особливо небезпечно.
Я підкреслювала, що це загроза не лише для України, це загроза для глобального миру та безпеки. Бо це просто чітка демонстрація умислу Російської Федерації продовжувати свою агресію, не зупинятися, навіть якщо там вона десь претендує, що готова на мирні домовленості. Вона ні на що не готова. Бо коли ти готовий, ти не вчиш дітей вбивати представників власної нації.
Це чітка демонстрація умислу РФ продовжувати свою агресію, не зупинятися, навіть якщо там вона десь претендує, що готова на мирні домовленості. Вона ні на що не готова. Бо коли ти готовий, ти не вчиш дітей вбивати представників власної нації
– А якщо говорити все ж таки про тренди, які ви зараз спостерігаєте? Бо на початку ми спостерігали за фізичним впливом – депортацією. Потім додався психологічний вплив – мілітаризація, всиновлення…
– Маємо розуміти: те, як Російська Федерація ставиться до українських дітей, напряму залежить від того, що відбувається на полі бою, якою є лінія фронту. Ми це спостерігали в 2022 році, коли дітки з Харківщини, з Херсонщини по кілька місяців утримувалися у російських таборах перевиховання, які були абсолютно не прилаштовані для того, щоби вони там перебували взимку чи навесні. Їм було холодно, умови були неналежні.
Але вони там затрималися, бо Україна деокуповувала території, а Російська Федерація хотіла використати українських дітей, щоби перешкоджати цьому процесу, або отримати бодай якийсь зиск від маніпуляції вразливим становищем батьків та дітей.
І ось, коли сьогодні під час засідання Радбезу російський посол Василь Небензя говорив про те, що буцімто евакуація відбувалася за нормами міжнародного гуманітарного права, в мене відразу перед очима був приклад, коли дітей затримували, дітей не віддавали…
А він говорить, що існував алгоритм возз’єднання від початку. Тоді або він якийсь непрацюючий був від самого початку, або ж його просто не існувало. І це відкрита чергова брехня і маніпуляція росіян.
Тому те, що відбувається на фронті, напряму впливає на динаміку депортації. Ми маємо це розуміти. Тому що на сьогодні, коли все більш-менш сталося на тимчасово окупованих територіях, Російська Федерація концентрується не на фізичному переміщенні дітей, а саме на ментальному – з однієї національної групи до іншої. І ось тут ми спостерігаємо русифікацію, мілітаризацію, індоктринацію.
Але діти вивозяться, це правда. Я згадувала у виступі про щонайменше 40 тисяч дітей, які щорічно їдуть у величезну мережу російських таборів перевиховання. Вона на сьогодні налічує щонайменше 94 інституції. Їх вивозять на два-три тижні, там їм розповідають альтернативну версію історії. Ми сьогодні чули від Небензі про «бандерівців», які яким вдалося заразити «бандерівізмом» російськомовне українське село.
Я згадувала у виступі про щонайменше 40 тисяч дітей, які щорічно їдуть у величезну мережу російських таборів перевиховання. Вона на сьогодні налічує щонайменше 94 інституції
Інколи просто на голову не налазить те, що вони вигадують. Тобто українським дітям такі самі історії розповідають. Далі діти повертаються і, на жаль, ми бачимо на прикладах деяких дітей, що наші дітки, які були активістами, які брали участь в українських конкурсах, олімпіадах, починають долучатися до «Руху перших». Це така російська військово-патріотична організація, більше патріотичного змісту. Потім іде «Юнармія». Одна з її головних цілей – це або вступ таких дітей у військові інституції в Росії, або одразу похід на фронт на стороні Російської Федерації. Тобто тут ми бачимо ось певну таку тенденцію.
Що стосується усиновлень, маємо розуміти, коли вони вивезли величезні сиротинці на власну територію, їм потрібно було щось з ними робити. І от сьогодні те, що ніколи, ймовірно, не було озвучено на засіданнях Ради безпеки – це результати звіту Лабораторії гуманітарних досліджень Єльського університету, в якому вони довели, що щонайменше 166 українських дітей були передані у російські родини. Це різна форма: і усиновлення, і тимчасова опіка, і опіка.
Хоча, коли росіяни починали говорити про тимчасову опіку, мені дуже хотілося сказати, що у вашому ж власному законодавстві написано, що тимчасова опіка – це три-шість місяців. А уже три роки майже минуло. Ніякої тимчасової опіки більше не існує. Тобто це відкрита маніпуляція та брехня.
Але також маємо розуміти, що процеси, на жаль, життєдіяльності (і це об’єктивно) продовжуються на окупованих територіях. Люди помирають, діти стають сиротами. Але Російська Федерація, маніпулюючи своєю силою, позбавляє батьків їхніх прав.
