Босоногого і лисого співака Андрія Миколайчука пам’ятає кожен, хто цікавився естрадою 90-х, а його “Піду втоплюся у річці глибокій, шукати стануть – не скоро знайдуть” українці наспівують досі. Куди зник автор і виконавець цього хіта на прізвисько “Підпільник Кіндрат” – далі у матеріалі theLime.
Читайте також: Де зараз гурт “Плач Єремії”, чия пісня “Вона” увійшла в топ головних хітів України.
Андрій Миколайчук народився 6 грудня 1959 року у місті Умань, Черкаської області. У 2024-му співак відсвяткував свій 65-річний ювілей.
Закінчив Уманське музичне училище та музично-педагогічний інститут у Дрогобичі. Вісім років працював музичним вихователем у дитячому садочку в рідній Умані, а у вихідні їздив по довколишніх селах і маленьких містах, де підробляв своїми піснями на весіллях та інших святах.
Популярність і народну любов Миколайчук здобув після участі у фестивалі “Червона рута”, який проходив у 1989 році у Чернівцях. Там співак виконав свої пісні “Піду втоплюся”, “Підпільник Кіндрат” і “Наркоман” та завоював другу премію у жанрі поп-музики.
Також на цьому фестивалі артист отримав приз глядацьких симпатій. І не дарма, адже йому вдалося здивувати публіку своїм екстравагантним образом. На сцену Миколайчук вийшов у галіфе, фраку та з леопардовою пов’язкою на голові, а в руках тримав гвоздику. Під час виступу співак зняв взуття та продовжив своє шоу вже босоніж.
“Відверто кажучи, спершу навіть злякався, – згадував Миколайчук свій тріумф на всеукраїнському конкурсі. – Я ж далі Умані не виїжджав! Правда, два рази їздив до Києва, щоб покататися на метро. А ще на вихідні їздив у навколишні села й райцентри: забавляв гостей у Тальному, Монастирищі та Ладижинці. Мені йшов 30–й рік, уже понад десять літ був одружений (моя половинка навчала мене в музичній школі гри на піаніно, побрався зі своєю вчителькою 1980–го). Уже вісім років мала моя донька Таїсія”.
Читайте також: Де зараз і який вигляд має Тарас Петриненко – народний артист і автор неофіційного гімну України.
“Купив собі квиток на автобус Умань–Чернівці та й поїхав у невідому мені далеку Буковину. Вийшов на сцену в галіфе, чорному фраку, з леопардовою пов’язкою на голові, у сорочці кольору хакі та у чорній краватці. Чернівці для мене тоді були, як шалена пристрасть до нової жінки. Усе не те, усе нове, може, не такі груди, як у всіх, може, очі інші чи ще щось. Аура рідкісного переплетення національних культур. Інша сутність. Я навіть не знав слів таких чудернацьких: “лауреат”, “дипломант”, “гран–прі”… Це не зовсім конкурс був, а демонстрація української сили і своєрідний протест проти совкових стандартів, які в той час прижилися на українській естраді. Щасливий і гордий, що тоді потрапив у цю атмосферу”, – розповідав артист.
Після цього виступу кар’єра артиста пішла вгору. Пісня “Піду втоплюся” стала його візитівкою, а образ лисого та босого закріпився і міцно тримався впродовж усієї його музичної кар’єри.
Усі пісні Миколайчук писав для себе сам. Лише одного разу, у 1993-му, композицію “Лист до Парижа” йому подарував Павло Зібров. Загалом співак випустив чотири альбоми: “Піду втоплюся” (1996), “Бензобаки” (1996), “Отаман” (1997), “The best” (2004) – збірка пісень з двох попередніх платівок.
У другій половині 1990-х модель українського шоубізу почала змінюватися і ставати більш подібною до західної. З’явилися менеджери, вони встановили розцінки, за які були готові працювати з артистами. Виступи на телебаченні та радіо, які перейшли до приватних рук, стали дорого коштувати.
Ті гроші, які Андрій Миколайчук заробляв на своїх концертах, були в десятки разів меншими, аніж треба було платити продюсерам. На початку 2000-х артист вирішує піти зі сцени.
Читайте також: Переніс інсульт і переїхав до Чернігова: куди зник харизматичний ведучий з “Миколиної погоди”.
Співак переїжджає з Києва у Миколаїв та купує там будинок. 2014-го Миколайчук повертається у столицю, проте невдовзі знову їде до моря, де продовжує творити, але виключно для себе.
У 2017 році виконавець хіта “Піду втоплюся” зареєструвався у Facebook. У своєму першому дописі Миколайчук нагадав про себе та пояснив, куди зник зі сцени.
Після цього музикант зробив кілька публікацій і знову зник. Свою сторінку артист не веде з 2019 року.
Де зараз Андрій Миколайчук
Артист розповідав, що з 2014 року живе у чотирьох місцях, втім, в яких саме, не уточнював. Миколайчук продовжує творити та займатися спортом, правда тепер це все відбувається у нових для українців жахливих реаліях – повномасштабної війни.
“Якийсь час мешкав на Миколаївщині, де придбав будиночок біля моря. З 2014-го живу в чотирьох місцях. Майже піввіку щоденно бігаю крос, тримаю добру форму. Правда, ті пробіжки відбуваються під завивання сирен і в постійні повітряні тривоги. Коли бомблять, ховаюся за піаніно, в нього рама міцна. Вікна обклеїв папером, тюль повісив, щоб ловила розбите скло… Хто міг подумати, що доведеться пережити лихоліття війни. Підступний і підлий російський агресор відібрав у мене найкращі роки життя. В кожного з нас забрано найсвятіше!”, – наводить цитату Миколайчука журнал Ukrainian People, де вийшла стаття до 65-річчя артиста.
Музикант додав, що не сидить склавши руки, а продовжує працювати, не даючи собі слабини.
“Підчищаю свої пісні, осучаснюю їх, як з тактики, так і зі стратегії, доводжу до найвищої “точки кипіння”, до досконалості, – зізнався Миколайчук. – Розумію, що тільки сам можу то найкраще зробити. Якщо до війни робив це розважливо і спокійно, тепер себе підганяю, розуміючи, що найкращий день – нинішній. Сольних концертів не маю і не гастролюю уже 25 років. Найкращі пісні (на жаль, вони всі “шухлядні”) написав на Миколаївщині. З 2014-го від болю народилося їх до двох десятків, а з 2022-го – від сили на пальцях однієї руки. Я оптиміст, вірю, що прийде ще час Андрія Миколайчука. Аби якнайскоріша Перемога!”.
Дізнайтеся також, де зараз гурт “Табула Раса”, який був мегапопулярним, а потім його вокаліст пішов у монастир.