І, на жаль, я все частіше чую від тих родин, які тікають від окупації, що їм погрожували. Якщо ти не віддаєш дитину у російську школу, збирається так звана комісія. Вона складається з представників окупаційної адміністрації та місцевих колаборантів, які на основі російського законодавства говорять, що батьки не дотримуються одного зі своїх основних обов’язків, адже дитина не навчається в школі. Тобто вони не забезпечують освіту. А це є підставою для позбавлення батьківських прав.
І вочевидь люди намагаються вижити, зберегти свої дітей, тому вони, на жаль, погоджуються на цю російську освіту, на вивезення в табори тощо. І ті, хто не погоджуються, розглядаються як нелояльні. Ми знаємо про величезну кількість затриманих цивільних осіб. І тому процеси насильницької передачі у російські родини тривають. Вони, на жаль, латентні. Російська Федерація дуже мало про це говорить.
Єльський університет проаналізував 314 випадків – це навіть менше, ніж кажуть росіяни. Ще у 2022 році Марія Львова-Бєлова вказувала, що в період з квітня 2022 року до жовтня 2022 року в російські родини було передано 380 українських дітей. Востаннє вона говорила про це у червні 2024 року на одному з брифінгів.
Тобто цифра є більшою. Разом із незалежними журналістами наша організація – Регіональний центр прав людини – документувала і в подальшому після жовтня 2022 році справи щодо насильницької передачі українських дітей в російській родині. Тобто цифра точно більша, ніж 380. Мова може йти насправді про тисячі українських дітей, які опинилися в російських родинах.
І, відверто кажучи, я не знаю, що гірше: опинитися в російському сиротинці чи опинитися в тій родині. Бо російські сиротинці відзначаються величезною системою катувань. І так само російські сім’ї, те, що ми документуємо, самовільно відправляють дітей у воєнні центри, де діти стрибають з парашутами, бігають з гвинтівками… І ніхто в них не питає, хочуть вони чи не хочуть це робити.
Такі родини часто є однією з ланок, які затримують повернення українських дітей. І, на жаль, коли ми говоримо про зовсім маленьких діток, це буде максимально складне етичне і юридичне питання, як таких дітей повертати додому після завершення збройного конфлікту.
– Тобто попри те, що і саме дослідження Єльського університету сфокусоване на 2022 році, і попри те, що Міжнародний кримінальний суд видав ордер на арешт Путіна та Львової-Бєлової навесні 2023 року, за вашими даними, депортація та «русифікація» українських дітей продовжується і зараз?
– Я би хотіла більше сказати: так, це продовжується і, на жаль, буде продовжуватися, доки не буде встановлено справедливий і тривалий мир з гарантіями того, що це не повториться для України і українських дітей.
Дуже добре сьогодні під час засідання підкреслила представниця Швейцарії, що найкращий засіб захистити дітей – це мир. І в нашому випадку так само.
Але я би хотіла також розширити трішки часові рамки. Бо всі ці злочини Росія коїла з 2014 року. Тому мені особисто дуже прикро, коли я часом бачу ці події 2014 року виключно як контекст. Таке відчуття, що діти, які були передані тоді насильницько у російські родини, вони або не так сильно постраждали, або якась родина інша була, або ще щось. Ні! Це ті самі русифіковані діти. Вони в тій самій російській школі. Вони так само зараз пишуть листа російському солдату. І про них потрібно пам’ятати.
Все те, що Російська Федерація випробувала на території окупованого Кримського півострова, вона повторює зараз на нових окупованих територіях.
І тому, коли ми, наприклад, дивимося російські бази даних та шукаємо там українських дітей, які пропонуються росіянам для усиновлення або для встановлення опіки, ми не забуваємо дивитися на дітей з окупованого Криму. Вони там є. Росіяни їх навіть не приховують. Там чорним по білому вказано місто народження: Сімферополь, Севастополь, Керч. Їх можна відфільтрувати і також побачити.
Коли я дивилася на ці бази кілька місяців тому, там було понад 160 підлітків з окупованого Кримського півострова. Тобто маємо розуміти: ці підлітки – вони точно українські громадяни. Вони там були, вони там народилися і тепер вони пропонуються на усиновлення в Росію.
- За даними порталу «Діти війни», депортованими вважаються близько 20 тисяч дітей, повернулися до України – майже 400. У Росії тим часом заявляють, що начебто сприяють поверненню вивезених дітей до України. Про це говорила уповноважена президента Росії з прав дитини Марія Львова-Бєлова. За її словами, процес нібито удосконалився, і в цьому допомагає Катар, Ватикан і Міжнародний Комітет Червоного Хреста. Голова організації Save Ukraine Микола Кулеба це заперечив.